СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.10.2004
(Витяг)
У травні 2003 р. військовий прокурор Рівненського гарнізону в
інтересах держави в особі однієї з військових частин цього округу
(далі - військова частина) звернувся до Господарського суду
Рівненської області з позовом до Державної податкової інспекції в
м. Рівному, Головного фінансового управління Рівненської обласної
державної адміністрації, Управління Державного казначейства у
Рівненській області та Управління бюджету та фінансів Рівненського
міського виконавчого комітету про повернення сплаченого
транспортного податку і пені. Позовні вимоги обґрунтовувалися тим,
що згідно зі ст. 14 Закону від 6 грудня 1991 р. N 1934-XII
( 1934-12 ) (1934-12)
"Про Збройні Сили України" (далі - Закон N 1934-XII)
земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за
військовими частинами, військовими навчальними закладами,
організаіціями та установами Збройних Сил України, є державною
власністю, належать їм на праві оперативного управління та
звільняються від сплати усіх видів податків.
Відповідачі позов не визнали.
Господарський суд Рівненської області рішенням від
17 червня 2003 р., яке залишив без зміни Львівський апеляційний
господарський суд постановою від 7 жовтня 2003 р., позов
задовольнив повністю. Суди виходили з того, що військова частина
не є власником транспортних засобів, а вони - об'єктом
оподаткування.
Вищий господарський суд України постановою від
13 травня 2004 р. скасував постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 7 жовтня 2003 р. та рішення Господарського
суду Рівненської області від 17 червня 2003 р. і відмовив у
позові, посилаючись на те, що Закон N 1934-XII ( 1934-12 ) (1934-12)
не є
законом про оподаткування, а відповідно до ст. 1 Закону від
25 червня 1991 р. N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
"Про систему
оподаткування" (далі - Закон N 1251-XII) пільги щодо оподаткування
не можуть встановлюватись іншими законами України, крім законів
про оподаткування.
26 серпня 2004 р. Верховний Суд України за касаційною скаргою
військової частини порушив касаційне провадження з перегляду
постанови Вищого господарського суду України від 13 травня 2004 р.
Скарга вмотивована різним застосуванням одного й того ж положення
закону в аналогічних справах.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали
справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України вирішила, що касаційна скарга не піддягає задоволенню з
таких підстав.
Господарські суди встановили, що відповідно до ст. 1 Закону
від 11 грудня 1991р. N 1963-XII ( 1934-12 ) (1934-12)
"Про податок з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів" (зі змінами і доповненнями), та ст. 14 Закону
N 1251-XII ( 1251-12 ) (1251-12)
військова частина є платником зазначеного
податку. У ст. 1 Закону N 1251-XII передбачено, що ставки,
механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за
винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не
можуть встановлюватись іншими законами України, крім законів про
оподаткування. Закон N 1934-XII не є таким, тому передбачені у
ст. 14 цього Закону пільги щодо оподаткування не можуть бути
підставою для задоволення позову, оскільки відповідні зміни до
законів про оподаткування не вносилися.
Таким чином, висновок касаційного суду щодо неправильного
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального права є обгрунтованим і правильним.
За таких обставин, керуючись статтями 111, 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України касаційну
скаргу військової частини залишила без задоволення, постанову
Вищого господарського суду України від 13 травня 2004 р., - без
зміни.