240/8815/22 Про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України щодо відмови провести доплату до пенсії особі як непрацюючому пенсіонеру, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, зобов`язання УПФУ перерахувати особі пенсію як особі, що постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи - 13.05.2024 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року

м. Київ

справа № 240/8815/22

адміністративне провадження № К/990/19474/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 (суддя Чернова Г.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023 (колегія суддів у складі головуючого судді Білої Л.М., суддів Гонтарука В.М., Матохнюка Д.Б.)

у справі №240/8815/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області

про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,

I. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII (796-12) );

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати із 27.20.2021 підвищення до пенсії позивачеві як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII;

- зобов`язано відповідача здійснити із 27.10.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачеві як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є непрацюючим пенсіонером, має статус особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 (далі - Перелік №106), віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області.

5. Відповідач, у відповідь на звернення позивача, листом від 18.02.2022 №4478-5608/Н-02/8-0600/22 повідомив позивача, що підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру йому не нараховується і не виплачується, оскільки частина 2 статті 39 Закону №796-ХІІ не передбачає та не дає право на нарахування та виплату підвищення до пенсії.

6. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, постраждалому від наслідків Чорнобильської катастрофи, який проживає на території радіоактивного забруднення, згідно зі статтею 39 Закону № 796-XII, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, позивач звернулася до суду з цим позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Задовольняючи позовні вимоги у частині, суди дійшли висновку, що позивачка має право на нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

8. Підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій скаржник визначає положення пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вирішили спір без урахування висновків, сформульованих Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18.

10. Позивач посилається на неврахування судами, що право на отримання підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат гарантується непрацюючим пенсіонерам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-XII.

11. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на протиправність оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

12. Відповідач вважає, що позивачка не має права на отримання доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно положень статті 39 Закону № 796-XII, оскільки зазначена пільга була скасована змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів" від 28.12.2014 № 76-VIII (76-19) (далі - Закон № 76-VIII (76-19) ).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), виходить з такого.

14. Відповідно до частини першої статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати (частина друга цієї статті).

15. 01.01.2015 набрав чинності Закон № 76-VIII (76-19) , підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено у Законі № 796-XII (796-12) статті 31, 37, 39, 45.

16. Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII "Про внесення зміни до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (987-19) " (далі - Закон № 987-VIII (987-19) ; згідно з розділом II "Прикінцеві положення" Закону № 987-VIII (987-19) він набрав чинності з 01.01.2016) включено до Закону № 796-XII (796-12) статтю 39 такого змісту:

"Стаття 39. Доплата громадянам, які працюють у зоні відчуження

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України".

17. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційним), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ (76-19) . Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ (76-19) як такі, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

18. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 указав, що обмеження чи скасування Законом № 76-VIII (76-19) пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , фактично є відмовою держави від її зобов`язань, передбачених статтею 16 Конституції України, у тому числі щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Приписи статті 3 Конституції України, згідно з якими держава відповідає перед людиною за свою діяльність (частина друга), зобов`язують державу обґрунтовувати зміну законодавчого регулювання, зокрема, у питаннях обсягу пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Отже, Закон № 76-VIII (76-19) у частині скасування або обмеження пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796-ХІІ (796-12) , щодо соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, суперечить положенню частини другої статті 3 Конституції України, відповідно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

У цьому Рішенні Конституційного Суду України встановлено порядок його виконання щодо застосування статей 53 і 60 Закону № 796-ХІІ у редакціях, чинних до внесення змін Законом № 76-VIII (76-19) , проте застережень щодо порядку застосування статті 39 Закону № 796-ХІІ вказане Рішення не містить.

Конституційний Суду України цим рішенням відновив дію статті 39 Закону №796-XII (у редакції, що діяла до 01.01.2015), яка із 17.07.2018 є чинною.

19. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/18 зробила висновок щодо співвідношення норм статті 39 Закону № 796-XII (у редакції, дія якої відновлена відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) ) та статті 39 (у редакції Закону № 987-VIII (987-19) ) з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) .

Так, у цій постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з 17.07.2018 відновила дію редакції статті 39 Закону № 796-ХІІ (яка була чинною до 01.01.2015) і ця редакція за своїм змістом та правовим регулюванням передбачає доплати значно більшим категоріям осіб, ніж це передбачено у редакції Закону № 987-VIII (987-19) , і відновлює соціальні виплати тим особам, право на доплати яким не передбачено із включенням статті 39 Законом №987-VIII. Відновлення дії попередньої редакції нормативно-правового акта - статті 39 Закону №796-ХІІ до внесення змін Законом № 76-VIII (76-19) спричиняє колізію правозастосування з огляду на чинність із 01.01.2016 статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 987-VIII (987-19) . І ця колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права (статті 3, 8 Конституції України та статті 6 КАС України) у частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з моменту ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 17.07.2018 № 6-р/2018 відновлено право позивача на отримання підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ.

