П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 лютого 2008 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Барбари В.П.,
суддів:
Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I., Потильчака О.I.,
Черногуза Ф.Ф., Шицького I.Б.,
за участі представників:
товариства з обмеженою відповідальністю "Югтрансавто" -
Колягіна В.В.,
відкритого акціонерного товариства "Севастопольське
автотранспортне підприємство 14369" -
Колягіна В.В.,
ОСОБА_1 -
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
товариства з обмеженою відповідальністю "Югтрансавто" та
відкритого акціонерного товариства "Севастопольське
автотранспортне підприємство 14369" на постанову Вищого
господарського суду України від 12 грудня 2007 року у справі
№20-12/289 ( rs1231170 ) (rs1231170)
за позовом ОСОБА_1 до товариства з
обмеженою відповідальністю "Югтрансавто" про визнання права
власності,
в с т а н о в и л а:
У липні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду
міста Севастополя з позовом про визнання за ним права власності на
21/25 частки будівлі котельної літ. "В" з прибудовами літ. "в",
"в1" та погребом під літ. "В" загальною площею 388,9 м-2, а також
будівлі класу безпеки руху та складу літ. "И" з навісом літ. "и"
загальною площею 457,7 м-2, що розташовані в АДРЕСА_1.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що 30 вересня
2003 року він, як засновник та учасник товариства з обмеженою
відповідальністю "Югтрансавто" (далі - ТОВ "Югтрансавто"), з метою
поповнення статутного фонду відповідача вніс на його поточний
рахунок 80 000 грн. 00 коп. Разом з цим, зміни до установчих
документів щодо збільшення частки позивача у статутному фонді
товариства не проводились та не були зареєстровані державним
реєстратором.
Оскільки вищезазначені кошти були використані відповідачем
для придбання за договором купівлі-продажу від 19 листопада 2003
року спірного нерухомого майна, загальна вартість якого складає 94
948 грн. 00 коп., позивач просив суд про задоволення своїх вимог.
Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 10 вересня
2007 року позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12 грудня
2007 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 31 січня
2008 року за касаційними скаргами товариства з обмеженою
відповідальністю "Югтрансавто" та відкритого акціонерного
товариства "Севастопольське автотранспортне підприємство 14369"
(далі - ВАТ "Севастопольське АТП-14369") порушено провадження з
перегляду у касаційному порядку зазначеної постанови Вищого
господарського суду України.
У касаційних скаргах ставиться питання про скасування
оскаржуваної постанови та припинення провадження у справі. В
обгрунтування скарг зроблено посилання на невідповідність
оскаржуваної постанови положенням Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та порушення судом касаційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
ТОВ "Югтрансавто", ВАТ "Севастопольське АТП-14369", ОСОБА_1,
обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали
справи, Судова палата вважає, що касаційні скарги підлягають
задоволенню частково з наступних підстав.
Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду,
Вищий господарський суд України виходив із того, що спірне майно
було придбане ТОВ "Югтрансавто" за рахунок коштів ОСОБА_1, які
останній вніс на поточний рахунок відповідача з метою поповнення
його статутного фонду, а відтак це майно є їх спільною частковою
власністю.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із
визначенням часток кожного з них у праві власності.
Під час розгляду спору Господарським судом міста Севастополя
було встановлено, що 30 вересня 2003 року ОСОБА_1, як засновник та
учасник ТОВ "Югтрансавто", у зв'язку з недостатністю у останнього
власних коштів на придбання нерухомості у ВАТ "Севастопольське
АТП-14369", вніс на поточний рахунок відповідача 80 000 грн. 00
коп. Відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ
"Югтрансавто" від 30 вересня 2003 року вказана сума вносилась з
метою поповнення статутного фонду цього товариства, що мало б
потягнути за собою внесення змін до статутних документів
відповідача відносно збільшення частки ОСОБА_1 у статутному фонді
товариства.
