240/7315/22 Про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України щодо відмови провести доплату до пенсії особі як непрацюючому пенсіонеру, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, зобов`язання УПФУ перерахувати особі пенсію як особі, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи - 14.05.2024 Прийняття

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року (суддя Окис Т.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Сапальової Т.В., Капустинського М.М., Ватаманюка Р.В.)

у справі № 240/7315/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У квітні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФ України в Житомирській області; відповідач), просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати з 03.02.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-XII (796-12) );

- зобов`язати ГУ ПФ України в Житомирській області нарахувати та виплатити щомісячно з 03.02.2022 підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня календарного року.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, позивач є непрацюючим пенсіонером, проживає в зоні гарантованого добровільного відселення та має посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах гарантованого добровільного відселення у 1986-1993 роках (категорія 3), серії Б №136365 від 20.01.1993.

3. На своє звернення до відповідача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, позивач отримав відмову, яка обґрунтована тим, що положення статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 04.02.2016 №987-VIII (987-19) (далі Закон України №987-VIII (987-19) ) передбачають доплату громадянам, які працюють у зоні відчуження. Оскільки такий Закон неконституційним не визнано, наведена правова норма не передбачає та не надає права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення.

4. Вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

5. В обґрунтування позовних вимог позивач покликалася на те, що з моменту прийняття Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018, відновлено право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

6. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на правомірність своїх дій.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2023, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 03.02.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01.01.2015;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 з 03.02.2022 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII у редакції, яка була чинна до 01.01.2015, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону України № 796-ХІІ.

9. Крім того, розглядаючи зразкову справу №240/4946/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 дійшла висновку, що за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ (1774-19) , яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону України № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

10. Враховуючи цю правову позицію Великої Палати Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, відповідно до ст. 39 Закону України №796-ХІІ, у розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який встановлено на 01 січня календарного року, а не у розмірі 2-х мінімальних заробітних плат, як вважає позивач.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

12. Як на підставу касаційного оскарження покликається на те, що суди попередніх інстанції при вирішенні спору не врахували правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18.

13. Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

15. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Підставою для касаційного оскарження слугувала необхідність визначення розрахункової величини, яка підлягає застосуванню під час визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону №796-ХІІ, громадянам, які проживають в зоні гарантованого добровільного відселення.

17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 виснувала:

" норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIIІ (1774-19) (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

6.37. Таким чином, ОСОБА_2 має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року."

18. Суд не вбачає підстав для відступу від цього висновку у справі, що розглядається.

19. Застосовуючи ці висновки до обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_1 має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючий пенсіонер, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

20. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

21. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Верховний Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2022 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2023 року у справі №240/7315/22 залишити без змін.