П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2008 року
м. Київ
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого Колесника П.I.,
Суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Потильчака О.I.,
Черногуза Ф.Ф., Шицького I.Б., Щотки С.О. -
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
відкритого акціонерного товариства "Спецтехсервіс", дочірнього
підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного
підприємства "Укроборонсервіс" на постанову Вищого господарського
суду України від 5 грудня 2007 року в справі №41/154-18/170
( rs1265570 ) (rs1265570)
за позовом приватного підприємства "Автосервіс" до
дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" -
державного підприємства "Укроборонсервіс", відкритого акціонерного
товариства "Спецтехсервіс", Міністерства оборони України, 3-тя
особа - військова частина А 2215, про визнання недійсним договору
купівлі-продажу,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2005 року приватне підприємство (далі - ПП)
"Автосервіс" звернулося до суду з позовом до дочірнього
підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - державного
підприємства "Укроборонсервіс", відкритого акціонерного товариства
(далі - ВАТ) "Спецтехсервіс" та Міністерства оборони України про
визнання недійсними протоколу проведення 11 січня 2005 року
конкурсу дочірнім підприємством державної компанії
"Укрспецекспорт" - державним підприємством "Укроборонсервіс" на
підставі договору комісії від 5 грудня 2004 року № Д 29-15/1326
щодо реалізації нерухомого військового майна - будівель №№ 43,44,
45, 46, 48, 49, розташованих у м. Борисполі, Київської області,
військова частина А 2215 та договору купівлі-продажу цього майна,
укладеного між дочірнім підприємством державної компанії
"Укрспецекспорт" - державним підприємством "Укроборонсервіс" та
ВАТ "Спецтехсервіс".
В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду з заявою
про зміну предмету позову й просив суд: визнати недійсним рішення
за результатами конкурсу з продажу майна; визнати недійсним
договір купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12 січня 2005 року,
укладений між дочірнім підприємством Державної компанії
"Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" та
відкритим акціонерним товариством "Спецтехсервіс"; зобов'язати
Міністерство оборони України продати майно ПП "Автосервіс" шляхом
викупу через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства
та організації.
Позовні вимоги обгрунтовувались порушеннями під час
проведення конкурсу та реалізації майна переважного права позивача
на придбання майна, яке перебувало у нього в користуванні
відповідно до договору оренди приміщень від 31 березня 2003 року №
31с/2003/ГоловКЕУ в редакції додаткової угоди № 1від 23 жовтня
2003 року та вимоги ст. 53 Закону України "Про державну програму
приватизації" ( 1723-14 ) (1723-14)
, статті 11, статті 15, статті 18 Закону
України "Про приватизацію невеликих державних підприємств"
( 2171-12 ) (2171-12)
, статті 777 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 19 жовтня
2006 року позов задоволено. Визнано недійсним рішення за
результатами конкурсу з продажу нерухомого військового майна;
визнано недійсним договір купівлі-продажу № Д29-1.5/26 від 12
січня 2005 року, укладений між дочірнім підприємством державної
компанії "Укрспецекспорт" - державним підприємством
"Укроборонсервіс" та ВАТ "Спецтехсервіс"; зобов'язано ВАТ
"Спецтехсервіс" повернути Міністерству оборони України нерухоме
військове майно - будівлі №№ 43, 44, 45,46, 48, 49, розташоване за
адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соц. Містечко, 1,
військова частина А 2215; стягнуто з Міністерства оборони України
на користь ВАТ "Спецтехсервіс" 300 000 грн., отриманих ним в
оплату реалізованого нерухомого військового майна за договором
купівлі-продажу № Д29-1.5/26; зобов'язано Міністерство оборони
України здійснити відчуження нерухомого військового майна з
урахуванням положень ст. 777 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а саме -
переважного права наймача перед іншими особами на його придбання.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10
січня 2007 року, залишеною без змін постановою Вищого
господарського суду України від 5 грудня 2007 року, рішення суду
першої інстанції залишено без змін.
