ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
31.01.2006 N 13/486
Розглянувши касаційну скаргу Державної інспекції з контролю
за цінами в Кіровоградській області на постанову Вищого
господарського суду України від 06.12.2005 року у справі за
позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Кіровоградській
області до Головної районної санітарно-епідеміологічної станції
про стягнення 10596,30 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2004 року Державна інспекція з контролю за цінами в
Кіровоградській області (далі - Інспекція) звернулась до
господарського суду Кіровоградської області з позовом до
Голованівської районної санітарно-епідеміологічної станції про
стягнення 10596,30 грн. штрафних санкцій за порушення державної
дисципліни цін під час надання відповідачем платних послуг.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
20.07.2005 року, залишеним позов задоволено повністю. Постановою
Вищого господарського суду України від 06.12.2005 року скасовано
рішення господарського суду Кіровоградської області від
20.07.2005 року та відмовлено у позові.
12.01.2006 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Інспекції порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від 06.12.2005 року. Скарга
мотивується неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Розглядаючи касаційну скаргу Голованівської районної
санітарно-епідеміологічної станції на рішення місцевого
господарського суду та ухвалюючи за наслідками її розгляду
постанову, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що
касаційний перегляд у даній справі повинен провадитися саме ним і
за правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. При цьому Вищий господарський суд України виходив з
того, що спори за позовами Державних інспекцій з контролю за
цінами про стягнення штрафних санкцій за порушення державної
дисципліни цін під час надання платних послуг за своїм правовим
змістом є господарськими і, відповідно, підвідомчі господарським
судам України. Однак, такий висновок помилковий.
Пунктом четвертим частини першої статті 17 КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на
спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках,
встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна
віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду
повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а
по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в пункті
сьомому статті З КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
, згідно з яким - це орган
державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи
службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Згідно ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
забезпечення здійснення державної політики цін;
визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні
фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються
відповідними органами державного управління, крім сфери
телекомунікацій, визначення повноважень органів державного
управління в галузі встановлення і застосування цін тарифів), а
також по контролю за цінами (тарифами) покладено на Кабінет
Міністрів України.
Відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за
цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
13 грудня 2000 р. N 1819 ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
(далі - Положення),
Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом
державного управління, який діє у складі Мінекономіки і
підпорядковується йому.
Пунктом 11 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
визначено, що
Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з
контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів
державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами
5, 6 Положення.
Відповідно до частини 1 пункту 5 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
Держцінінспекція має право проводити в органах виконавчої влади,
Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах,
установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки
бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших
документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і
застосуванням цін і тарифів.
Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та
фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за
цінами, затвердженою наказом Міністерства економіки та з питань
європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України
03.12.2001 р. N 298/519 ( z1047-01 ) (z1047-01)
та зареєстрованою в
Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238,
прийняття рішень про застосування економічних або фінансових
(штрафних) санкцій за фактами порушення державної дисципліни цін
покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами та відповідні
державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці
Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
З наведеного випливає, що Державна інспекція з контролю за
цінами, звертаючись до суду із позовом про стягнення
заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення державної
дисципліни цін під час надання платних послуг, діяла як орган
державної влади при здійсненні ним владних управлінських функцій
і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.
Отже, згідно пункту четвертого частини першої статті 17 КАСУ
( 2747-15 ) (2747-15)
спори за зверненням Державних інспекцій з контролю за
цінами про стягнення зазначених санкцій підвідомчі
адміністративним судам.
Відтак, Вищий господарський суд України ухвалюючи постанову
від 15.11.2005 року вийшов за межі своєї компетенції, у зв'язку з
чим оскаржена постанова підлягає скасуванню.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в
Кіровоградській області задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
06.12.2005 року скасувати, а справу направити до Вищого
господарського суду України для виконання вимог пункту 10 розділу
VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.