З наявної у матеріалах даної справи копії довідки
Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку від 5
липня 2007 року за №95 (а.с. 8), а також копії ордеру №2 від 30
вересня 2003 року (а.с. 68) вбачається, що вищезазначені кошти
були перераховані позивачем для поповнення статутного фонду
відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 115 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
господарське товариство зокрема є власником майна, переданого йому
учасниками товариства у власність як вклад до статутного
(складеного) капіталу.
Аналогічне положення закріплено у статті 12 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
та статті 85
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку
про те, що вклад учасника до статутного капіталу господарського
товариства стає власністю товариства. За таких обставин чинне
законодавство виключає можливість виникнення у учасника і
товариства права спільної часткової власності на майно, придбане
за рахунок коштів товариства.
Разом з цим суд, задовольняючи позов, на вказані норми закону
уваги не звернув і дійшов хибного висновку про виникнення у
ОСОБА_1 права спільної часткової власності на спірне майно.
Розглядаючи справу, місцевим господарським судом також
встановлено, що 19 листопада 2003 року між ВАТ "Севастопольське
АТП-14369" та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу
№1, за яким, з урахуванням додаткової угоди від 30 грудня 2003
року, останній придбав будівлю котельної літ. "В" з прибудовами
літ. "в", "в1" та погребом під літ. "В" загальною площею 388,9
м-2, а також будівлю класу безпеки руху та складу літ. "И" з
навісом літ. "и" загальною площею 457,7 м-2, що розташовані в
АДРЕСА_1.
Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
правочин
вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він
підписаний його стороною (сторонами).
З наявних у матеріалах справи копій вказаного договору
купівлі-продажу та додаткової угоди до нього від 30 грудня 2003
року вбачається, що даний правочин було вчинено між ВАТ
"Севастопольське АТП-14369" та ТОВ "Югтрансавто", будь-яких
відомостей про те, що вищезазначене майно набувається на умовах
спільної часткової власності позивача та відповідача, ці угоди не
містять (а.с. 70-72, 74-75).
Вказана обставина також залишилася поза увагою і оцінкою
суду.
Слід також зазначити, що за частиною 1 статті 334 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
право власності у набувача за договором виникає з
моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або
законом.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній
реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої
реєстрації (частина 4 статті 334 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
).
Відповідно до пункту 6.1. Тимчасового положення про порядок
державної реєстрації прав власності на нерухоме майно,
затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 7
лютого 2002 року ( z0157-02 ) (z0157-02)
(у редакції, що була чинною на
момент виникнення спору) оформлення права власності на об'єкти
нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право
власності.
Разом з цим, у матеріалах даної справи відсутні докази того,
що відповідач у встановленому законом порядку набув право
власності на спірне майно.
Крім того, з доводів касаційної скарги ВАТ "Севастопольське
АТП-14369" вбачається, що ТОВ "Югтрансавто" не повністю
розрахувалося за нерухоме майно, яке є предметом договору
купівлі-продажу №1 від 19 листопада 2003 року, про що свідчить
наявна у матеріалах справи копія підписаного між ними акту звірки
взаєморозрахунків від 1 вересня 2006 року (а.с. 169).
З'ясування вказаних обставин має істотне значення для
правильного вирішення спору про право власності на зазначене
майно, проте суд на них уваги не звернув і залишив без належної
правової оцінки.
Оскільки дослідження цих обставин зачіпає права і обов'язки
ВАТ "Севастопольське АТП-14369", суд також повинен був притягнути
вказану особу до участі у справі в якості третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спор у.
Також суду, з урахуванням характеру позовних вимог, слід
з'ясувати, чи підпадає цей спір під категорію справ, що визначена
у пункті 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а відтак чи підвідомча дана справа
господарським судам.
Враховуючи викладене, ухвалені у даній справі судові рішення
не можуть вважатися законними й обгрунтованими, а тому вони
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду
необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши
обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального
права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому повно
відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно
до закону.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17-111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю
"Югтрансавто" та відкритого акціонерного товариства
"Севастопольське автотранспортне підприємство 14369" задовольнити
частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 12 грудня
2007 року та рішення Господарського суду міста Севастополя від 10
вересня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.П. Барбара
Судді: В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
П.I. Колесник
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
I.Б. Шицький