ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 41/31
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Київському районі м. Донецька (далі - Інспекція) на ухвалу Вищого
господарського суду України від 22.04.2004 року № 41,
встановила:
У лютому 2004 року приватне підприємство "І" звернулося в
господарський суд Донецької області із позовом до Інспекції та
відділення Державного казначейства у Київському районі м. Донецька
про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість у сумі 99 600 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.02.2003
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.2004 року
№ 41 Інспекції повернуто касаційну скаргу на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 10.03.2004 року на підставі
пунктів 3, 6 частини 1 статті XII-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована тим, що у
касаційній скарзі не зазначено суті порушення або неправильного
застосування норм матеріального чи процесуального права до
встановлених судами обставин справи. Вищий господарський суд
України також зазначив, що додані до касаційної скарги фінансові
чеки не можуть вважатись належними доказами надіслання копії
касаційної скарги сторонам, оскільки з них неможливо дійти
висновку щодо надіслання сторонам саме копії скарги; до того ж у
фінансових чеках не зазначено адреси отримувачів поштового
відправлення.
15 липня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
22.04.2004 року № 41. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. На обґрунтування касаційної
скарги зроблено посилання на невідповідність оскарженої ухвали
рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм
процесуального права, неправильне застосування норм процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що касаційна скарга повинна містити вимоги
особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права; до касаційної скарги додаються докази
надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми.
Проте з таким висновком погодитись не можна.
Касаційна скарга Інспекції мотивувалась тим, що судами не
застосовано положення статті 12 Закону України "Про Державний
бюджет України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, яка підлягала
застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Інспекцією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Інспекцією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з оскарженої ухвали, Інспекція додавала до
касаційної скарги докази надіслання її копії сторонам - видані
об'єктом поштового зв'язку фінансові чеки про відправлення
рекомендованих листів. Відповідно до визначення доказів, що
міститься у статті 32 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, такі чеки є доказом. У разі сумнівів у їх
достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність таких
доказів, суд вправі був витребувати додаткові докази, але не мав
законних підстав для повернення касаційної скарги.
За таких обставин Вищий господарський суд України помилково
застосував пункт 3 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якого
касаційна скарга повертається судом, якщо до скарги не додано
доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу слід скасувати як
незаконну, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському
районі м. Донецька задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 22.04.2004 року № 41
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.