Ухвалами колегії суддів Верховного Суду України від 24 січня
2008 року та від 31 січня 2008 року за касаційними скаргами ВАТ
"Спецтехсервіс", дочірнього підприємства державної компанії
"Укрспецекспорт" - державного підприємства "Укроборонсервіс"
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 5 грудня 2007 року.
Касаційні скарги обгрунтовуються невідповідністю оскаржуваної
постанови Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, нормам матеріального
та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційних скарг і перевіривши матеріали
справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких
підстав.
Вищий господарський суд України, залишаючи без змін судові
рішення у справі, обгрунтував свою постанову п.53 Державної
програми приватизації на 2000-2002 р.р., де вказано, що на
державний органи приватизації покладається обов'язок попередньо
звертатися до орендаря з пропозицією приватизувати орендоване
майно і, відповідно, право продажу такого майна на конкурентних
засадах вважається правомірним виключно після отримання відмови
орендаря від його придбання та іншим законодавством, що регулює
саме приватизаційні правовідносини.
Суд послався також на положення ст. 777 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, згідно з яким, наймач, який належно виконує свої
обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у
найом, має переважне право перед іншими особами на її придбання.
Крім того, суд виходив із того, що конкурс з продажу спірного
майна був проведений із порушенням правил оголошення та порядку
проведення конкурсу щодо зазначеного майна, а саме при проведенні
конкурсу з продажу спірного майна було порушено та не дотримано
вимог п. 5 "Положення про порядок продажу на аукціоні, за
конкурсом основних засобів, що є державною власністю",
затвердженого наказом Фонду державного майна України від 22
вересня 2000 року № 1976 ( z0692-00 ) (z0692-00)
, що діяло на момент
виникнення спірних правовідносин, вимог ст. 15, ч.1, 4, ст. 18
Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств"
( 2171-12 ) (2171-12)
.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна
у Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
військове майно - це
державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами,
установами та організаціями Збройних сил України. До військового
майна належать, серед іншого, будинки та споруди.
Військове майно закріплюється за військовими частинами
Збройних Сил України на праві оперативного управління (ст. 3
Закону).
Виходячи зі змісту ст. 6 Закону України "Про правовий режим
майна у Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
відчуження військового
майна здійснюється Міністерством оборони України через
уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та
організації. Порядок відчуження військового майна визначається
Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 6 Положення про порядок відчуження та
реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року
№1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
, рішення про відчуження військового майна, в
тому числі нерухомого, приймає Кабінет Міністрів України із
затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки
переліку такого майна. Цим же пунктом Положення передбачається
затвердження Урядовим комітетом з питань оборони,
оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності
додаткових переліків військового майна, що може бути відчужене.
Судом установлено, що 31 березня 2003 року між ПП
"Автосервіс" та військовою частиною А 2215 укладено договір оренди
№31с/2003/Голов КЕУ, відповідно до умов якого позивач отримав в
строкове платне користування нерухоме військове майно військового
містечка №1 загальною площею 2427кв.м. (нежитлові приміщення
№№43,44,45,46, 48, 49). Термін дії договору визначений у 5 років з
1 квітня 2003 року до 1 квітня 2008 року. 23 жовтня 2003 року між
тими ж сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору оренди
якою, зокрема, збільшено строк дії договору до 15 років (з 1
квітня 2003 року до 1 квітня 2018 року) та доповнено пунктом 6.6.,
який передбачає першочергове (переважне) право орендаря перед
іншими суб'єктами на придбання (викуп) цього майна у випадку його
відчуження.
22 жовтня 2004 року Урядовим комітетом з питань оборони,
оборонно-промислового комплексу та правоохоронної діяльності
Кабінету Міністрів України спірні нежитлові приміщення, які
знаходяться за адресою: Київська область, м. Бориспіль, Соц.
