ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 27/9-01-7/20-03
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
товариства з обмеженою відповідальністю агропромислової фірми "А"
на ухвали Вищого господарського суду України від 15.10.2003 року
та від 12.03.2004 року у справі за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю агропромислової фірми "А" до закритого
акціонерного товариства "КМЗ" про стягнення суми,
встановила:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.10.2003 року
відмовлено позивачу у задоволенні клопотання про відновлення
пропущеного строку для подання касаційної скарги на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2003 року та
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
агропромислової фірми "А" повернуто без розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2004 року
касаційну скаргу позивача на постанову суду апеляційної інстанції
знов повернуто без розгляду.
Ухвалою від 1 липня 2004 року Верховним Судом України за
касаційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю
агропромислової фірми "А" порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвал Вищого господарського суду України від
15 жовтня 2003 року та від 12 березня 2004 року з мотивів їх
невідповідності нормам процесуального права та різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного й
того ж закону в аналогічних справах.
Закрите акціонерне товариство "КМЗ" не використало наданого
законом права на участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, дослідивши доводи касаційної скарги і перевіривши
матеріали справи, Судова палата вважає, що касаційні скарги
підлягають задоволенню з наступних підстав.
Посилання Вищого господарського суду України в ухвалі від
15.10.2003 року на те, що підстави для відновлення строку на
касаційне оскарження відсутні, зроблено без врахування дійсних
обставин справи.
Зокрема, судом касаційної інстанції не враховано того, що подана
вчасно касаційна скарга позивача ухвалою Вищого господарського
суду України від 15.07.2003 року була безпідставно повернута на
підставі п. 6 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
з тих мотивів, що у поданій касаційній скарзі
не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм
матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції,
оскільки вперше подана товариством з обмеженою відповідальністю
агропромисловою фірмою "А" касаційна скарга містила посилання на
те, що господарськими судами при вирішенні даного спору були
неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема,
положення Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. При цьому у
касаційній скарзі зазначалося, в чому саме полягає суть
неправильного застосування вказаних норм.
Таким чином, суд касаційної інстанції, приймаючи ухвалу від
12.03.2004 року, зробив безпідставний висновок, не врахувавши
дійсні обставини справи, що товариство з обмеженою
відповідальністю агропромислова фірма "А" втратило право на
звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції на
підставі пункту 5 статті 111-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки вдруге подану позивачем
касаційну скаргу було повернуто без розгляду ухвалою Вищого
господарського суду України від 15.10.2003 року незаконно.
Отже, Вищий господарський суд України, всупереч статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, обмежив суб'єкта оскарження у
здійсненні прав, передбачених пунктом 8 частини 3 статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і фактично ухилився від
здійснення визначених законом повноважень.
За таких обставин оскаржувані ухвали Вищого господарського суду
України не є законними і обґрунтованими та підлягають скасуванню.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційні скарги задовольнити.
Ухвали Вищого господарського суду України від 15.10.2003 року та
від 12.03.2004 року у справі № 27/9-01/7-7/20-03 скасувати, а
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
агропромислової фірми "А" передати до Вищого господарського суду
України для розгляду по суті.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.