П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2008 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Колесника П.I.,
суддів:
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф.,
Шицького I.Б., Щотки С.О.,
за участі представника
відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія
"Краян" -
Черевичко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян" на
постанову Вищого господарського суду України від 20 грудня 2007
року у справі № 30/146-07-4216 за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Завод важкого кранобудування "Краян" до
відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян"
про визнання договору недійсним та стягнення 1 746 208 грн. 00
коп.,
в с т а н о в и л а:
У травні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Завод важкого кранобудування "Краян" пред'явило в Господарський
суд Одеської області позов до відкритого акціонерного товариства
"Холдингова компанія "Краян", в якому, з урахуванням уточнених
позовних вимог, просило визнати недійсним укладений між ним та
відповідачем договір оренди нерухомого та іншого індивідуально
визначеного майна № 05-2007 від 1 січня 2007 року, а також
стягнути з останнього 1 746 208 грн. 00 коп. за фактичне
користування орендованим майном як збитки на підставі статті 22
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Вказані позовні вимоги
мотивовано тим, що спірний договір суперечить положенням статті
284 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки між
сторонами не було досягнуто згоди з усіх його істотних умов. Крім
того, вказану угоду, на думку позивача, укладено з порушенням
вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника
або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25 липня
2007 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 11 вересня 2007 року, позов задоволено
частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача плату за
фактичне користування майном у розмірі 1 746 208 грн. 00 коп. та
судові витрати. У частині визнання недійсним договору №05-2007 від
1 січня 2007 року провадження у справі припинено на підставі
пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 грудня
2007 року зазначені судові рішення залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 21 лютого
2008 року за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства
"Холдингова компанія "Краян" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського
суду України.
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування
оскаржуваної постанови та передачу справи на новий розгляд до суду
першої інстанції. В обгрунтування скарги зроблено посилання на
невідповідність оскаржуваної постанови положенням Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, рішенням Верховного Суду України з питань
застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону у
аналогічних справах, а також порушення судом касаційної інстанції
норм матеріального та процесуального права.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод важкого
кранобудування "Краян" не використало наданого законом права на
участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відкритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Краян",
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної
інстанцій у частині задоволення позовних вимог, Вищий
господарський суд України виходив із того, що позивач, як власник
орендованого за спірним договором майна, за час фактичного
користування цим майном відповідачем реально мав змогу одержати
доход у розмірі стягнутої суми.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до статті 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням
речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які
особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її
право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді
упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути
реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Водночас, сума збитків, яку просить стягнути позивач,
обгрунтовується умовним припущенням про можливість отримання ним
прибутку в результаті випадкового збігу обставин.
Стягуючи вказану суму збитків, суди не врахували, що за таких
обставин наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання
прибутку ще не є підставою для його стягнення. Стягнення збитків у
вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової
відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності
потрібна наявність усіх елементів складу цивільного
правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків,
причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та
збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів
цивільна відповідальність не настає.
Проте суди, частково задовольняючи позов, на вказані вимоги
Закону уваги не звернули та не перевірили, чи дійсно позивачу було
завдано збитків, не з'ясували у чому полягає протиправна поведінка
відповідача, а також не встановили причинний зв'язок між такою
поведінкою та збитками. За таких обставин прийняті у даній справі
судові рішення в цій частині не можна визнати законними та
обгрунтованими.
Враховуючи викладене, постановлені в справі судові рішення в
частині задоволення позовних вимог про стягнення плати за фактичне
користування майном у розмірі 1 746 208 грн. 00 коп. і судових
витрат підлягають скасуванню, а справа в цій частині передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати викладене та вирішити спір у зазначеній
частині вимог відповідно до закону.
Разом з цим, законним та обгрунтованим слід визнати висновок
судів нижчих інстанцій про те, що договір оренди №05-2007 від 1
січня 2007 року є неукладеним, оскільки судами на підставі наявних
у справі доказів достовірно встановлено, що у спірному договорі
відсутні такі істотні умови, як склад і вартість об'єкту оренди з
урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних
відрахувань, а орендна плата визначена без врахування її
індексації. За таких обставин суди правильно припинили провадження
у справі щодо вимог про визнання недійсним спірного договору
оренди, а відтак прийняті у даній справі судові рішення в цій
частині слід залишити в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17-111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Холдингова компанія "Краян" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 20 грудня
2007 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 11 вересня 2007 року, рішення Господарського суду Одеської
області від 25 липня 2007 року в частині задоволення позовних
вимог про стягнення плати за фактичне користування майном у
розмірі 1 746 208 грн. 00 коп. та судових витрат скасувати і
справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої
інстанції.
У решті вказані судові рішення залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий П.I. Колесник
Судді: В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
I.Б. Шицький
С.О. Щотка