ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ України
4 березня 2008 року м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі:
Головуючого: Барбари В.П.
Суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,
Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф., Шицького I.Б.,
Щотки С.О.,
розглянувши за участю представників: Державного комітету
України з державного матеріального резерву - Берегу Т.М., Панова
Т.С., Генеральної прокуратури України - Баклан Н.Ю., Акціонерної
компанії "Харківобленерго" - Солдатенка А.М., Келепацького М.М.,
касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго" на
постанову Вищого господарського суду України від 7 листопада 2007
року у справі № 08/235-05 ( rs1134476 ) (rs1134476)
за позовом Державного
комітету України з державного матеріального резерву до Акціонерної
компанії "Харківобленерго", третя особа - Відкрите акціонерне
товариство "Харківська ТЕЦ-5", за участю прокуратури Харківської
області, про повернення самовільно використаного мазуту та
стягнення 44397013,42 грн., -
в с т а н о в и л а :
У липні 2005 року Державний комітет України з державного
матеріального резерву звернувся до господарського суду з позовом
до Акціонерної компанії "Харківобленерго", третя особа - Відкрите
акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" про повернення самовільно
використаного мазуту марки М-100 в кількості 12 000,366 тонн та
стягнення штрафних санкцій у сумі 44397013,42 грн.
В обгунтування позову, позивач вказав, що на відповідальне
зберігання Харківською ТЕЦ-5 ВЕО "Харківенерго" було прийнято
мазут державного резерву в кількості 34 788,626 тонн, що
підтверджується актами на приймання мазуту до державного резерву
по формі Р-16: №1 - №4 за червень 1992 року, №5 - №8 за вересень
1992 року, №1 - №3 за квітень 1993 року, який був самовільно
використаний Харківською ТЕЦ-5 в період з лютого по квітень 1996
року.
Крім того, позивач вказав, що факти використання Харківською
ТЕЦ-5 мазуту марки М-100 в кількості 12 000,366 тонн встановлено
господарським судом при винесенні рішення від 26 березня 2004 року
у справі № 15/622-03, яке було залишено без зміни постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 15 червня 2004
року та постановою Вищого господарського суду України від 2 грудня
2004 року.
Одночасно позивач, посилаючись на ст. 204, 179 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 43 постанови Кабінету Міністрів України від 27
травня 1992 року №280-05, просив зобов'язати відповідача сплатити
штраф у розмірі повної вартості витрачених матеріальних цінностей
державного резерву, а також пеню в розмірі 0,5 % їхньої вартості
за кожен день із моменту самовільного витрачання до повного
відновлення в держрезерві.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26
лютого 2007 року позов задоволено, стягнуто з Акціонерної компанії
"Харківобленерго" на користь Державного комітету України з
державного матеріального резерву мазут марки М-100 в кількості 12
000,366 тонн та 44397013,42 грн. штрафних санкцій.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
26 липня 2007 року скасовано рішення господарського суду
Харківської області від 26 лютого 2007 року та прийнято нове
рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 7 листопада
2007 року скасовано постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 26 липня 2007 року, а рішення
господарського суду Харківської області від 26 лютого 2007 року
залишено в силі.
В основу постанови касаційного суду покладено висновок про
те, що апеляційних суд дійшов помилкових висновків про пропущення
позивачем строку позовної давності та те, що ні ВЕО
"Харківенерго", ні його структурні підрозділи не були
відповідальними зберігачами матеріальних цінностей державного
резерву.
Ухвалою Верховного Суду України від 10 січня 2008 року
порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 7 листопада 2007 року у справі №
08/235-05 ( rs1134476 ) (rs1134476)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено, що за наказом Міністерства
енергетики та електрифікації України №106 від 15 червня 1995 року
Державне підприємство ВЕО "Харківобленерго", до складу якого
входила Харківська ТЕЦ-5, перетворено на ДАЕК "Харківобленерго".
Відповідно до п. 3.3 статуту ДАЕК "Харківобленерго",
Положення про структурну одиницю, затвердженого наказом голови
правління компанії № 3 від від 10 січня 1996 року Харківська ТЕЦ-5
залишилася у складі акціонерної компанії на правах відокремленого
структурного підрозділу.
