СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ

                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                            02.11.2004

     Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу приватної
фірми "М" на постанову  Вищого  господарського  суду  України  від
10 червня 2004 року у справі за позовом ЗАТ "К" до приватної фірми
"М" про стягнення 100 тис. грн., В С Т А Н О В И В:

     У грудні 2003 року ЗАТ "К" звернулося до господарського  суду
Полтавської області з позовом до приватної фірми "М" про стягнення
безпідставно отриманих коштів на суму 100 тис. гривень.

     Господарський суд Полтавської області рішенням  від  9  січня
2004 року позов задовольнив.

     Рішення мотивоване  тим,  що  відповідно  до  статей  2  - 4,
48 - 50 Закону "Про власність" ( 697-12  ) (697-12)
          власнику  гарантуються
умови  захисту  права  власності  і  він  може  вимагати  усунення
будь-яких порушень його права.  Між сторонами договірні  відносини
відсутні,  і  відповідач  на  момент  пред'явлення позову фактично
володіє коштами, які є власністю позивача.

     Постановою Харківського апеляційного господарського суду  від
9 березня 2004 року зазначене судове рішення залишено без змін.

     Оскарженою постановою   Вищого  господарського  суду  України
постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

     У касаційній  скарзі  порушується  питання   про   скасування
постанови   Вищого   господарського   суду  України  і  припинення
провадження  у  справі  на  підставі  невідповідності   оскарженої
постанови  Конституції  України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         рішенням Верховного
Суду України  з  питань  застосування  норм  матеріального  права,
процесуально-правових норм.

     Заслухавши суддю-доповідача    та   пояснення   представників
сторін,  дослідивши  доводи  касаційної  скарги  та  заперечень  і
перевіривши  матеріали  справи,  Верховний Суд України вважає,  що
скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

     Судами встановлено,  що кошти на суму 100 тис.  грн.  позивач
перерахував відповідачу    на    виконання   умов   договору   від
22 листопада 2001 року N 32  про  часткову  участь  у  будівництві
житла.

     Встановивши ці  обставини,  суди  мали  взяти  до  уваги,  що
відповідно до статті 432 ЦК ( 1540-06  ) (1540-06)
          такі  внески  учасників
договору є їхньою спільною власністю.

     Проте суди всіх інстанцій правову природу взаємовідносин,  що
виникли між  сторонами  після  укладення  зазначеного  договору  і
перерахування  позивачем  спірної  суми,  не  проаналізували та не
надали їм належної юридичної оцінки,  а тому всі судові рішення не
можуть вважатися обґрунтованими.

     Також судами  не  досліджено  і  не  взято  до  уваги те,  що
господарський спір  між  тими  самими  сторонами   про   стягнення
100 тис. грн., перерахованих позивачем на виконання договору N 32,
вирішувався господарським  судом  Полтавської  області  у   справі
N 7/175, і з цього питання є рішення суду від 17 липня 2003 року.

     Враховуючи викладене,  всі  ухвалені  у справі судові рішення
підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

     При новому розгляді справи суду необхідно врахувати  наведені
недоліки,   допущені   при   розгляді  справи,  та  вирішити  спір
відповідно до закону.

     Керуючись статтями 111-17 - 111-21 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Верховний
Суд України П О С Т А Н О В И В:

     Касаційну скаргу приватної фірми "М" задовольнити.

     Постанову Вищого господарського суду України  від  10  червня
2004 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 9 березня 2004 року та рішення господарського суду Полтавської
області  від  9  січня  2004 року скасувати,  а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.

     Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.