Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: <...>, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу К. С. А. на постанову Вищого господарського суду України від 18 грудня 2007 року у справі N 14/292-ПН-06 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП Компані-ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Понтифік" про визнання права власності, встановила:

У вересні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП Компані-ЛТД" (далі - ТОВ "ВІП Компані-ЛТД") звернулося до господарського суду Херсонської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до рішення установчих зборів засновників ТОВ "ВІП Компані-ЛТД", що оформлене протоколом N 01 від 17 березня 2005 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Правовий центр "Понтифік" (далі - ТОВ "Правовий центр "Понтифік") як засновник та учасник позивача передало йому як вклад до статутного фонду нежитлові приміщення, обладнання та інше індивідуально визначене майно, згідно з переліком, на загальну суму 255930 грн. 00 коп.

Оскільки відповідач надалі продовжує користуватися вищезазначеним майном та відмовляється надати правовстановлюючі документи на нього, позивач, посилаючись на статтю 392 Цивільного кодексу України, просив суд визнати за ним право власності на це майно.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18 вересня 2006 року позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 грудня 2007 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 14 лютого 2008 року за касаційною скаргою К. С. А. порушено провадження з перегляду в касаційному порядку зазначеної постанови Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення судом касаційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ТОВ "ВІП Компані-ЛТД" та ТОВ "Правовий центр "Понтифік" не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення К. С. А., обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, господарський суд Херсонської області, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що відповідно до статті 85 Господарського кодексу (436-15) України позивач є власником спірного майна, переданого йому відповідачем за актом приймання-передачі згідно з додатком N 01 до протоколу N 01 установчих зборів засновників (учасників) ТОВ "ВІП Компані-ЛТД" від 17 березня 2005 року.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року N 11 роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу (1798-12) України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з частиною 2 статті 34 цього Кодексу (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час розгляду спору місцевим господарським судом було встановлено, що 17 березня 2005 року на установчих зборах засновників ТОВ "ВІП Компані-ЛТД" було прийнято рішення, оформлене протоколом N 01 (т. 1, а. с. 12), про створення вказаного товариства, в якому одним із засновників та учасників є ТОВ "Правовий центр "Понтифік". Згідно з вказаним рішенням частка відповідача у статутному фонді позивача становить 255930 грн. 00 коп. і сформована шляхом передачі до статутного фонду нежитлових приміщень, обладнання та іншого індивідуально визначеного майна за актом прийняття-передачі, що міститься у додатку N 01 до протоколу установчих зборів засновників (учасників) ТОВ "ВІП Компані-ЛТД" N 01 від 17 березня 2005 року.

Зі змісту частини 1 статті 317 ЦК (435-15) України вбачається, що права володіння, користування та розпорядження майном належать власникові цього майна.

Відповідно до пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 (z0157-02) від 7 лютого 2002 року (в редакції, що була чинною на момент виникнення спору), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.

Разом з цим, незважаючи на те, що в матеріалах даної справи відсутні докази того, що відповідач у встановленому законом порядку набув право власності на спірне майно, суд розглянув справу лише за участі відповідача, який визнав позов. При цьому суд не дослідив питання про правовий режим спірного майна та, в порушення статті 38 Господарського процесуального кодексу (1798-12) України, не витребував визначені законом правовстановлюючі документи, які посвідчували б право власності ТОВ "Правовий центр "Понтифік" на це майно на час його передачі до статутного фонду позивача, поклавши в основу свого рішення лише усні пояснення відповідача.

Слід також зазначити, що в матеріалах даної справи наявні копії витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 1, а. с. 66 - 67, 69 - 70, 75 - 78, 85 - 107), зі змісту яких вбачається, що частина спірного майна знаходиться у власності закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Радан", територіальної громади села Рівне Генічеського району в особі Рівненької сільської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агро-Люкс". Крім того, автомобіль марки "Фольксваген-Пассат" 1988 року випуску, реєстраційний N 03968 ХО, кузов N WVWZZZ31ZJE047817, що також входить до переліку спірного майна, згідно із заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Херсона від 27 квітня 2007 року (т. 1, а. с. 79) належить К. С. А.

Дослідження вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору, проте суд на це уваги не звернув, правовий статус майна не з'ясував і не вирішив питання про залучення зацікавлених осіб до участі у даній справі.

За таких обставин ухвалені у даній справі судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки сторін і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Касаційну скаргу К. С. А. задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 18 грудня 2007 року та рішення господарського суду Херсонської області від 18 вересня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.