СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
24.01.2006 Справа N 1/3-88
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>,
за участю представника <...>,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі на
постанову Вищого господарського суду України від 19 жовтня
2005 року N 1/3-88 у справі за позовом управління Пенсійного фонду
України в Чортківському районі до дочірнього підприємства "Студія
Лева-ЗЕД" спільного українсько-канадського підприємства "Студія
Лева"
про стягнення 8614273 грн. 70 коп. збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют,
В С Т А Н О В И Л А:
У грудні 2004 року управління Пенсійного фонду України з
Чортківському районі подало до господарського суду Тернопільської
області позов до дочірнього підприємства "Студія Лева-ЗЕД"
спільного українсько-канадського підприємства "Студія Лева" про
стягнення 8614273 грн. 70 коп. збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют (а.с. 5-7).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
9 лютого 2005 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 96-100).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
19 квітня 2005 року вищевказане рішення суду залишено без змін
(а.с. 159-161).
Постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня
2005 року N 1/3-88 рішення господарського суду Тернопільської
області від 9 лютого 2005 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005 року залишено
без змін (а.с. 189-193).
Ухвалою Верховного Суду України від 22 грудня 2005 року
порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2005 року
N 1/3-88 за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України
в Чортківському районі, де поставлено питання про скасування цієї
постанови, постанови Львівського апеляційного господарського суду
від 19 квітня 2005 року і рішення господарського суду
Тернопільської області від 9 лютого 2005 року та про задоволення
позову. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування
норм матеріального права та виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення закону в
аналогічних справах (а.с. 205).
Заслухавши доповідача, представника дочірнього підприємства
"Студія Лева-ЗЕД" спільного українсько-канадського підприємства
"Студія Лева" та перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України, здійснюючи перегляд у
касаційному порядку рішення господарського суду Тернопільської
області від 9 лютого 2005 року та постанови Львівського
апеляційного господарського суду від 19 квітня 2005 року,
керувався правилами ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, вважаючи, що цей спір
повинен розглядатись господарським судом.
Проте такі висновки суперечать вимогам закону.
Пунктом четвертим частини першої статті 17 КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється на
спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках,
встановлених законом.
Вказане положення містить два критерії, за якими спір можна
віднести до категорії адміністративних. По-перше, позов до суду
повинен бути пред'явлений суб'єктом владних повноважень, а
по-друге - лише у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень дається в
пункті сьомому статті 3 КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
, згідно з яким - це орган
державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи
службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту першого Положення про Пенсійний фонд
України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня
2001 року N 121/2001 ( 121/2001 ) (121/2001)
, Пенсійний фонд України (далі -
Фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема,
здійснює керівництво та управління солідарною системою
загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить
збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного
фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого
постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня
2002 року N 8-2 ( z0442-02 ) (z0442-02)
(далі - Положення про Управління
Фонду), управління Фонду у районах, містах і районах у містах
(далі - управління) є органами Фонду, підвідомчими відповідно
головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями
утворюють систему органів Фонду.
Відповідно до підпункту шостого пункту 2.2 Положення про
Управління Фонду ( z0442-02 ) (z0442-02)
воно відповідно до покладених на
нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших
платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та
громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність,
проводить планові та позапланові перевірки
фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів
щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків,
цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють
виплату і доставку пенсій.
З наведеного випливає, що Управління, звертаючись до суду з
позовом про стягнення заборгованості зі сплати збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій
купівлі-продажу валют, діяло як орган державної влади при
здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як
суб'єкт владних повноважень.
Пунктом 7 ст. 64 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
надано право виконавчій
дирекції Пенсійного фонду та її територіальним органам стягувати з
платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
Згідно з підпунктом сьомим пункту 2.3 Положення про
Управління Фонду ( z0442-02 ) (z0442-02)
воно має право стягувати з платників
страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
За змістом статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
саме територіальним
органам Фонду надано право звертатись до суду з позовом про сплату
простроченої заборгованості із сплати страхових внесків.
Отже, згідно з пунктом четвертим частини першої статті 17
КАСУ ( 2747-15 ) (2747-15)
спори за зверненням управління Пенсійного фонду
України про стягнення простроченої заборгованості із сплати
страхових внесків підвідомчі адміністративним судам.
Таким чином, Вищий господарський суд України, приймаючи
постанову від 19 жовтня 2005 року N 1/3-88, вийшов за межі своєї
компетенції, у зв'язку з чим оскаржена постанова підлягає
скасуванню, а справа - передачі до цього суду для виконання вимог
пункту 10 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-21 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Чортківському районі задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 19 жовтня
2005 року N 1/3-88 скасувати, а справу передати до Вищого
господарського суду України для виконання вимог пункту 10
розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.