Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Феодосійської міської Ради на постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2006 року у справі за позовом акціонерного товариства закритого типу "Санаторій Восход" до Феодосійської міської Ради, виконавчого комітету Феодосійської міської ради, третя особа – Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації, про визнання недійсним рішень та визнання права власності,

У серпні 2005 року акціонерне товариства закритого типу ( далі - АТЗТ) "Санаторій Восход" звернулось у господарський суд Автономної Республіки Крим з позовом до Феодосійської міської Ради, виконавчого комітету Феодосійської міської ради про визнання недійсним в повному обсязі з моменту прийняття виконкомом Феодосійської міської ради рішення №762 від 18 жовтня 2002 року "Про передачу майна на баланс до оперативного управління", та визнання недійсним у повному обсязі з моменту прийняття рішення 9-ої сесії 24-го скликання Феодосійської міської ради № 330 від 25 жовтня 2002 року "Про прийняття в комунальну власність" 5 - го корпусу санаторію "Восход". Також позивач просив визнати за ним право власності на будівлю корпусу № 5, що розташоване за адресою: проспект Айвазовського, 31 в місті Феодосії, що складається із літер А.Б,В (основні будівлі), Г (навіс), Д,Е,З (сараї), Ж (компресорна), И (хлораторна), 1-4 (огорожа), 5 (мощення).

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне нерухоме майно ( корпус

№ 5) є власністю АТЗТ "Санаторій Восход", оскільки відповідно до Постанови президії Ради Федерації незалежних профспілок Криму № П-19-5 від 6 квітня 1992 року "Про утворення акціонерного товариства "Санаторій "Восход" АТЗТ є єдиним правонаступником санаторію "Восход".

Відповідачі проти позову заперечували, мотивуючи тим, що факт користування майном не є підтвердженням права власності на нього. А доказів належності спірного майна саме санаторію "Восход", правонаступником якого є позивач, не надано.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19-21 вересня 2005 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року, позов задоволено. Суди виходили з того, що позивач в силу закону є власником всього майна, переданого йому засновниками до статутного фонду, при цьому засновники діями з передачі майна використали своє право власника на розпорядження ним шляхом відчуження. Тобто після передачі майна до статутного фонду позивача вони не мають права власності на нього. Виходячи з цього, спірні рішення було прийнято з порушенням норм діючого законодавства.

Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2006 року постанову суду апеляційної інстанції у справі залишено без змін. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 27 липня 2006 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 30 березня 2006 року у справі 2-29/11841-2005.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976 року за № 11 (v0011700-76) ( зі змінами, внесеними постановами від 24 квітня 1981 року за №4, від 25 грудня 1992 року за № 13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року за № 15 (v0015700-98) ) "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Згідно ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок Криму від 6 квітня 1992 року №П-19-5 санаторій "Восход" був реорганізований в акціонерне товариство закритого типу "Санаторій "Восход".

Згідно п.1.3 Статуту АТЗТ "Санаторій "Восход", зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради народних депутатів від 24 квітня 1992 року №205/2, товариство являється правонаступником санаторію "Восход" у обсязі переданого засновниками майна та грошових коштів.

Задовольняючи позов, судові інстанції належним чином не з'ясували підстави набуття права власності позивача на спірне майно з огляду на те, що матеріали справи не містять і судом не досліджувались докази того, яке саме майно передавалося засновниками до статутного фонду АТЗТ "Санаторій "Восход" та чи входило спірне майно до цього складу.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-17 – 111-20 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Феодосійської міської Ради задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2006 року, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 листопада 2005 року та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19-21 вересня 2005 року у справі № 2-29/11841-2005 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.