Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Барбари В.П.,

Суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,

Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф., Шицького I.Б.,

Щотки С.О.,

за участю представників: Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" - Рябокінь Ю.А., Фонду державного майна України - Погорілко Н.М., Генеральної прокуратури України - Iвченко О.А., Корпорації "Seagroup Internatіonal, Inc" - Кузнєцова А.В., Федоренко О.В., Храпая Ю.А.,

розглянувши касаційне подання Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України на постанову Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року у справі № 28/198 за позовом Фонду державного майна України до Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", Корпорації "Seagroup Internatіonal, Inc", треті особи - ЗАТ "Кременчуцька нафтова компанія", АТ "Татнафта", ВАТ "Татнафтохімінвестхолдінг", про визнання угоди недійсною, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2001 року Фонд державного майна України звернувся до господарського суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (надалі - Товариство), Корпорації "Seagroup Internatіonal, Inc" (надалі - Корпорація) про визнання недійсною угоди про внесення доповнень №1 до контракту № 1747/12 від 1 червня 1999 року, який укладено між ЗАТ "Укртатнафта" та Корпорацією "Seagroup Internatіonal, Inc".

В обгрунтування позову Фонд державного майна України вказав, що рішенням загальних зборів (протокол №4 від 10 червня 1999 року) Корпорацію "Seagroup Internatіonal, Inc" було включено до складу засновників ЗАТ "Укртатнафта", одним із засновників якого є і позивач, якому належить 43,054% статутного фонду товариства.

1 червня 1999 року між ЗАТ "Укртатнафта" та Корпорацією "Seagroup Internatіonal, Inc" було укладено контракт № 1747/12 переметом якого стали корпоративні права в вигляді простих іменних акцій Товариства в кількості 147 535 115 штук, що становить 9,960 % статутного фонду.

2 червня 1999 року Корпорацією "Seagroup Internatіonal, Inc" на виконання зазначеного контракту і з метою формування статутного фонду Товариства, останньому було передано 36 векселів на загальну суму 35 845 132 дол. США з терміном погашення в 12 місяців з моменту акцептування.

29 травня 2000 року відповідачі уклали угоду про внесення доповнень № 1 до контракту № 1747/12 від 1 червня 1999 року, відповідно до якої строк оплати векселів було продовжено до 1 червня 2003 року.

Позивач зазначав, що укладання даної угоди відбулось без погодження з органами правління Товариства та призвело до порушення його інтересів як одного з акціонерів Товариства.

Одночасно Фонд державного майна України вказував, що продовження строку оплати акцій суперечить п. 8.2 Статуту Товариства, п. 5.5 Договору про створення та діяльність та вимогам Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

В подальшому позивач доповнив позовні вимоги і просив суд визнати недійсним контракт № 1747/12 від 1 червня 1999 року купівлі-продажу корпоративних прав у вигляді простих іменних акцій, укладений між ЗАТ "Укртатнафта" та Корпорацією "Seagroup Internatіonal, Inc", посилаючись на невідповідність його вимогам Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" (1201-12) , Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 вересня 1992 року №528.

Одночасно позивач просив суд зобов'язати ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" внести відповідні зміни до реєстру власників іменних паперів ЗАТ "Укртатнафта".

Рішенням господарського суду м. Києва від 28 листопада 2001 року позов задоволено. Визнано недійсним контракт № 1747/12 від 1 червня 1999 року купівлі-продажу корпоративних прав у вигляді простих іменних акцій та угоду від 29 травня 2000 року про внесення доповнень №1 до вказаного контракту. Зобов'язано ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" внести зміни до реєстру власників іменних паперів ЗАТ "Укртатнафта", зареєструвавши ЗАТ "Укртатнафта" як власника пакету акцій у кількості 147535115 шт., що становить 9,960% статутного фонду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2002 року залишено без зміни рішення господарського суду м. Києва від 28 листопада 2001 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2002 року та рішення господарського суду м. Києва від 28 листопада 2001 року. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційному поданні Генеральний прокурор України в інтересах держави в особі Фонду державного майна України просить відновити процесуальні строки на касаційне оскарження та скасувати постанову Вищого господарського суду України з мотивів виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 лютого 2008 року відновлено пропущені строки касаційного оскарження, порушено касаційне провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року у справі № 28/198.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційного подання, Судова палата вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що в 1995 році на підставі Указу Президента України від 29 листопада 1994 року № 704/94 (704/94) , Указу Президента Республіки Татарстан №УП-883 від 13 грудня 1994 року та договору про створення та діяльність від 27 липня 1995 року було створено Закрите акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта".

Одночасно господарським судом встановлено, що предметом контракту № 1747/12 від 1 червня 1999 року укладеного між ЗАТ "Укртатнафта" та Корпорацією "Seagroup Internatіonal, Inc" є купівля - продаж корпоративних прав у вигляді простих іменних акцій ЗАТ "Укртатнафта" в кількості 147535115 штук, що становить 9,960% статутного фонду.

Суди визнали, що згідно зазначеного контракту, емітовані Корпорацією "Seagroup Internatіonal, Inc" прості векселі виступали її внеском до статутного фонду ЗАТ "Укртатнафта".

Статтею 13 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

2 червня 1999 року Корпорацією "Seagroup Internatіonal, Inc" на виконання зазначеного контракту і з метою формування статутного фонду Товариства, останньому було передано 36 векселів на загальну суму 35 845 132 дол. США з терміном погашення в 12 місяців з моменту акцептування.

Статтею 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що простий вексель містить назву "простий вексель", безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей, зазначення строку платежу, зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж, найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж, зазначення дати і місця видачі простого векселя, підпис особи, яка видає документ.

Отже, внеском Корпорації "Seagroup Internatіonal, Inc" до статутного фонду ЗАТ "Укртатнафта" за придбані прості іменні акції Товариства став не майновий чи грошовий вклад, а боргове зобов'язання Корпорації, у зв'язку з чим спірний контракт купівлі-продажу простих іменних акцій № 1747/12 від 1 червня 1999 року суперечить вимогам ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) .

За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року у справі № 28/198 не може бути визнана законною і підлягає скасуванню. Відповідно слід скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28 листопада 2001 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2002 року, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді суду слід врахувати викладене, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. 111-19, ст.111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах, -

п о с т а н о в и л а :

Касаційне подання Генерального прокурора України задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 29 травня 2002 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 березня 2002 року та рішення господарського суду м. Києва від 28 листопада 2001 року у справі № 28/198, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Правова позиція (справа №3-812к08).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) внеском до статутного фонду може виступати майновий або грошовий вклад, а не боргове зобов'язання.