СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.2006 Справа N Б26/144/03
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: головуючого - Барбари В.П., суддів: Карпечкіна П.Ф.,
Колесника П.І., Новікової Т.О., Потильчака О.І. та Черногуза Ф.Ф.,
представники сторін у судове засідання не з'явились, розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ "Демітекс" на
постанову Вищого господарського суду України від 18 квітня
2006 року N Б26/144/03 у справі за заявою ТОВ "Селтік" до
ВАТ "Завод "Дніпропрес"
про визнання банкрутом,
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2003 року ТОВ "Селтік" подало до господарського
суду Дніпропетровської області заяву про порушення справи про
визнання банкрутом ВАТ "Завод "Дніпропрес", оскільки сума
заборгованості останнього перед заявником перевищує
300 мінімальних заробітних плат.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
1 грудня 2003 року порушено провадження у справі та введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
7 червня 2005 року затверджено мирову угоду між ТОВ "Селтік" та
ВАТ "Завод "Дніпропрес" та припинено провадження у справі.
Постановою Вищого господарського суду України від 18 квітня
2006 року N Б26/144/03 ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 7 червня 2005 року залишено без
змін.
Ці ухвала та постанова мотивовані тим, що згідно з пунктом 2
статті 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мирова угода
може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про
банкрутство. При затвердженні мирової угоди права ВАТ "Демітекс"
не були порушені.
Ухвалою Верховного Суду України від 15 червня 2006 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 18 квітня 2006 року
N Б26/144/03 за касаційною скаргою ВАТ "Демітекс", де поставлено
питання про скасування цієї постанови і ухвали господарського суду
Дніпропетровської області від 7 червня 2005 року та передачу
справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання
зроблені на неправильне застосування норм матеріального права,
невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і рішенням Верховного Суду України та
виявлення різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, касаційна
інстанція послалась на те, що матеріали справи не містять судові
акти, за якими було б призначено розпорядника майна і було б
зобов'язано кредитора опублікувати оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство. Отже, при затверджені
мирової угоди між ТОВ "Селтік" та ВАТ "Дніпропрес" права
ВАТ "Демітекс" не були порушені.
Такі висновки суперечать вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського
суду Дніпропетровської області від 1 грудня 2003 року за заявою
ТОВ "Селтік" порушено провадження у справі про банкрутство
ВАТ "Завод Дніпропрес" і введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів.
Офіційного оголошення про банкрутство ВАТ "Завод Дніпропрес"
у засобах масової інформації не робилось.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від
7 червня 2005 року затверджено мирову угоду між ТОВ "Селтік" та
ВАТ "Завод "Дніпропрес". При цьому, пункт 4 угоди передбачає, що
виконання боржником зобов'язань, передбачених даною угодою,
забезпечується всім належним йому майном і коштами у розмірі
11349922 грн. 57 коп.
Приймаючи ухвалу про затвердження мирової угоди між
ініціюючим кредитором та боржником, суд першої інстанції в
порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не дав правової оцінки доказам, наданим
ВАТ "Демітекс", та обставинам, що ними підтверджуються, а суд
касаційної інстанції на це порушення уваги не звернув.
Так, 22 березня 2005 року ВАТ "Демітекс" звернувся до
господарського суду Дніпропетровської області з заявою по визнання
його кредитором ВАТ "Завод "Дніпропрес" та підтвердив свої вимоги
до боржника відповідними документами. 25 травня 2005 року
ВАТ "Демітекс" повторно звернувся з аналогічною заявою до суду.
Ухвалами суду від 28 березня та 27 травня 2005 року заяви
ВАТ "Демітекс" повернуто без розгляду.
Безспірність вимог ВАТ "Демітекс" підтверджується рішеннями
господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня
2002 року у справі N 16/162 та від 7 листопада 2002 року у справі
N 11/342, у відповідності до яких з ВАТ "Завод "Дніпропрес" на
користь ВАТ "Демітекс" стягнуто 539551 грн. 95 коп.
Після набрання законної сили зазначеними рішеннями
ВАТ "Демітекс" було видано накази на стягнення вказаної суми.
Постановами державного виконавця відділу державної виконавчої
служби Бабушкінського районного управління юстиції
м. Дніпропетровська від 25 листопада 2002 року та від 15 серпня
2003 року відкрито виконавче провадження з виконання цих наказів.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої
служби Бабушкінського районного управління юстиції
м. Дніпропетровська від 8 грудня 2003 року зведене виконавче
провадження було зупинене до розгляду справи про банкрутство
ВАТ "Завод "Дніпропрес".
Із постанови про зупинення виконавчого провадження державного
виконавця від 8 грудня 2003 року випливає, що кредиторами
ВАТ "Завод "Дніпропрес" також є фізичні особи [...],
ТОВ "Планета-Смак", ВАТ "Сілур".
Згідно з частиною 2 статті 35 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон) мирова угода може бути укладена на
будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Проте суди
не врахували, що мирова угода не може бути укладена до публікації
в офіційних друкованих органах оголошення про порушення
провадження у справі про банкрутство, оскільки є правочином, який
впливає на права та обов'язки усіх кредиторів у справі про
банкрутство.
Аналіз змісту статей 35-37 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
свідчить, що
мирова угода є конкурсною угодою, яка охоплює всіх конкурсних
кредиторів, які беруть участь у справі про банкрутство.
До опублікування оголошення ще не відкрито основний конкурс,
не створено представницький орган - комітет кредиторів, який
повинен бути стороною мирової угоди.
Тобто, угода, укладена до опублікування оголошення про
порушення провадження у справі про банкрутство між ініціюючим
кредитором та боржником, не є мировою угодою в розумінні статті 35
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
і не може спричиняти правові наслідки,
передбачені для такої угоди.
Оскільки мирова угода одночасно є і правочином, і судовою
процедурою у справі про банкрутство (стаття 4 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
),
господарський суд, розглядаючи клопотання про затвердження мирової
угоди, має перевірити: чи не порушує мирова угода права кредиторів
або інших осіб.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що сторони зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,
виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів
другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та
об'єктивного дослідження усіх обставин справи.
Судовими інстанціями при розгляді даної справи не взято до
уваги зазначені вище вимоги закону. У зв'язку з чим усі ухвалені
ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи
слід врахувати наведене та вирішити спір відповідно до закону.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу ВАТ "Демітекс" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 18 квітня
2006 року N Б26/144/03 та ухвалу господарського суду
Дніпропетровської області від 7 червня 2005 року скасувати, а
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.