СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
12.10.2004 Справа N 12/239н
Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України, розглянувши на відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в
Луганській області (Інспекція) на постанову Вищого господарського
суду України від 29 червня 2004 року у справі N 12/239н за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексімтрейд" (Товариство)
до Інспекції про визнання недійсним розпорядження N 000002234 від
29 квітня 2002 року "Про внесення змін до визначеної платником
суми податку на додану вартість за результатами перевірки
податкової декларації з податку на додану вартість", встановила
наступне.
З позовом до господарського суду Луганської області
Товариство звернулося 10 листопада 2003 року, мотивуючи заявлену
вимогу тим, що Інспекція безпідставно зменшила визначену ним у
податковій декларації суму податку на додану вартість (ПДВ),
оскільки база обкладення цим податком в операціях купівлі-продажу
не залежить від вартості придбання та продажу матеріальних
цінностей і визначається тільки за договірними цінами, за винятком
тих, за якими здійснюється державне регулювання цін та тарифів.
Крім того, законодавство України не передбачає коригування валових
витрат та податкового кредиту з ПДВ при продажу товарів за цінами
нижче ціни придбання.
Інспекція позов не визнала, мотивуючи свої заперечення тим,
що операція продажу товарів за ціною нижче ціни придбання є
збитковою і суперечить меті підприємницької діяльності, тому
джерелом покриття цих збитків мають бути результати
господарсько-фінансової діяльності позивача, а не відшкодування з
Державного бюджету України сум податкового кредиту з ПДВ, що
нараховується платником податку за результатами таких операцій.
Рішенням від 20 лютого 2004 року суд у задоволенні позову
відмовив, обґрунтувавши його тим, що позивач безпідставно відніс
до складу валових витрат різницю між сумою придбання товарів та
сумою їх реалізації за низькими цінами. При цьому суд дійшов
висновку, що товари були придбані не для використання у власній
господарській діяльності позивача, тому така різниця не повинна
відноситися до його валових витрат і відповідно вона не повинна
бути підставою для формування податкового кредиту. Донецький
апеляційний господарський суд постановою від 6 квітня 2004 року
рішення місцевого суду скасував, а позов задовольнив.
<...> Вищий господарський суд України апеляційну постанову
залишив без змін.
Постанови апеляційного та касаційного судів обґрунтовані тим,
що при формуванні валових витрат та податкового кредиту у вересні
2000 року позивач не допустив порушень вимог Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(Закон про ПДВ).
Інспекція просить постанову Вищого господарського суду
України скасувати, мотивуючи касаційну скаргу виявленням факту
різного застосування цим судом одних і тих самих положень Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(Закон про оподаткування прибутку) та Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у аналогічних справах. При цьому робиться посилання на справу
N 20-6/030 за позовом ТОВ "Сендмаркет-Холдинг" до державної
податкової інспекції в Ленінському районі м. Севастополя, за яким
Вищий господарський суд України відмовив у позові на тій підставі,
що віднесення різниці між сумою придбання товарів та сумою їх
реалізації за ціною нижче ціни придбання до валових витрат
суперечить пункту 1.32 статті 1 та пункту 5.1 статті 5 Закону про
оподаткування прибутку.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників
позивача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню на таких підставах.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що:
- 4 вересня 2000 року на підставі договору поставки продукції
від 1 вересня 2000 року N 20-2000 Товариство придбало в СУРП ТОВ
"Укр-Рос" за 6000 000 грн. 15 коп. (у тому числі 1000000 грн. ПДВ)
товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), які 27 вересня 2000 року,
тобто через 23 дня, продало ТОВ "Старе" за 3 000 000 грн. 08 коп.
(у тому числі 500 000 грн. ПДВ);
- закупівельну вартість ТМЦ Товариство віднесло до складу
валових витрат виробництва та обігу на підставі пункту 5.1 статті
5 Закону про оподаткування прибутку ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
- зазначені ТМЦ Товариству не надходили, оскільки з моменту
їх придбання в СУРП ТОВ "Укр-Рос" знаходилися на відповідальному
зберіганні в останнього до моменту їх продажу ТОВ "Старе";
- у результаті операції з продажу ТМЦ ТОВ "Старе" у
Товариства виникли збитки в сумі 2500000 грн. 07 коп. і бюджетна
заборгованість з ПДВ у сумі 500000 грн.;
- за результатами проведеної перевірки Інспекція прийняла
оспорюване розпорядження, згідно з яким сума бюджетного
відшкодування з ПДВ за відповідний період Товариству зменшена на
500000 грн.
Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, що скасовує
рішення місцевого суду про відмову в задоволенні позову, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що при формуванні
валових витрат та податкового кредиту позивач не допустив порушень
Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
і Закон про оподаткування прибутку
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
З таким висновком погодитися не можна.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про
ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається
із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що
підлягають амортизації.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону про оподаткування прибутку
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що валові витрати виробництва та обігу
- сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Відповідно до пункту 1.32 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на
отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації
такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Із матеріалів справи вбачається, і це встановлено судами, що
придбані ТМЦ Товариство продало за ціною вдвічі нижче ціни
придбання, здійснивши таким чином збиткову операцію. А той факт,
що ТМЦ навіть не надходили позивачу, є підтвердженням того, що
Товариство не мало наміру використовувати їх у власній
господарській діяльності.
Отже, Товариство безпідставно, всупереч положенням підпункту
7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту
1.32 статті 1 та пункту 5.7 статті 5 Закону про оподаткування
прибутку ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
віднесло 2500000 грн. (різниця між ціною
придбання та ціною продажу ТМЦ) до складу валових витрат,
а 500000 грн. - до складу податкового кредиту.
Тому постанови апеляційного та касаційного судів не можна
вважати законними та обґрунтованими, а отже, вони підлягають
скасуванню.
Водночас місцевий господарський суд всебічно і повною мірою
встановив усі фактичні обставини справи на підставі об'єктивної
оцінки наявних у ній доказів, справжнього з'ясування дійсних прав
та обов'язків сторін і правильно застосував норми матеріального
права, що регулюють їх спірні відносини. Тому рішення місцевого
господарського суду підлягає залишенню чинним.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17-111-20
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України ухвалила наступне.
Касаційну скаргу Алчевської об'єднаної державної податкової
інспекції в Луганській області задовольнити, постанову Вищого
господарського суду України від 29 червня 2004 року та постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 6 квітня 2004 року
скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від
20 лютого 2004 року залишити чинним.
Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий Барбара В.П.
Суддя-доповідач Лілак Д.Д.
Судді - Ґуль В.С,
Карпечкін П.Ф.,
Колесник П.І.,
Новікова Т.О.,
Чорногуз Ф.Ф.