Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Барбари В.П.

суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф., Шицького І.Б. та Щотки С.О.,

за участю представника ТОВ "Аерохендлінг" – Ременяк В.С.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на постанову Вищого господарського суду України від 28 листопада 2007 року № 50/20-06 у справі за позовом ТОВ "Аерохендлінг" до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання відсутнім права надавати послуги та стягнення 41 826 грн. 33 коп. збитків,

У лютому 2006 року ТОВ "Аерохендлінг" подало до господарського суду Київської області позов до державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про визнання відсутнім права надавати послуги та стягнення 41 826 грн. 33 коп. збитків. Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 листопада 2003 року між сторонами укладено Рамкову угоду № 02-23.30-26 про співробітництво в сфері обслуговування пасажирів, відповідно до умов якої відповідач зобов’язався виділити в терміналі "Б" необхідні площі, умови оренди яких регулюються окремим договором, для його діяльності по обслуговуванню пасажирів, а позивач – обладнати площі стійками реєстрації. За умовами Рамкової угоди відповідач зобов’язався припинити надання авіакомпаніям послуг з обслуговування пасажирів. Посилаючись на порушення відповідачем умов Рамкової угоди в частині надання послуг пасажирам, позивач просив визнати відсутнім у відповідача права на надання послуг та стягнути збитки (т. 1, а.с. 7-10).

Рішенням господарського суду Київської області від 24 січня 2007 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 41 826 грн. 33 коп. збитків. Визнано відсутнім у відповідача права на здійснення дій з обслуговування пасажирів, у тому числі перевіряти авіаквитки та подорожні документи, видавати пасажирам талони для посадки у літак, а також здійснювати контроль за посадкою пасажирів, здійснювати оформлення та відслідкування багажу, здійснювати контроль завантаження повітряних суден на час дії Рамкової угоди № 02-23.30-26 від 21 листопада 2003 року, укладеної між сторонами (т. 1, а.с. 211-216).

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року вищевказане рішення суду залишено без змін (т. 2, а.с. 35-43).

Постановою Вищого господарського суду України від 28 листопада 2007 року № 50/20-06 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року залишено без змін (т. 2, а.с. 93-96).

Рішення та постанови мотивовані тим, що відповідач на порушення умов Рамкової угоди та додатку № 2 до неї, а також вимог ст. 526 ЦК України з січня 2006 року розпочав самостійно надавати авіакомпаніям послуги з обслуговування пасажирів, чим порушив право позивача на надання послуг з обслуговування пасажирів та завдав позивачу збитки, які підлягають відшкодуванню на підставі ст. 224 ГК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 7 лютого 2008 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 28 листопада 2007 року № 50/20-06 за касаційною скаргою державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", де поставлено питання про скасування цієї постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України (254к/96-ВР) та рішенням Верховного Суду України (т. 2, а.с. 109).

Заслухавши доповідача, представника ТОВ "Аерохендлінг" та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 21 листопада 2003 року між сторонами по справі було укладено Рамкову угоду № 02-23.30-26 про співробітництво в сфері обслуговування пасажирів, відповідно до умов якої відповідач зобов’язався виділити в терміналі "Б необхідні площі, умови оренди яких регулюються окремим договором, для його діяльності по обслуговуванню пасажирів, а позивач – обладнати площі стійками реєстрації (т. 1, а.с. 11-20).

Додатком № 2 до Рамкової угоди сторони погодили перелік послуг, надання яких припиняє державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі – ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль").

Відповідно до п. 4.6 Рамкової угоди після підписання цієї угоди ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" надсилає авіакомпаніям повідомлення про дострокове розірвання договорів в частині надання послуг з обслуговування пасажирів в односторонньому порядку згідно з умовами таких договорів. Із дати припинення вказаних договорів ТОВ "Аерохендлінг" може самостійно надавати послуги з обслуговування пасажирів таким авіакомпаніям на підставі укладених договорів з авіакомпаніями.

Пунктом 4.7 угоди сторони погодили, що за договорами, які не передбачають можливість дострокового розірвання в односторонньому порядку, ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" проводить переговори з авіакомпаніями про дострокове припинення таких договорів за взаємною згодою. У випадку отримання від авіакомпаній мотивованих письмових відмов про припинення договорів ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" з 1 лютого 2004 року припиняє самостійно своїм персоналом надання послуг з обслуговування пасажирів та з початку дії цієї угоди погоджує з авіакомпаніями надання з 1 лютого 2004 року позивачем послуг з обслуговування пасажирів на субконтрактній основі згідно з статтею 3 Генеральної Хендлінгової угоди ІАТА.

Згідно п. 6.1 Рамкової угоди строк її дії становить 10 років.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що позивач виконав всі передбачені Рамковою угодою зобов’язання, а саме: придбав стійки реєстрації, джерела живлення та здійснював оплату орендної плати, а відповідач – в порушення умов Рамкової угоди та додатку № 2 до неї, з січня 2006 року розпочав самостійно надавати авіакомпаніям послуги з обслуговування пасажирів, чим порушив право позивача на надання послуг з обслуговування пасажирів та завдав позивачу збитки, які підлягають відшкодуванню на підставі ст. 224 ГК України.

Проте, такий висновок не грунтується на обставинах справи та вимогах закону, суперечить змісту договору.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на виконання умов п.п. 4.6, 4.7 Рамкової угоди виконало зобов’язання, взяті перед ТОВ "Аерохендлінг", та розірвало всі угоди з авіакомпаніями, які були укладені між аеропортом та авіакомпаніями станом на день підписання Рамкової угоди. Після припинення дій таких договорів позивачу надавалося право самостійно надавати послуги таким авіакомпаніям на підставі укладених договорів або на субконтрактній основі.

За умовами Рамкової угоди ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" не брало на себе зобов’язання не укладати на протязі дії Рамкової угоди нові договори з авіакомпаніями щодо надання послуг по обслуговуванню пасажирів. Відповідно до умов п.п. 4.6, 4.7 Рамкової угоди аеропорт зобов’язувався розірвати тільки діючі договори з авіакомпаніями, які існували на час підписання.

Суди встановили, що ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" почало надавати послуги з обслуговування пасажирів авіакомпаніям "Донбасаеро" (м. Донецьк) та "Тбилавиамшени" (Республіка Грузія). У той же час, не було судами перевірено, чи обслуговувало ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" ці авіакомпанії до укладення Рамкової угоди.

Ч. 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ч. 2 цієї ж статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів.

У даній справі позов подано про визнання відсутнім права надавати послуги та стягнення 41 826 грн. 33 коп. збитків.

Судами не було встановлено, чи є даний спосіб захисту права належним у розумінні ст. 16 ЦК України.

Судами не дано належної оцінки зазначеним вимогам закону, у зв’язку з чим постановлені по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід встановити, чи є даний спосіб захисту права належним у розумінні ст. 16 ЦК України. Також необхідно перевірити, яким чином (належно чи ні) ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" виконувало свої зобов’язання, передбачені Рамковою угодою, чи здійснювало ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" обслуговування авіакомпаній "Донбасаеро" (м. Донецьк) та "Тбилавиамшени" (Республіка Грузія) до укладення Рамкової угоди.

Враховуючи викладене і керуючись статтями - 111-17-- 111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 28 листопада 2007 року № 50/20-06, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року та рішення господарського суду Київської області від 24 січня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судами не було встановлено, чи є даний спосіб захисту права належним у розумінні ст. 16 ЦК України, а також не перевірено, яким чином (належно чи ні) ДП "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" виконувало свої зобов’язання, передбачені Рамковою угодою.