ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
28.09.2004
Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України, розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного
товариства "Запорожкокс" (далі - Товариство) на постанову Вищого
господарського суду України від 25.02.2004 р. N 24/127,
У С Т А Н О В И Л А:
У липні 2003 року Товариство звернулося в господарський суд
Запорізької області із позовом до спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі (далі - Інспекція) про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 05.06.2003 року N 0000450204/0 в частині
нарахування штрафних санкцій в сумі 3672 грн. 88 коп. за заниження
податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян.
Позивач зазначав, що відповідальність платників податків за
порушення податкового законодавства встановлена Законом України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Згідно з
преамбулою цього Закону він не регулює питання погашення
податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу осіб, на
яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
. Позивач указував, що ухвалою
господарського суду Запорізької області від 02.08.2002 р. порушено
справу про банкрутство Товариства і введено мораторій на
задоволення вимог кредиторів. Позов мотивувався тим, що відповідно
до статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію не
нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Інспекція позов не визнавала, посилаючись на те, що доводи
позивача ґрунтуються на помилковому застосуванні законодавства.
Інспекція вказувала, що відповідно до статті 1 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів -
це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і
припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих
зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про
введення мораторію. Виходячи з цього визначення мораторію,
Інспекція вважала, що під час дії мораторію зупиняється виконання
боржником зобов'язань, термін виконання яких настав до дня його
введення. Що ж до податкового повідомлення-рішення від
05.06.2003 р. N 0000450204/0, то ним визначено податкове
зобов'язання з прибуткового податку з громадян вже після введення
мораторію.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
04.08.2003 р. позов задоволено. Умотивувавши рішення посиланням на
частину четверту статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, суд зазначив, що під час провадження у справі про
банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому
пеня і штраф не нараховуються.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
07.10.2003 р. зазначене рішення скасовано; в позові відмовлено.
Суд зазначив, що на дату введення мораторію у позивача не існувало
податкового зобов'язання з прибуткового податку з громадян,
оскільки заниження податкового зобов'язання з цього виду податку
встановлено під час документальної перевірки (акт від
23.05.2003 р. N 312-32-01/00191224) і на цій підставі нараховано
податок і застосовано штрафні санкції. Апеляційний суд вважав, що
за таких обставин суд першої інстанції помилково застосував до
спірних відносин положення частини четвертої статті 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Постановою Вищого господарського суду України від
25.02.2004 р. N 24/127 зазначену постанову суду апеляційної
інстанції залишено без змін.
27 травня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України
за касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду
у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 25.02.2004 р. N 24/127. У касаційній скарзі Товариства
ставиться питання про скасування оскарженої постанови та передачу
справи на новий розгляд до суду першої інстанції. На обґрунтування
касаційної скарги зроблено посилання на порушення положень статті
19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, неправильне застосування
норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача та відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
термін "мораторій на задоволення вимог кредиторів"
вживається у цьому Законі у тому значенні, що це зупинення
виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких
настав до дня введення мораторію, і припинення заходів,
спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та
зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів),
застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно
з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі
господарського суду про порушення провадження у справі про
банкрутство (стаття 11, абзац перший частини четвертої статті 12
цього Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може
виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення
мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих
зобов'язань, не діють.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом
якого не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише
відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів,
але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто за змістом цієї норми
боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення
мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне
виконання не нараховуються.
Враховуючи викладене, господарський суд Запорізької області
дійшов правильного висновку про те, що Інспекція неправомірно
застосувала до Товариства штрафні санкції за неналежне виконання
зобов'язання щодо нарахування, утримання та перерахування до
бюджету прибуткового податку з громадян. Рішення цього суду
відповідає вимогам закону і скасовано судом апеляційної інстанції,
з яким погодився Вищий господарський суд України, помилково.
За таких обставин постанови судів касаційної й апеляційної
інстанцій підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції -
залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Запорожкокс" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від
25.02.2004 р. N 24/127 та постанову Запорізького апеляційного
господарського суду від 07.10.2003 р. скасувати, а рішення
господарського суду Запорізької області від 04.08.2003 року
залишити в силі.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.