804/7773/16 Про стягнення з платника податків податкового боргу - 10.05.2024 Прийняття

У листопаді 2016 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач, ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра, податковий орган) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - відповідач, ДП "Дніпропетровський облавтодор"), в якому просила стягнути з рахунків відповідача податкову заборгованість у розмірі 3 963 443,96 грн.

В обґрунтування заявлених вимог податковий орган зазначив, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 1013896,69 грн. та з податку на прибуток у розмірі 294954727 грн., який, на день звернення до суду, відповідачем не погашений.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції щодо стягнення податного боргу з податку на прибуток у розмірі 2 949 547,27грн., зазначив, що зазначене податкове зобов`язання не можливо визнати узгодженим, оскільки під час адміністративного оскарження ППР, яким визначено вказану суму податкового зобов`язання з податку на прибуток, контролюючим органом було порушено строки розгляду скарги платника податків, у зв`язку з чим, в силу приписів п. 56.8 ст. 56 ПК України, скарга на податкове повідомлення-рішення вважається задоволеною.

При цьому, суд першої інстанції також зазначив, що в адміністративній справі № 804/2953/16 питання щодо правомірності прийняття рішення про продовження терміну розгляду скарги дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" посадовими особами Департаменту правової роботи Міндоходів не досліджувалося.

Відносно заявлених податковою службою вимог щодо стягнення податкового боргу з ПДВ у розмірі 1 013 896,69грн., суд першої інстанції вказав на те, що такі вимоги не можуть бути розглянуті в порядку позовного провадження, оскільки вимоги контролюючого органу про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків розглядаються в порядку ст. 183-3 КАС України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2017 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області - задоволено, скасовано постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та прийнято нову постанову про задоволення позову, якою стягнуто з банківських рахунків дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ЄДРПОУ 31950828), зареєстроване за адресою - м. Дніпро, вул..Леніна, буд.24) на користь державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість в сумі 1013896,69грн. на р/р №31118029700004 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 14010100. Стягнуто з банківських рахунків дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ЄДРПОУ 31950828) зареєстроване за адресою - м.Дніпро, вул..Леніна, буд.24) на користь державного бюджету заборгованість з податку на прибуток в сумі 2949547,27грн. на р/р №33117318700004 в ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 11021000.

Не погоджуючись із судовими рішенням апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив скасувати судове рішення апеляційної інстанції та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

В доводах касаційної скарги скаржник, посилається на те, що рішення про продовження строку розгляду скарги, підписане директором Департаменту правової роботи Міністерства доходів і зборів України, тоді як повноваження на прийняття такого рішення про продовження термінів розгляду скарги у вказаної особи відсутні. Разом з тим, рішення про результати розгляду скарги від 20.01.2014 № 884/6/99-99-10-01-15, яким податкові повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0000432730 та від 04.09.2013 № 0000442730, залишено без змін, а скаргу без задоволення, підписано заступником Міністра доходів і зборів України Ігнатовим А.П .

Відтак, як стверджує позивач, зважаючи на те, що рішення про продовження терміну розгляду скарги у відповідності до норм чинного законодавства прийнято не було, а тому за приписами пункту 56.9 статті 56 Податкового кодексу України скарга вважається задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Тоді як суд апеляційної інстанції помилково не взяв до уваги докази надані відповідачем, оскільки в мотивувальній частині рішення суду апеляційної інстанції відсутні мотиви неприйняття як доказів розподілу обов`язків керівництва Міністерства доходів і збору України, завдань і функцій Департаменту правової роботи Міністерства доходів і збору України.

Податковим органом подано заперечення на касаційну скаргу, в якій просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, наголосивши на його правомірності, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг є узгодженими.

У зв`язку з набранням 15.12.2017 чинності нової редакції Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (КАС) України згідно з Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) та початком роботи Верховного Суду касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (2747-15) в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів за результатами документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства складено акт від 16.08.2013 №114/27.3-31950828 (т. 1 а.с. 7-228), на підставі висновків якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 за № 0000442730 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 2501907,30 грн., у тому числі за основним платежем 2138549,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 363357,37 грн. (т. 1 а.с. 229).

