ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.07.2004 Справа N 33/487
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Києва (далі - Інспекція) на ухвалу
Вищого господарського суду України від 14.04.2004 року № 33,
встановила:
У липні 2003 року Інспекція звернулася в господарський суд м.
Києва із позовом до приватного підприємця про стягнення 204 грн.
14 коп. податкового боргу, у тому числі 200 грн. єдиного податку
та 4 грн. 14 коп. пені.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.08.2003 року
провадження у справі припинено на підставі пунктів 1-1, 4 частини
1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, з Інспекції стягнуто до Державного бюджету України 51
грн. державного мита.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
16.02.2004 року зазначену ухвалу залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2004 року
№ 33 Інспекції повернуто касаційну скаргу на постанову Київського
апеляційного господарського суду від 16.02.2004 року на підставі
пункту 6 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована тим, що хоча
Інспекція і посилається на порушення судом норм матеріального і
процесуального права, але фактично у касаційній скарзі
аналізуються обставини, через які виник спір, йдеться про
неналежну оцінку судом доказів.
1 липня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
14.04.2004 року № 33. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. На обґрунтування касаційної
скарги зроблено посилання на неправильне застосування норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що касаційна скарга повинна містити вимоги
особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми. Проте
з таким висновком погодитись не можна.
Касаційна скарга Інспекції мотивувалась тим, що судами при
розгляді справи не застосовано пункт 15 частини 1 статті 4 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
щодо
звільнення органів державної податкової служби від сплати
державного мита за позовами до господарського суду, неправильно
застосовано положення частини 4 статті 49 та пункту 4 частини 1
статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Таким чином, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Інспекцією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Інспекцією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд
до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Києва задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 14.04.2004 року № 33
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.