ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
19.10.2004 Справа N 20/552-03(10/10-03)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України
у складі: <...>
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "Торговий будинок "Надія" на постанову Вищого
господарського суду України від 08.06.2004 р. у справі за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Надія"
до Магістральної митниці; третя особа - Харківська об'єднана
державна податкова інспекція про визнання недійсним талону
відмови, В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2003 р. ТОВ "Торговий будинок "Надія" (далі -
ТОВ "Надія") звернулось до господарського суду Харківської області
з позовом до Магістральної митниці про визнання недійсним талону
відмови у митному оформленні N 80200/3/000355 від 28.01.2003 року.
Позовні вимоги обґрунтовувались невідповідністю талону
вимогам ст. 51 Закону України "Про Державний бюджет України на
2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
, відповідно до якої заборона на здійснення
розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, у т.ч. застосування
податкових векселів, не розповсюджується на операції зі сплати ПДВ
при імпортуванні на митну територію України товарів, які ввозяться
за прямими договорами для власних виробничих потреб (не для
подальшого продажу).
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на ч. 1
ст. 51 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
, якою заборонено здійснення розрахунків з бюджетом у
негрошовій формі, в тому числі із застосуванням векселів.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Харківської області від
14.11.2003 р. позов задоволено. Визнано недійсним талон відмови у
митному оформленні N 80200/3/000355 від 28.01.2003 р., а в іншій
частині провадження у справі припинено у зв'язку з митним
оформленням товару за митною декларацією N 000355 від
28.01.2003 р. і відсутністю предмету спору. Суд виходив з того, що
сплата податку на додану вартість шляхом надання митним органам
простого векселя на суму податкового зобов'язання щодо сплати ПДВ
є механізмом сплати даного податку, котрий не міг змінюватися
Законом України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
, оскільки даний Закон не є законом про оподаткування.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
09.02.2004 р., залишеною без змін постановою Вищого господарського
суду України від 08.06.2004 р. змінено рішення господарського суду
Харківської області від 14.11.2003 р. та відмовлено у задоволенні
позову в частині визнання недійсним талону відмови у митному
оформленні N 80200/3/000355 від 28.01.2003 року. В іншій частині
рішення залишено без змін.
16.09.2004 р. Верховним Судом України за касаційною скаргою
ТОВ "Торговий будинок "Надія" порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого господарського суду України від
08.06.2004 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови
рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Верховний Суд України вважає що касаційна скарга підлягає
задоволенню.
Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни
постанову Харківського апеляційного господарського суду,
обгрунтував свою постанову ст. 11 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон), яка є бланкетною
нормою і дає підстави для застосування у спірних правовідносинах
Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік"
( 380-15 ) (380-15)
.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
Кабінет Міністрів
України зобов'язаний був розробити і затвердити порядок
використання вексельних розрахунків зі сплати податку на додану
вартість при імпортуванні на митну територію України товарів, але
цього не зробив, тому апеляційний суд дійшов обґрунтованого
висновку, що заборона використання податкових векселів,
передбачена ст. 51 Закону, направлена на поповнення бюджету без
відстрочення платежів.
Проте з таким погодитись не можна на таких підставах.
Відповідно до п. 11.5 ст.11 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
платники
податків при ввезені (перетину) товарів на митну територію України
можуть за власним бажанням надавати органам контролю простий
вексель на суму податкового зобов'язання (податковий вексель),
один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий
посилається органом митного контролю на адресу державної
податкової служби по місцю реєстрації платника податку.
Аналогічний порядок сплати податку на додану вартість
передбачено і в п. 4 Порядку випуску, обігу і погашення векселів,
які видаються на суму податку на додану вартість при ввезені
(пересилці) товарів на митну територію України, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України N 1104 ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
від
01.10.97 року.
Отже, Законом визначено дві умови для використання імпортером
податкового векселя під час митного оформлення - імпортер повинен
бути платником податку на додану вартість і мати бажання надати
податковий вексель митним органам.
Згідно з абзацами 8 і 9 п. 11.5 ст. 11 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкові векселі, виписані платниками податків, які мали протягом
12 місяців об'єм оподатковуваних податком операцій з продажу
товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень або
підприємствами, визначеними в пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону та не
мають заборгованості з цього податку за результатами податкових
періодів, що передують податковому періоду, у якому надається
податковий вексель, не підлягають забезпеченню.
Господарським судом встановлено, що на виконання контрактів
N 25231 від 03.01.2003 р. N 25467 від 08.01.2003 р. підприємством
"BorsodChem Rt" (Угорщина) на митну територію України, на адресу
позивача, поставлено товар - порошкову суміш у кількості 90000 кг
митною вартістю 278377,38 грн., а ТОВ "Торговий будинок "Надія"
для митного оформлення товару надано необхідний пакет документів,
в тому числі і простий вексель на суму податкового зобов'язання в
розмірі 58459,25 грн. без забезпечення.
Висновок суду першої інстанції, що простий вексель відповідає
зазначеним вимогам Закону і тому у митниці не було підстав для
відмови митного оформлення товару, є обґрунтованим і законним.
Водночас, посилання суду першої інстанції на п. 9 постанови
Кабінету Міністрів України N 21 ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
від 10.01.2002 р.,
яким внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України N 1104
( 1104-97-п ) (1104-97-п)
від 01.10.97 р. про введення нових додаткових умов
для застосування податкового векселя під час митного оформлення є
помилковим, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від
22.03.2002 р., залишеного без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 21.05.2002 р. та постановою
Вищого господарського суду України від 10.09.2002 р.
( v_144600-02 ) (v_144600-02)
, визнано недійсним, оскільки обмежує права
платників податку на видачу податкових векселів і суперечить
п. 11.5 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Ухвалою Верховного Суду України від 28.11.2002 р. відмовлено
в порушенні касаційного провадження з перегляду зазначених судових
рішень, тому зазначене посилання підлягає виключенню з
мотивувальної частини рішення суду.
Стаття 1 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
передбачає, що ставки механізм справляння податків і
зборів, обов'язкових платежів не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими Законами України, крім законів про
оподаткування.
Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(преамбула) визначає платників податку на додану вартість,
об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних
та звільнених від оподаткування операцій, особливості
оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової
накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до
бюджету.
Зміни порядку оподаткування податком на додану вартість
можуть здійснюватись лише внесенням змін до цього Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(п. 11.4 ст. 11).
Посилання касаційного суду на те, що Порядок використання
вексельних розрахунків що до сплати ПДВ при імпортуванні на митну
територію України товарів, передбачений ч. 2 ст. 51 Закону України
"Про Державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
Кабінетом
Міністрів України не затверджений безпідставно, оскільки його
застосування було б можливе при умові внесення змін до Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
За таких обставин постанова Вищого господарського суду
України підлягає скасуванню, а обґрунтоване і законне рішення
господарського суду - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-19 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
08.06.2004 р. та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 09.02.2004 р. скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від
14.11.2003 р. залишити в силі, виключивши із його мотивувальної
частини посилання на п. 9 постанови Кабінету Міністрів України
N 21 ( 21-2002-п ) (21-2002-п)
від 10.01.2002 року.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.