СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
02.11.2004 N 241/18-03 (04/461)
Розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
колективного сільськогосподарського підприємства "Бориспільське"
на постанову Вищого господарського суду України від 14 липня
2004 року у справі N 241/18-03 за позовом Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" до колективного сільськогосподарського
підприємства "Бориспільське" про стягнення 893032 грн. 80 коп. та
за зустрічним позовом колективного сільськогосподарського
підприємства "Бориспільське" до Національної акціонерної компанії
"Нафтогаз України" про визнання векселя недійсним,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2003 року Національна акціонерна компанія "Нафтогаз
України" (далі - НАК "Нафтогаз України") звернулася з позовом до
колективного сільськогосподарського підприємства "Бориспільське"
(далі - КСП "Бориспільське") про стягнення 893032 грн. 80 коп.,
(основний борг, інфляційні збитки та 6% річних). Позов мотивовано
тим, що НАК "Нафтогаз України" є законним держателем простого
векселя N 713210790013, емітованого 2 вересня 1999 року
КСП "Бориспільське" з терміном платежу "за пред'явленням" на суму
591023 грн. 69 коп. Оскільки термін сплати векселя настав
2 вересня 2000 року, термін позовної давності закінчувався
2 вересня 2003 року, НАК "Нафтогаз України" не втратила право
вимоги від відповідача платежу по векселю. У зв'язку із цим,
позивач просив про задоволення заявлених вимог.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що
строк платежу за векселем не настав, оскільки він не був
пред'явлений, крім того вказував на те, що постановою
господарського суду Київської області від 12 липня 2002 року по
справі N 174/36-98 КСП "Бориспільське" визнано банкрутом, а
оскільки позивач протягом тридцяти днів від дня опублікування в
офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження
у справі про банкрутство не подав письмову заяву з вимогою до
боржника та документи, що її підтверджують, відповідно його не
було включено в реєстр кредиторів, який затвердив суд.
У листопаді 2003 року відповідачем подано зустрічну позовну
заяву про визнання простого векселя N 713210790013, емітованого
2 вересня 1999 року недійсним на підставі ст. 48 ЦК СРСР у зв'язку
з порушення складання і форми простого векселя встановленої п. 7
ст. 75 Положення ЦВК і РНК СРСР "Про простий і переказний вексель"
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, оскільки вексель був виписаний з порушенням
чинного законодавства.
Рішенням господарського суду Київської області від 8 грудня
2003 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів
відмовлено.
Судове рішення мотивовано тим, що підстави вважати
Підприємство таким, що порушило вимоги вексельного законодавства
щодо оплати емітованого ним векселя відсутні, оскільки, у зв'язку
з непред'явленням йому векселя до оплати, у відповідача не виникло
обов'язку його оплатити. Зустрічний позов про визнання векселя
недійсним внаслідок його невідповідності встановленій формі не
може бути предметом окремого позовного провадження, тому, що
наявність чи відсутність в документі відповідних реквізитів є
питанням факту, а не права, крім того в даному випадку не можуть
бути застосовані норми цивільного законодавства, оскільки вони не
регулюють вексельні відносини.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
9 лютого 2004 року, рішення суду першої інстанції скасовано в
частині первісного позову. Ухвалено стягнути з колективного
сільськогосподарського підприємства "Бориспільське" на користь
НАК "Нафтогаз України" 591023 грн. 69 коп. вексельного боргу та
судові витрати, а в іншій частині первісного позову відмовлено.
Цією ж постановою рішення господарського суду Київської області
від 8 грудня 2003 року щодо відмови у задоволенні зустрічного
позову залишено без змін.
Оскаржуваною постановою Вищого господарського суду України
постанову Київського апеляційного господарського суду від 9 лютого
2004 року залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що згідно Положення про переказний
і простий вексель ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, виданий відповідачем вексель
2 вересня 1999 року зі строком "за пред'явленням" міг бути
пред'явлений до платежу не пізніше 2 вересня 2000 року і з цього
часу мав обраховуватися трирічний строк давності для звернення до
суду, а тому позивачем цей строк не порушено. Позовні вимоги про
стягнення інфляційних збитків не підлягають задоволенню, оскільки
відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
до вексельних правовідносин не застосовуються вимоги
ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, крім того, оскільки позивач не
пред'явив позов (вимогу) до відповідача у строк платежу за
векселем він не набув права на стягнення процентів згідно п. 2
ст. 48 Положення. Відповідно до ст. 21 Закону "Про цінні папери і
фондову біржу" ( 1201-12 ) (1201-12)
, ст. 1 Положення про переказний і
простий вексель, простий вексель N 713210790013 містить всі
зазначені в законі реквізити і цей вексель не має дефекту форми, а
будь-яких інших підстав, які б позбавили його вексельної сили,
законодавством не передбачено.
7 жовтня 2004 року Верховним Судом України порушено
провадження за касаційною скаргою КСП "Бориспільське" про
скасування постанови Вищого господарського суду України від
14 липня 2004 року та залишення в силі рішення господарського суду
Київської області від 8 грудня 2003 року. В обґрунтування скарги
зроблено посилання на неправильне застосування судом касаційної
інстанції норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Залишаючи постанову Київського апеляційного господарського
суду про стягнення на користь позивача 591032 грн. 92 коп. без
змін, Вищий господарський суд України виходив з того, що виданий
відповідачем 2 вересня 1999 року вексель зі строком "за
пред'явленням" міг бути пред'явлений до платежу не пізніше
2 вересня 2000 року і саме із цього часу мав обраховуватися
трирічний строк давності для звернення до суду.
З таким висновком суду погодитися не можна.
Так, згідно постанови арбітражного суду Київської області від
12 липня 2000 року КСП "Бориспільське" визнано банкрутом.
Відповідно до п. 15 ст. 11, ст. 14 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, після опублікування оголошення про порушення справи
про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку
виконання зобов'язань повинні подати заяви з грошовими вимогами до
боржника.
Згідно ст. 43 Положення про переказний і простий вексель
( v1341400-37 ) (v1341400-37)
, векселедержатель може обернути свій позов проти
індосантів, векселедавця та інших зобов'язаних осіб навіть раніше
настання строку платежу, у разі неспроможності платника.
Посилаючись на такі обставини відповідач стверджував, що
трьохрічний строк позовної давності мав обраховуватись не з
2 вересня 2000 року, а з моменту порушення справи про банкрутство.
Хоча з'ясування зазначеної обставини має суттєве значення при
вирішенні даного спору, однак воно не було предметом розгляду
судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій.
У зв'язку з цим, в цій частині всі постановлені в справі
судові рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню
з направленням справи на новий розгляд.
Що стосується зустрічного позову колективного
сільськогосподарського підприємства "Бориспільське" до
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про визнання
векселя недійсним, то постановлені судові рішення в цій частині є
законними, обґрунтованими і підлягають залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу колективного сільськогосподарського
підприємства "Бориспільське" задовольнити частково.
Постанову Вищого господарського суду України від 14 липня
2004 року, постанову Київського апеляційного господарського суду
від 9 лютого 2004 року та рішення господарського суду Київської
області від 8 грудня 2003 року в частині первісного позову
скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду
першої інстанції.
В решті постановлені судові рішення залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.