Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Барбари В.П.

суддів: Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Потильчака О.І.,

Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б. та Щотки С.О.,

за участю представників Генеральної прокуратури України – Громадського С.О. та ТОВ "Южний" – Новака І.О.,

розглянувши касаційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради на постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року № 22/209-07-4492 у справі за позовом ТОВ "Южний" до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про визнання за позивачем права власності на туристичний оздоровчий комплекс з кафе,

У травні 2007 року ТОВ "Южний" подало до господарського суду Одеської області позов до Київської районної адміністрації Одеської міської ради та Одеської міської ради про визнання за позивачем права власності на туристичний оздоровчий комплекс з кафе загальною площею 6 428, 7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0, 95 га, якому присвоєна поштова адреса: м. Одеса, провулок Маячний, 8. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем збудовано туристичний оздоровчий комплекс з кафе. Відповідно до положень ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Проте, Київська районна адміністрація Одеської міської ради не затверджує акт державної комісії, що є підставою для отримання правовстановлюючих документів, чим порушує права позивача як власника майна (т. 1, а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду Одеської області від 26 червня 2007 року позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на туристичний оздоровчий комплекс з кафе загальною площею 6 428, 7 кв.м, розташований на земельній ділянці площею 0, 95 га, якому присвоєна поштова адреса: м. Одеса, провулок Маячний, 8 (т. 1, а.с. 194-196).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2007 року вищевказане рішення суду залишено без змін (т. 2, а.с. 48-52).

Постановою Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року № 22/209-07-4492 рішення господарського суду Одеської області від 26 червня 2007 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2007 року залишено без змін (т. 2, а.с. 94-98).

Рішення та постанови мотивовані тим, що відповідно до ст. 331 ЦК України позивач набув право власності на новостворене майно. Крім того, судами не було встановлено порушення позивачем положень чинного законодавства у сфері містобудування при здійсненні будівництва.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 березня 2008 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року № 22/209-07-4492 за касаційною скаргою Київської районної адміністрації Одеської міської ради, де поставлено питання про скасування цієї постанови, постанови Одеського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2007 року і рішення Одеської області від 26 червня 2007 року та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України (254к/96-ВР) (т. 2, а.с. 119).

Заслухавши доповідача, представників Генеральної прокуратури України і ТОВ "Южний" та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, згідно акту узгодження місця розташування об’єкту, затвердженого на засіданні комісії по узгодженню місць розташування об’єктів у м. Одесі від 18 жовтня 2002 року (протокол №5), вказана комісія погодила розташування туристичного оздоровчого комплексу з кафе в прибережній зоні в м. Одесі (т. 1, а.с. 9).

Рішенням виконкому Одеської міської ради № 110 від 7 березня 2003 року позивачу надано дозвіл на будівництво туристичного оздоровчого комплексу з кафе на земельних ділянках загальною площею 0, 95 га за зазначеною адресою. Рішенням Одеської міської ради № 1090-ХХІV від 26 березня 2003 року затверджено проект відведення земельних ділянок та надано в оренду позивачу земельну ділянку загальною площею 0, 95 га відповідно до вказаної адреси для будівництва, експлуатації та обслуговування туристичного оздоровчого комплексу з кафе (т. 1, а.с. 10-11).

На виконання вказаного рішення органу місцевого самоврядування 16 квітня 2003 року між позивачем та Одеською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21 квітня 2003 року за № 768/801 (т. 1, а.с. 12-14).

У зв’язку із закінченням будівництва розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 416 від 19 квітня 2007 року призначена державна комісія для прийняття в експлуатацію туристичного оздоровчого комплексу. Проте, Київська районна адміністрація Одеської міської ради не затвердила акт державної комісії (т. 1, а.с. 34-39).

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідно до ст. 331 ЦК України позивач набув право власності на новостворене майно. При цьому зазначено, що судами не було встановлено порушень з боку позивача положень чинного законодавства у сфері містобудування при здійсненні будівництва.

Проте, такий висновок не грунтується на обставинах справи та вимогах закону.

Як встановлено ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У відповідності з ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Ч. 1 ст. 90 Водного кодексу України встановлено, що прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов’язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

П. 5.28 Наказу Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року № 44 (v0044481-92) "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" передбачено, що у приморських курортах підлягає охороні зона суворого режиму (перша зона санохорони), включаючи прибережну смугу моря, пляжі і територію, що прилягає до пляжів, завширшки не менше 100 м, яка повинна використовуватися переважно для організації зелених насаджень загального користування, набережних, бульварів, скверів, кліматолікувальних споруд, спортивних і дитячих майданчиків.

У відповідності з ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Прокуратурою Київського району м. Одеси проведена додаткова перевірка додержання вимог природоохоронного, містобудівного та земельного законодавства при розміщенні ТОВ "Южний" туристичного оздоровчого комплексу та встановлено, що згідно відповідного висновку "Укрінвестекспертизи" комплекс повинен розташовуватися за межами водоохоронної зони, а в дійсності він розташований на відстані 6-19 м до рівня води.

Судами не дано належної оцінки зазначеним вимогам закону, у зв’язку з чим постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

П ри новому розгляді справи суду слід встановити, чи дотримано позивачем при будівництві туристичного оздоровчого комплексу з кафе будівельні та природоохоронні норми.

Враховуючи викладене і керуючись статтями - 111-17-- 111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 11 грудня 2007 року № 22/209-07-4492 (rs1273153) , постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7 серпня 2007 року і рішення господарського суду Одеської області від 26 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Правова позиція. (3-1054к08).

Судами не було встановлено, чи дотримано позивачем при будівництві туристичного оздоровчого комплексу з кафе будівельні та природоохоронні норми.