20. 06.12.2016 був прийнятий Закон № 1774-VIII (1774-19) , що набрав чинності 01.01.2017.

Пунктом 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 19.12.2019 № 410-IX (410-20) ).

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017 (зі змінами, внесеними згідно із Законом від 15.05.2018 № 2415-VIII (2415-19) ).

Згідно з пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII (1774-19) до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

21. Як свідчить зміст Закону № 1774-VIII (1774-19) , ним була змінена розрахункова величина з мінімальної заробітної плати на прожитковий мінімум, яка стала застосовуватися для обчислення всіх виплат, де раніше застосовувалася як розрахункова величина мінімальна заробітна плата, а також для обчислення інших платежів та санкцій, та внесені такі зміни до низки законів України.

22. Відповідно до наведених вище положень Закону № 1774-VIII (1774-19) законодавець, по-перше, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат як розрахункову величину мінімальну заробітну плату; по-друге, чітко передбачив, що для визначення таких виплат застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений на 1 січня відповідного календарного року.

23. Законом № 1774-VIII (1774-19) зміни такого змісту в статтю 39 Закону № 796-ХІІ (в редакції, яка діяла до 01.01.2015) внесені не були, оскільки цю статтю в зазначеній редакції на дату прийняття Закону № 1774-VIII (1774-19) було виключено Законом № 76-VIII (76-19) [що було визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 (v006p710-18) ].

24. За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти (їхні окремі приписи) мають пряму дію в часі, тобто регулюють (1) відносини, що виникли після набрання ними чинності, а також (2) відносини, які виникли до набрання ними чинності та продовжують існувати на час набрання чинності. У другому випадку такі акти (приписи) поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин (акти (приписи), які поширюють дію на момент виникнення відносин, що мав місце до набрання ними чинності, мають зворотну дію). В окремих випадках орган правотворчості вказівкою у перехідних положеннях "нового" нормативно-правового акта може зберегти праворегулятивний вплив скасованого (зміненого) нормативно-правового акта (відповідних його приписів) на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності "новим" актом (переживаюча / ультраактивна дія).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, від 08.09.2021 у справі № 9901/315/20, від 03.11.2021 у справі №9901/378/20.

25. Конституційний Суд України в Рішенні від 03.10.1997 № 4/зп визначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

26. З урахуванням принципу дії закону в часі у разі колізії нормативних актів одного рівня юридичної ієрархії (суперечність один одному двох або більше чинних нормативних актів, прийнятих стосовно одного й того самого питання) застосовується акт, виданий пізніше, як у разі, коли про скасування попереднього акта (його приписів) прямо зазначено в новому нормативному акті, так і у разі, коли таких застережень немає.

27. З набранням чинності Законом № 1774-VIII (1774-19) мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина, зокрема, для обрахунку підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, право на яке у таких осіб виникло на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла до 01.01.2015). Закон № 1774-VIII (1774-19) прийнятий у часі пізніше від Закону № 796-ХІІ (796-12) , а тому повинна застосовуватися визначена ним розрахункова величина - прожитковий мінімум для працездатних осіб.

28. Такий висновок не суперечить положенням статті 71 Закону № 796-ХІІ, згідно з якими дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, оскільки положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 1774-VІІІ (1774-19) визначають нову розрахункову величину, яка підлягає застосуванню під час реалізації положень, зокрема статті 39 Закону № 796-ХІІ, тобто правовий наслідок призупинення дії правової норми при цьому не настає.

29. Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 04.04.2024 у справі №240/19227/21, що суб`єктивне право на нарахування та виплату підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ не належить до основних. Вказане підвищення є доплатою до призначеної пенсії, право на яку залежить від проживання у зоні радіоактивного забруднення.

Норма пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIIІ (1774-19) (в частині інших виплат, щодо яких не застосовується мінімальна заробітна плата як розрахункова величина) поширюється на підвищення (доплату) до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, а відтак розмір підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам на підставі статті 39 Закону № 796-ХІІ (у редакції, яка діяла до 01.01.2015) встановлюється із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року, а не мінімальної заробітної плати.

30. Ураховуючи зазначені правові норми та встановлені судами обставини, які підтверджуються матеріалами справи, зокрема, що позивач є непрацюючим пенсіонером, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає на території радіоактивного забруднення, на нього розповсюджується дія статті 39 Закону № 796-XII, колегія суддів вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач має право на нарахування та виплату йому підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, установленого на 01 січня відповідного календарного року.

31. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій і погоджується з їх висновками.

32. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 350, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №240/8815/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя В.М. Кравчук