Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі

Головуючого: Колесника П.І.,

суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б, Щотки С.О.

за участю представників: позивача - Саматіної М.В., відповідача - Кулінічевої Н.О., третьої особи - Соснова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - ТОВ) "Таміра" на постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2008 року в справі за позовом Харківської міської ради до комунального підприємства "Міськпроект", третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Таміра" про визнання недійсним проекту відведення земельної ділянки, В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2007 року Харківська міська рада звернулась у господарський суд Харківської області з позовом до комунального підприємства "Міськпроект" про визнання недійсним проекту відведення земельної ділянки ТОВ "Таміра" для проектування будівництва та експлуатації універсального оптово-роздрібного торговельного центру з гостьовою автостоянкою по пр. 50-річчя ВЛКСМ, 55-а у Московському районі міста Харкова, складеного комунальним підприємством Міськпроект" із датою внесення до електронної бази даних від 12 серпня 2003 року, архів N 7235, який зареєстрований Харківською регіональною філією Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" реєстр N 700 від 30 січня 2004 року.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що проект відведення земельної ділянки є правочином, який передбачений законодавством як підстава для прийняття рішення Харківською міською радою про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Таміра".

Позивач також послався на рішення Харківської міської ради від 24 червня 2003 року N 138/03 "Про зміну назви "КП "Науково-технічний центр земельної інформаційної системи", яким змінено назву підприємства, що свідчить про відсутність повноважень на розробку проектів відведення земельних ділянок, згідно з укладеним між ним та позивачем договором від 1 липня 2000 року про співробітництво, а також - ліцензії на проведення таких робіт. Крім того, позивач зазначив, що спірний проект має екземпляри, які суттєво відрізняються між собою, зокрема щодо площі земельної ділянки.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26 червня 2007 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28 вересня 2007 року, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що проект відведення земельної ділянки не є правочином, а є лише його невід'ємною частиною. Крім того, проект не є підставою для надання органом місцевого самоврядування земельної ділянки в оренду, як вважає позивач, оскільки такою підставою згідно з чинним законодавством є укладений договір оренди земельної ділянки.

В договорі оренди земельної ділянки від 20 листопада 2003 року, укладеному між позивачем та третьою особою, розмір земельної ділянки визначений згідно з оспорюваним позивачем проектом відведення земельної ділянки. Таким чином, вимоги щодо визнання недійсним проекту відведення земельної ділянки повинні розглядатися при встановленні відповідності вимогам чинного законодавства договору оренди земельної ділянки від 20 листопада 2003 року, зокрема в частині розміру земельної ділянки, яка надана в оренду. Також зазначено, що оскільки сторонами договору оренди земельної ділянки є позивач та третя особа, у відповідача за цим договором не виникли цивільні права та обов'язки, у зв'язку з чим він не є належним відповідачем у даному спорі.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2008 року постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанцій у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14 лютого 2008 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 січня 2008 року у справі N 29/371-07.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи судові рішення та направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України виходив з того, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини, щодо відповідності вимогам законодавства порядку розроблення проекту відведення земельної ділянки як невід'ємної частини договору оренди землі від 20 листопада 2003 року.

Також суд касаційної інстанції послався на положення ст. 123 Земельного кодексу України (2768-14) , ст.ст. 15, 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , відповідно до яких зміна, припинення, визнання недійсними документів, які є невід'ємною частиною договору оренди землі державної чи комунальної власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу, уповноваженого затверджувати такі документи, яке повинно відповідати вимогам законодавства, а в разі невідповідності рішення законодавству таке рішення підлягає скасуванню у порядку, визначеному ст. 144 Конституції України (254к/96-ВР) .

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішеннями Харківської міської ради від 30 квітня 2003 року N 100/03 "Про надання дозволів на проектування та розроблення проектів відведення земельних ділянок" та від 24 червня 2003 року N 132/03 "Про надання дозволів на розроблення проектів відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та експлуатації об'єктів" товариству з обмеженою відповідальністю "Таміра" було надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельної ділянки для будівництва і подальшої експлуатації універсального оптово-роздрібного торговельного центру з гостьовою автостоянкою за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 55-а.

Рішенням XVI сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 24 вересня 2003 року N 178/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" було затверджено проект відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Таміра" для будівництва і подальшої експлуатації універсального оптово-роздрібного торговельного центру з гостьовою автостоянкою за адресою: м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 55-а.

На підставі рішення XVI сесії XXIV скликання Харківської міської ради від 24 вересня 2003 року N 178/03 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" 20 листопада 2003 року між Харківською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Таміра" 20 листопада 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,2950 га строком до 1 грудня 2008 року для подальшої експлуатації універсального оптово-роздрібного торговельного центру з гостьовою автостоянкою. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано у Харківському регіональному центрі державного земельного кадастру, в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга N4) від 12 грудня 2003 року за N 7592/03.

Додатковою угодою до договору оренди землі від 4 квітня 2006 року внесені зміни в частині строку оренди земельної ділянки до 1 грудня 2030 року, порядку та строків внесення орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (435-15) правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (161-14) невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки, зокрема, є проект відведення земельної ділянки, у випадках передбачених цим Законом.

Виходячи зі змісту статей 123, 124, 186 Земельного кодексу України (2768-14) , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за проектами відведення цих ділянок, на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Абзацем 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України "Про землеустрій" (858-15) термін "документація з землеустрою" визначено як затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за використанням проектів тощо.

Згідно п. "д" ч. 2 ст. 25 вказаного Закону (858-15) проект щодо відведення земельних ділянок є одним з видів документації з землеустрою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції на підставах зазначених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин дійшов обґрунтованого висновку, про те що право на оренду і відповідного користування земельною ділянкою виникло на підставі договору оренди, укладеного, у встановленому законом порядку, між сторонами якого виникли відповідні права та обов'язки. Оспорюваний проект відведення земельної ділянки не є правовстановлюючим документом спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обов'язків.

Разом із тим позивачем не порушувалось питання про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування, а також укладеного на виконання цих рішень договору оренди землі.

У зв'язку з цим, постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, постанова суду апеляційної інстанції - залишенню в силі.

Виходячи з положень ст.ст. 6, 8 Конституції України (254к/96-ВР) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України, ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. У зв'язку з цим наведений у ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись ст. 111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Таміра" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду від 23 січня 2008 року у справі N 29/371-07 скасувати, а постанову Харківського апеляційного суду від 28 вересня 2007 року залишити в силі.

Постанова є остаточна і оскарженню не підлягає.