Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1., ОСОБА_3.,ОСОБА_2,

представника ОСОБА_4 -ОСОБА_5,

розглянувши касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "50 років Жовтня" на постанову Вищого господарського суду України від 15 квітня 2008 року у справі № 2/164-35/246 за позовом житлово-будівельний кооператив "50 років Жовтня" до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Головного управління комунальної власності м. Києва, треті особи: державне комунальне торговельне підприємство "Хрещатик", товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехінформ", про визнання права власності на нежитлові приміщення

У березні 2006 року житлово-будівельний кооператив "50 років Жовтня" (далі - Кооператив) звернувся у господарський суд м. Києва із позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, Головного управління комунальної власності м. Києва, треті особи: державне комунальне торговельне підприємство "Хрещатик" (далі - Підприємство), товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехінформ", про визнання права власності на нежитлові приміщення № 2-6, № 13-17 загальною площею 126,4 кв.м., розташовані у м. Києві по Печерському узвозі, 8.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до приписів ст.ст. 331, 384, 392 Цивільного кодексу України, позивач, як особа, яка створила (побудувала) будинок № 8 по Печерському узвозі за рахунок власних коштів (коштів членів Кооперативу) є власником цього будинку в цілому, а отже, і спірних нежитлових приміщень в цьому будинку загальною площею 126,4 кв.м.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28 грудня 2006 року у позові відмовлено. Рішення обґрунтовано тим, що наказом Міністерства аграрної політики України № 413 від 27 грудня 2002 року Підприємство реорганізовано шляхом приєднання до нього державних підприємств на правах структурних підрозділів. Від державного експлуатаційного підприємства "Агро" на баланс Підприємства передано спірні приміщення. У зв'язку з цим судом зроблено висновок, що оскільки не спростовано, що балансоутримувач спірних приміщень є державним підприємством, то не спростовано і право державної власності на них. Крім того відмова у задоволенні позову обґрунтована посиланням на рішення господарського суду м. Києва від 11 квітня 2006 року у адміністративній справі

№30/121-А, яким відмовлено Кооперативу у задоволенні позовних вимог про скасування наказу Головного управління комунальної власності м. Києва

№ 1548-В від 10 листопада 2005 року "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", на підставі якого оформлено право державної власності на спірні нежитлові приміщення за Підприємством.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23 травня 2007 року до участі у справі в якості відповідача залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Ком", з огляду на те що останнє придбало спірне нежитлове приміщення у Підприємства за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано за Кооперативом право власності на спірні нежитлові приміщення; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Ком" в місячний строк звільнити спірні нежитлові приміщення. Постанова обґрунтована тим, що будинок, до складу якого входять спірні нежитлові приміщення, був збудований житлово-будівельним кооперативом "50 років Жовтня" за власні кошти та належить йому на праві власності, а відтак спірні приміщення не можуть бути відчужені на законних підставах іншою ніж власник особою.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2007 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25 грудня 2007 року зазначену постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2007 року скасовано, а постанову суду апеляційної інстанції від 11 червня 2007 року залишено в силі.

У лютому 2008 року громадянин ОСОБА_4. подав у Вищий господарський суд України касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року. Касаційна скарга вмотивована тим, що зазначена постанова суду апеляційної інстанції стосується прав та обов'язків громадянина ОСОБА_4, однак його не було залучено до участі у справі. При цьому ОСОБА_4. зазначив, що на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції і до винесення ним оскаржуваної постанови, він набув право власності на зазначені нежитлові приміщення площею 126, 4 кв. АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4. та товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Ком".

Постановою Вищого господарського суду України від 15 квітня 2008 року зазначені рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова вмотивована посиланням на те, що зі змісту касаційної скарги ОСОБА_4 вбачається право останнього для пред'явлення позову про визнання права власності, як власника оспорюваних нежитлових приміщень, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України.

5 червня 2008 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою житлово-будівельного кооперативу "50 років Жовтня" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 15 квітня 2008 року у справі № 2/164-35/246. У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови Вищого господарського суду України та залишення в силі постанови суду апеляційної інстанції з мотивів невідповідності оскарженої постанови міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2006 року Кооператив звернувся в господарський суд з позовом до регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ком", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Підприємства, товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехінформ", про визнання права власності на нежитлові приміщення № 2-6, № 13-17 загальною площею 126,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ком" звільнити займані приміщення та не чинити перешкод у користуванні ними.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28 грудня 2006 року у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2007 року зазначену постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а рішення суду першої інстанції залишено в силі.

Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25 грудня 2007 року зазначену постанову Вищого господарського суду України від 30 жовтня 2007 року скасовано, а постанову суду апеляційної інстанції від 11 червня 2007 року залишено в силі.

В силу частини 3 статті - 111-20 Господарського процесуального кодексу України постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відтак, вказаний спір є вирішеним, а отже постановлене у справі судове рішення, яке залишене в силі Верховним Судом України, може бути переглянуте виключно в порядку та за правилами, визначеними розділом ХІІІ (Перегляд рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами) Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

ОСОБА_4. звернувся у Вищий господарський суд України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року в порядку статті 107 Господарського процесуального кодексу України. За приписами вказаної норми касаційну скаргу мають право подати не лише сторони у справі, а і особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення, що стосується їх прав і обов'язків.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, в силу приписів статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями стосовно дослідження та оцінки правомірності доводів особи, яка не приймала участі в розгляді справи щодо наявності у неї матеріального права, яке підлягає захисту, оскільки така оцінка пов'язана з необхідністю встановлення та перевірки фактичних обставин, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, але якими скаржник обґрунтовує підставність власних вимог.

Задовольняючи касаційну скаргу ОСОБА_4 Вищий господарський суд України виходив із того, що апеляційним господарським судом прийнято постанову, яка стосується його прав та обов'язків, оскільки саме ця особа є власником спірного майна, набутого від товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ком" на підставі договору купівлі-продажу від 16 травня 2007 року, державна реєстрація якого здійснена 17 травня 2007 року. Правомірність укладення вказаного договору, як і правомірність набуття ОСОБА_4. права власності на спірне нерухоме майно залишені поза сумнівами касаційного суду, внаслідок чого останнім доручено місцевому господарському суду вирішити питання про припинення провадження у справі на підставі статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, вказані висновки зроблені касаційним судом за наслідками самостійного, безпідставного встановлення обставин у справі та поза межами процесуальних повноважень цього суду, а відтак є неправомірними.

Як свідчать матеріали справи, скаржник не був учасником господарських правовідносин, які виникли між сторонами у справі та були предметом розгляду в суді першої інстанції, якому згідно статті 24 Господарського процесуального кодексу України надане право заміни неналежного відповідача.

При цьому, господарські суди не зобов'язували скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно спірного майна, або утримуватися від їх вчинення. Відсутня згадка про ОСОБА_4 як в описовій та мотивувальній, так і в резолютивній частинах судових рішень. Матеріали справи не містять і інших документів, які б свідчили про порушення прав скаржника. ОСОБА_4., який вважає себе власником спірного майна, не позбавлений можливості реалізувати належне йому право на судовий захист шляхом звернення до суду з самостійним позовом.

За таких обставин, прийнята Вищим господарським судом України постанова від 15 квітня 2008 року є незаконною і підлягає скасуванню.

Керуючись статтями - 111-17 - - 111-21 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "50 років Жовтня" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 15 квітня 2008 року у справі № 2/164-35/246 скасувати, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4. припинити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.