Містечко, 1, військова частина А 2215, включені до додаткового
переліку №1 військового майна, що підлягає відчуженню.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 лютого
2001 року №35-р ( 35-2001-р ) (35-2001-р)
"Про надання повноважень на
реалізацію військового майна на внутрішньому ринку" повноваження
по реалізації військового майна надано, серед інших, ДП
"Укроборонсервіс".
5 грудня 2004 року між Міністерством оборони України та ДП
"Укроборонсервіс" укладено договір комісії на реалізацію спірного
нерухомого військового майна, згідно умов якого, останнє прийняло
на себе зобов'язання за комісійну плату реалізувати на
конкурентних засадах покупцям від свого імені в інтересах
Міністерства оборони України та за його рахунок зазначене майно.
На виконання умов договору комісії ДП "Укроборонсервіс" було
здійснено організацію та проведення конкурсу з продажу спірного
майна, за результатами якого ВАТ "Спецтехсервіс" визнано
переможцем та з яким було укладено договір купівлі-продажу
зазначеного майна від 12 січня 2005 року.
Вирішуючи спір, суд встановив, що між сторонами в справі
виникли правовідносини з приводу відчуження майна, що має статус
військового. При цьому, встановивши зазначені факти, судові
інстанції належним чином не з'ясували правову норму, яка регулює
спірні правовідносини, оскільки дійшли висновку про те, що
відчуження майна на конкурентних засадах є одним із способів
приватизації і у зв'язку з цим застосували до спірних
правовідносин загальні положення приватизаційного законодавства
України, однак суди не взяли до уваги ті обставини, що
правовідносини у сфері відчуження військового майна, регулюються
спеціальними нормами законодавства, а саме: Законом України "Про
правовий режим майна у Збройних Силах України" ( 1075-14 ) (1075-14)
та
Положенням про порядок відчуження та реалізації військового майна
Збройних Сил, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України
від 28 грудня 2000 року №1919 ( 1919-2000-п ) (1919-2000-п)
, та належним чином
не встановили чи мало місце відчуження спірного майна саме в
процесі приватизації і якими доказами це підтверджується.
Крім того, поза увагою судових інстанцій залишилася та
обставина, що спеціальним законодавством у сфері оренди (Закон
України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України"
( 1076-14 ) (1076-14)
) та відчуження військового майна, не передбачено
переважного права наймача, який належно виконує свої обов'язки за
договором найму майна, перед іншими особами на придбання такого
майна у разі його продажу; а також те, що матеріали справи не
містять відомостей про надання дозволу Міністерством оборони
України на укладення додаткової угоди №1 від 23 жовтня 2003 року
до договору оренди від 31 березня 2003 року, укладеного між ПП
"Автосервіс" та військовою частиною А 2215, і яка, між іншим,
передбачає переважне право позивача на придбання спірного майна в
разі його відчуження.
Разом із тим, додатковому з'ясуванню підлягають обставини
наявності порушень при організації та проведенні конкурсу з
продажу спірного майна та, відповідно, порушення з цього приводу
прав позивача, з урахуванням положень спеціального законодавства,
що регулює питання відчуження військового майна, та з огляду на
те, що позивач вчасно подав конкурсну пропозицію та взяв участь у
конкурсі.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть
вважатися законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно
перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами
матеріального права, а обгрунтованим визнається рішення, в якому
повно відображені обставини, що мають значення для даної справи,
висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є
вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними
доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При цьому суду необхідно встановити дійсні права та обов'язки
сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційні скарги відкритого акціонерного товариства
"Спецтехсервіс", дочірнього підприємства державної компанії
"Укрспецекспорт" - державного підприємства "Укроборонсервіс"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 5 грудня
2007 року, постанову Київського апеляційного господарського суду
від 10 січня 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від
19 жовтня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Головуючий П.I. Колесник
Судді: В.С. Гуль
П.Ф. Карпечкін
О.I. Потильчак
Ф.Ф. Черногуз
I.Б. Шицький
С.О. Щотка