Згідно з наказом Міністерства енергетики України № 48 від 30
березня 1998 року ДАЕК "Харківобленерго" було реорганізовано
шляхом виділення зі складу компанії колишніх структурних
підрозділів, в тому числі Харківської ТЕЦ-5, 6 травня 1998 року
було зареєстроване державне підприємство Харківська ТЕЦ-5.
Апеляційним судом встановлено, що за приймальними актами
форми № Р-16: №1 - №4 за червень 1992 року, №5 - №8 за вересень
1992 року, №1 - №3 за квітень 1993 року, підписаними заступниками
директора Харківської ТЕЦ-5, головним бухгалтером, начальником ТТЦ
Харківської ТЕЦ-5 та скріплених печаткою Харківської ТЕЦ-5, згідно
з залізничними накладними від Кременчуцького НПЗ у вказані періоди
прийнято мазут марки М-100 загальною кількістю 34788,626 тон.
Одночасно, апеляційним судом встановлено, що самовільне
використання відповідачем мазуту мало місце у 1996 році.
Статтею 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено загальний
трирічний термін позовної давності, який закінчився до набрання
чинності Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
Державний комітет України з державного матеріального резерву
звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про
повернення самовільно використаного мазуту в липні 2005 року.
Відповідач, як встановлено господарським судом, у відзиві на
позов вказав на пропущення позивачем строку позовної давності.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову
апеляційної інстанції, погодився з помилковим висновком
господарського суду першої інстанції про те, що позивач не порушив
строків позовної давності, оскільки п. 49 "Положення про державний
матеріальний резерв", затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 27 травня 1992 року №280-05 встановлено, що майнові
вимоги Держкомрезерву та його підприємств про повернення їм
заборгованості, яка виникає із операцій з матеріальними цінностями
держкомрезерву (поставка, зберігання, відпуск, переміщення,
перевезення всіма видами транспорту), загальні та скорочені строки
пред'явлення претензій та позовної давності не поширюються.
За висновками, викладеними в п. 2 мотивувальної частини
рішення Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року
№1-рп/99 ( v001p710-99 ) (v001p710-99)
(справа про зворотну дію в часі законів
та інших нормативних правових актів) дію нормативно-правового акта
в часі слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання
цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до
події, факту застосовується той закон або інший
нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали
місце.
Враховуючи те, що "Положення про державний матеріальний
резерв", затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27
травня 1992 року, втратило чинність з моменту прийняття постанови
Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1997 року №1129 "Про
затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій
з матеріальними цінностями державного резерву" ( 1129-97-п ) (1129-97-п)
у
суду касаційної інстанції не було правових підстав для її
застосування до спірних правовідносин.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду
України від 7 листопада 2007 року підлягає скасуванню, а законна і
обгрунтована постанова Харківського апеляційного господарського
суду від 26 липня 2007 року залишенню в силі.
Виходячи з положень статей 6,8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Судова палата у господарських справах Верховного
суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий
розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б
положенням статті 125 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей
2,39 Закону України "Про судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
щодо
визначення статусу Верховного Суду України та його завдання
забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б
конституційно недопустиму необхідність скасування законної
постанови апеляційного господарського суду. У зв'язку з цим
наведений у статті 111-18 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
перелік
наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого
господарського суду України не є процесуальною перешкодою для
прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду
України зазначеного рішення.
Керуючись ст. 111-19, ст.111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських
справах, -
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу Акціонерної компанії "Харківобленерго"
задовольнити.
Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 7
листопада 2007 року у справі № 08/235-05 ( rs1134476 ) (rs1134476)
.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
26 липня 2007 року залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. П. Барбара
Судді В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.I. Колесник
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
I.Б. Шицький
С.О. Щотка
Правова позиція (справа № 3-4818к07)
Відповідно до п. 2 мотивувальної частини рішення
Конституційного суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99
( v001p710-99 ) (v001p710-99)
(справа про зворотну дію в часі законів та інших
нормативних правових актів) дію нормативно-правового акта в часі
слід розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим
актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до
події, факту застосовується той закон або інший
нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали
місце.
-------------------------------------------------------------
Справа № 3 - 4818к 07 /11/18
Доповідач: Шицький I.Б.