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, відповідач оскаржив його у судовому порядку.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2014 у справі № 804/2953/14 у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 апеляційну скаргу позивача задоволено частково та визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0000442730. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 (К/800/16288/15) касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська задоволено та відмовлено у задоволенні адміністративного позову відповідача у повному обсязі (т. 2 а.с. 178-181).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковим кодексом України (2755-17) (далі - ПК України (2755-17) у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п/п 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, з дня проголошення Вищим адміністративним судом України рішення від 06.04.2016 у справі № 804/2953/14, самостійно визначені контролюючим органом податкові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 2 501 907,30 грн., вважаються узгодженими та, з урахуванням вимог ст. 129 Податкового кодексу України, відповідачу нарахована пеня у сумі 448 061,96 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірних висновків, що у зв`язку із наявною переплатою у підприємства у сумі 421,99 грн. податковий борг з податку на прибуток у ДП "Дніпропетровський облавтодор" становить 2 949 547,27 грн., який позивачем не погашений, що також підтверджується обліковою карткою відповідача з податку на прибуток (т. 1 а.с. 248-249).

Щодо підстав виникнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 1013896,69 грн., то судом апеляційної інстанції встановлено, що підприємством до податкового органу подані податкові декларації з податку на додану вартість, в яких відповідач самостійно визначив податкові зобов`язання зі сплати податку, а саме: податкова декларація з ПДВ за вересень 2016 року - 1 562 477,00 грн. (т. 1 а.с. 231); уточнюючий розрахунок з ПДВ за липень 2016 року - 412 720,00 грн. (т. 1 а.с. 232); уточнюючий розрахунок з ПДВ за червень 2016 року - 495 460,00 грн. (т. 1 а.с. 233); уточнюючий розрахунок з ПДВ за липень 2016 року (рядок 18.3: сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв`язку з виправленням помилки) - 12 382,00 грн. (т. 1 а.с. 234).

В контексті викладених обставин, слід зазначити, що відповідно до згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність у відповідача податкового боргу, який є узгодженим.

Посилання скаржника на те, що рішення про продовження терміну розгляду скарги підписано неуповноваженою особою Міністерства доходів і зборів України, є безпідставними та помилковим, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення податкового боргу з відповідача, який є узгодженим на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 у справі № 804/2953/14 (№ К/800/16288/15) на суму 2 949 547,27 грн. та на підставі самостійно поданих відповідачем податкової декларації з ПДВ за вересень 2016 року - 1 562 477,00 грн.; уточнюючого розрахунку з ПДВ за липень 2016 року - 412 720,00 грн.; уточнюючого розрахунку з ПДВ за червень 2016 року - 495 460,00 грн.; уточнюючого розрахунку з ПДВ за липень 2016 року (рядок 18.3: сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв`язку з виправленням помилки) - 12 382,00 грн.

Більш того, Суд звертає увагу на те, що вказані доводи відповідача про підписання рішення про продовження терміну розгляду скарги неуповноваженою особою Міністерства доходів і зборів України, а саме: директором Департаменту правової роботи були підставою для звернення до суду з позовною заявою № 804/2953/14 за позовом ДП "Дніпропетровький облавтодор" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2013 № 000069Е1А1Д1А4А6В509Д4Е0430А2142060391, від 04.09.2013 № 0000442730, скасування податкової вимоги від 17.02.2014 № 62-25., за результатами розгляду якої ДП "Дніпропетровький облавтодор", як позивачу, було відмовлено у задоволені позовних вимог.

Щодо доводів відповідача про те, що керівництво Міністерства доходів і зборів України, у тому числі і директор Департаменту правової роботи - Ігнатов А.П., який підписав рішення про продовження розгляду скарги, перебувають у розшуку, то вказані доводи відповідача є безпідставними та такими, що жодним чином не впливають та не спростовують наявність у відповідача зазначеного вище податкового боргу.

Щодо посилання заявника на те, що в адміністративній справі № 804/2953/16 не досліджувалось питання правомірності підписання директором Департаменту правової роботи Міністерства рішення про продовження розгляду справи, то колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що спір у справі№ 804/2953/16 стосувався інших позивачів та відповідача, а також предметом розгляду такої справи були інші обставини, які не мають жодного відношення як до позивача, так і до відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.