240/3213/21 Про визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету міської ради щодо ненарахування та невиплати доплати, встановленої громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; зобов`язання Управління соцзахисту нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу як працюючій особі, яка проживає на території радіоактивного забруднення - 14.05.2024 Прийняття

2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 має статус громадянина, потерпілого від Чорнобильської катастрофи, проживає в м. Коростень Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесено до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи віднесено до зони гарантованого відселення та працює в ПВНЗ ТСОУ "Коростенський технічний коледж".

3. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Коростенської міської ради, де до 01.01.2015 отримував підвищення до заробітної плати, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

4. У зв`язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 (v006p710-18) , позивач звернувся до відповідача про нарахування та доплату до заробітної плати згідно ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

5. На своє звернення отримав відповідь про те, що з приводу нарахування коштів, передбачених ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рекомендовано звернутися до установи, в якій працює.

6. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

7. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що у зв`язку із прийняттям 17.07.2018 Конституційним Судом України рішення по справі № 6-р/2018, з 01.09.2018 відповідач повинен був нараховувати та виплачувати доплату до заробітної плати, відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чого протиправно здійснено не було.

8. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, покликаючись на правомірність своїх дій.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.07.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022, у задоволенні позову відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доплата громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, передбачена ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.01.2015, є додатковою заробітною платою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Тому виплачувати доплату позивачу за роботу на території радіоактивного забруднення, передбачену статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.01.2015, повинен роботодавець.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

12. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Уважає неправильним висновок судів, що щомісячну доплату до заробітної плати у розмірі двох мінімальних заробітних плат, встановлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, передбачену ст. 37, ст. 39 Закону № 796-XII, має проводити безпосередньо працедавець; з 17.07.2018 у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 Управління соцзахисту має поновити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги.

13. Відповідач у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Покликається на те, що підприємство нараховує працівнику пропорційно відпрацьованому часу доплату за роботу в зоні радіоактивного забруднення відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (табель обліку робочого часу знаходиться на підприємстві) та подає розрахункові дані за формою, затвердженою Мінсоцполітики до органу соціального захисту, на обліку якого він перебуває. Орган соціального захисту перевіряє, реєструє, обліковує розрахунок та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків підприємству. Після надходження видатків підприємство здійснює виплату працівнику.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

15. Згідно ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

16. Підставою для відкриття касаційного провадження слугувало відсутність висновку Верховного суду щодо нарахування та виплати Управлінням соцзахисту доплати за роботу на території радіоактивного забруднення, передбаченої ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

17. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 (796-12) № 196-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ (796-12) ).

19. Згідно ст.39 Закону підвищення працюючим особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, (в редакції чинній до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:

- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;

- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;

- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

20. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

21. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

22. Законом України № 76-VIII від 28.12.2014 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) , який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 Розділу І внесено зміни до Закону № 796-ХІІ (796-12) шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.

23. 04.02.2016 прийнято Закон України № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (987-19) , який згідно Прикінцевих положень, набрав чинності з 01.01.2016, яким включено до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (796-12) статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

24. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності), зокрема, підпункту 7 пункту 4 розділу I Закону № 76-VIII (76-19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ (76-19) . Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ (76-19) як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

25. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII (76-19) пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII (76-19) у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

26. У Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII (76-19) , проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить. Тобто вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015), яка із 17.07.2018 є чинною.

27. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) ) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII (987-19) ) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) .

28. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17.07.2018 відновила дію редакція статті 39 Закону № 796-ХІІ (яка була чинною до 01.01.2015) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII (987-19) , і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом № 987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону № 796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII (76-19) спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII (987-19) . І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 КАС) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

29. Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21 виснувала:

" норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIIІ (1774-19) (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

6.37. Таким чином, ОСОБА_2 має право на щомісячне підвищення до пенсії як непрацююча пенсіонерка, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленим на 1 січня відповідного календарного року."

31. Постановою КМ України № 936 від 20.09.2005 (936-2005-п) затверджено Порядок використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 936).

32. Згідно з пп. 11 п.4 цього Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м.Києва) рад (далі - уповноважений орган) за місцем фактичного проживання (перебування) працюючих та непрацюючих громадян, у тому числі пенсіонерів, працюючим і непрацюючим громадянам і пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших органів, громадянам, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що провадять підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, а саме: доплата особам, які працюють у зоні відчуження, відповідно до ст.39 Закону, постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 10.09.2008 "Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження" (831-2008-п) .

33. Пунктом 5 вказаного Порядку № 936 визначено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 6-13 пункту 4 цього Порядку, проводяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та фізичними особами - підприємцями (далі - підприємства) відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.

34. Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що підвищення працюючим особам, які проживають на території радіоактивного забруднення, передбачене ст. 39 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплачується за місцем роботи.

35. Відповідно до п. 6 зазначеного Порядку № 936 Підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів та кількості громадян, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення (за наявності), місця проживання (перебування), ідентифікаційного номера та ін.

У разі зміни зазначених відомостей, у тому числі найменування підприємства, його місцезнаходження та розрахункових рахунків, на які перераховуються кошти, та списків громадян підприємство повідомляє протягом 20 днів наступного місяця про такі зміни відповідних розпорядників коштів.

До 25 числа місяця, за який здійснюється нарахування, підприємства подають до уповноваженого органу документи щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, за затвердженою Мінсоцполітики формою та реєстр отримувачів компенсаційних виплат і допомоги певних видів, де зазначаються прізвище, ім`я та по батькові, категорія, номер посвідчення, ідентифікаційний номер, відомості про нараховані виплати, суму компенсацій та вид допомоги.

Керівники підприємств несуть персональну відповідальність за своєчасність подання розрахункових документів до уповноваженого органу та правильність призначення і нарахування компенсаційних виплат та допомоги певних видів.

Уповноважений орган перевіряє, реєструє, обліковує розрахунки та подає органам Казначейства платіжні документи для здійснення відповідних видатків, що провадяться в установленому законодавством порядку.

36. Отже, уповноважений державний орган здійснює лише відшкодування коштів на виплату доплати громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення (у зоні гарантованого добровільного відселення) згідно з розрахунками, поданими підприємствами, організаціями та установами відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на території якої проживає працюючий пенсіонер.

37. При цьому, обов`язок зі складання документів щодо розрахункових витрат, пов`язаних з виплатою компенсацій та допомоги певних видів, покладено чинним законодавством на роботодавця працівника - отримувача відповідних соціальних виплат.

38. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що нараховувати та виплачувати доплату позивачу за роботу на території радіоактивного забруднення, передбачену ст. 39 Закону № 796-ХІІ, в редакції, чинній до 01.01.2015, повинен роботодавець.

39. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.