СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
02.11.2004 Справа N 2/685
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши за участю представників <...>
касаційну скаргу Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" на
постанову Вищого господарського суду України від 17 червня 2004 р.
N 2/685 у справі за позовом Національного банку України до
Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" про стягнення 588697,69 грн.,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 1999 р. Національний банк України в особі Управління
по м. Києву і Київській області звернувся з позовом до
Акціонерного банку "Брокбізнесбанк" про стягнення з відповідача
штрафу в розмірі неправомірно отриманого доходу на загальну суму
588697,69 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що
відповідачем були порушені вимоги Положення про порядок формування
банківською системою України обов'язкових резервів, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 26 грудня
N 333 ( v0333500-96 ) (v0333500-96)
, внаслідок чого мало місце недорезервування
коштів на рахунках відповідача.
Оскільки, відповідно до пунктів 18, 21 зазначеного Положення
( v0333500-96 ) (v0333500-96)
, за кожний випадок недорезервування коштів було
нараховано штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу від
недорезервованої суми залучених коштів, позивач просив стягнути з
відповідача 588697,69 грн.
Відповідач проти позову заперечував, просив відмовити у
задоволенні позову.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 8 серпня
2003 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 9 грудня 2003 р., у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 червня
2004 р. N 2/685 зазначені судові рішення скасовані, справа
направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі Акціонерний банк "Брокбізнесбанк" ставить
питання про скасування постанови Вищого господарського суду
України від 17 червня 2004 р. та припинення провадження у справі.
На обґрунтування скарги зроблено посилання на неправильне
застосування норм матеріального права, різне застосування Вищим
господарським судом України одного і того ж положення закону в
аналогічних справах.
Ухвалою Верховного Суду України від 16 вересня 2004 р.
порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови
Вищого господарського суду України від 17 червня 2004 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та заперечень і
перевіривши матеріали справи, Судова палата вважає, що скарга
підлягає задоволенню на таких підставах.
Вищий господарський суд України у своїй постанові послався на
те, що судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимогам
ст. 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не було виконано вказівок суду
касаційної інстанції, зазначених у постанові Вищого господарського
суду України від 22 травня 2003 р., якою ця справа була направлена
на новий судовий розгляд, внаслідок чого не були встановлені
фактичні обставини справи. Також суд касаційної інстанції
зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій помилково
поставили правильність вирішення цього спору в залежність виключно
від з'ясування питання про розмір штрафних санкцій та наявність
правових підстав для їх розрахунку, оскільки це питання має
похідний характер від іншого, а саме від наявності самого факту
правопорушення, який і є предметом судового розгляду за цією
справою і який не був встановлений судом.
Однак з таким висновком погодитись неможна.
Зі змісту п. 1.21 ст. 1 та п. 4.1.2 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
вбачається, що
до валового доходу належать будь-які доходи, отримані резидентами
або нерезидентами від будь-яких видів діяльності на території
України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші
види пасивних доходів, доходи від здійснення банківських,
страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі
валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями.
Абзацом 2 п. 7.9.1 ст. 7 цього ж Закону передбачено, що не
включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти
або майно, залучені платником податку в зв'язку з залученням
платником податку коштів або майна у довірче управління, коштів у
депозит (вклад), або на інші строкові чи довірчі рахунки.
Відповідно до роз'яснення від 8 липня 2002 р. N 6-10/293
Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради
України єдиним законом, в якому визначається поняття доходу
будь-якої юридичної особи, в тому числі і комерційного банку, є
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З наведеного вбачається, що залучені банком кошти юридичних
та фізичних осіб не є доходом комерційного банку.
Як зазначено у статтях 58, 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та рішенні Конституційного Суду України від
30 травня 2001 р. ( v007p710-01 ) (v007p710-01)
, виключно законами України
визначаються склад правопорушення як підстава притягнення особи до
юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу
за його вчинення.
Враховуючи зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли обґрунтованого висновку про те, що у Національного банку
України не було правових підстав нараховувати і стягувати з
відповідача штраф у розмірі неправомірно одержаного доходу, до
якого були віднесені залучені відповідачем кошти юридичних та
фізичних осіб на підставі Положення про порядок формування
банківською системою України обов'язкових резервів, затвердженого
постановою Правління Національного банку України від 26 грудня
N 333 ( v0333500-96 ) (v0333500-96)
, оскільки назване Положення в цій частині не
відповідає вимогам закону.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України від 17 червня 2004 р. N 2/685 підлягає скасуванню, а
постанова Київського апеляційного господарського суду від 9 грудня
2003 р. та рішення господарського суду м. Києва від 8 серпня
2003 р. - залишенню в силі.
Керуючись ст. 111-19, ст. 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Акціонерного банку "Брокбізнесбанк"
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 17 червня
2004 р. N 2/685 скасувати, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 9 грудня 2003 р. та рішення господарського
суду м. Києва від 8 серпня 2003 р. залишити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.