ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2005 Справа N 33/585
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.05.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П., розглянула касаційну скаргу державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (надалі - ДПІ у
Печерському районі) на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 22.12.2004 у справі N 33/585
господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Три О" (надалі - Товариство) до ДПІ у
Печерському районі про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень. В засіданні взяли участь представники -
позивача: Шестаков В.Ю. (за дов. N 89 від 30.03.2005); Чітах Ю.В.
(за дов. N 91 від 30.03.2005); Сав'як О.В. (за дов. N 90 від
30.03.2008); Корнієнко Д.С. (за дов. N 88 від 30.03.2005); -
відповідача: Ткаченко О.Є. (за дов. N 102/9/10-009 від
06.01.2005).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 31.03.2005 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 24.11.2004 господарського суду міста Києва (суддя
Лосєв А.М.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Визнано недійсним податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Печерському районі: від 27.09.2004 N 0001212308/0, 28.09.04
N 0001222308/0, від 29.09.04 N 0001232308/0.
З ДПІ у Печерському районі на користь Товариства стягнуто
203,00 грн. судових витрат.
Постановою від 22.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого
Новікова М.М., суддів Мартюк А.І., Мачульського Г.М.) рішення від
24.11.2004 залишено без змін, а апеляційна скарга ДПІ у
Печерському районі без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ
у Печерському районі звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову від
22.12.2004 і рішення від 24.11.2004 скасувати та прийняти по
справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства
відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при прийнятті
оскарженої постанови судом апеляційної інстанції було порушено
норми матеріального права, а саме: пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну
скаргу від Товариства не надійшов.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу, уточнення до неї, відзив на
касаційну скаргу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності їх оцінки судом, а також правильність застосування
норм процесуального і матеріального права, дійшла до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на підставі
акта про результати позапланової перевірки Товариства з питання
достовірності заявленого до відшкодування податку на додану
вартість з бюджету за травень 2004 року N 129/23-8/07-23167814 від
27.09.2004 (далі - Акт від 27.09.2004), ДПІ у Печерському районі
винесено податкове повідомлення-рішення N 0001212308/0 від
27.09.2004, яким встановлено завищення Товариством суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за травень 2004 року у
сумі 692941,00 грн.
В Акті від 27.09.2004 зазначено про безпідставне віднесення
Товариством суми ПДВ у сумі 692941,00 грн., сплаченої в ціні
придбання робіт по будівництву громадсько-житлового та
торгівельно-офісного комплексу з паркінгами на Спортивній площі, 1
(далі - Комплекс), на підставі чого податковим органом зафіксовано
порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" N 168/97 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.97 (далі -
Закон) та внаслідок чого ДПІ у Печерському районі було зменшено
Товариству податковий кредит за травень 2004 року у розмірі
692941,00 грн.
На підставі матеріалів справи судовими інстанціями також
встановлено, що на підставі акта про результати додаткової
перевірки Товариства з питання достовірності заявлено до
відшкодування податку на додану вартість з бюджету за лютий
2004 року N 130/23-8/07-23167814 від 28.09.2004 (далі - Акт від
28.09.2004), ДПІ у Печерському районі винесла податкове
повідомлення-рішення N 0001222308/0 від 28.09.2004, яким визначено
суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі
3035926,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у
розмірі 910778,00 грн.
В Акті від 28.09.2004 вказано, що Товариством в порушення
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до складу податкового
кредиту віднесено суми ПДВ у сумі 3035926,00 грн., сплачені в ціні
придбання робіт по будівництву Комплексу, у зв'язку з чим ДПІ у
Печерському районі було зменшено Товариству податковий кредит за
лютий 2004 року на 3035926,00 грн.
Крім того, судом першої та апеляційної інстанції встановлено,
що на підставі акта про результати додаткової перевірки Товариства
з питання достовірності заявлено до відшкодування податку на
додану вартість з бюджету за березень - квітень 2004 року
N 131/23-8/07-23167814 від 29.09.04 (далі - Акт від 29.09.2004),
ДПІ у Печерському районі податковим повідомленням-рішенням
N 0001232308/0 від 29.09.2004 визначено суму податкового
зобов'язання по податку на додану вартість за березень 2004 року у
сумі 184396,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку
у розмірі 18440,00 грн., а також за квітень 2004 року у сумі
400290,00 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку у
розмірі 44029,00 грн.
В Акті від 29.09.2004 визначено, що Товариством в порушення
пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесено суми ПДВ,
сплачені в ціні придбання робіт по будівництву Комплексу за
березень 2004 року у сумі 184396,00 грн., за квітень 2004 року у
сумі 400290,00 грн., на підставі чого зменшено суму ПДВ, заявлену
до відшкодування з бюджету на рахунок Товариства за березень
2004 року - у сумі 184396,00 грн. та за квітень 2004 року - у сумі
400290,00 грн.
На підставі наданих сторонами доказів по справі судовими
інстанціями встановлено, що Товариством укладено ряд договорів на
виконання робіт, а саме з СП "Основа-Солсіф" (N 27/03 від
04.09.2003, N 126/02 від 11.12.2003, N 19/01 від 04.02.2004), ЗАТ
"СВС-Дніпро" (N П57/03 від 31.07.2003, N 73/03 від 19.09.2003,
N 18/03 від 22.05.2003, N ОБ-03/09/03 від 19.09.2003, N ПР 24/03
від 02.07.2003), ВАТ "Трест Київпідземшляхбуд-2" (N 34 від
23.06.2003, N 13 від 17.02.2004, N 6 від 16.02.2004, N 3 від
21.01.2004), відповідно до яких Товариство виступає замовником на
виконання робіт по будівництву Комплексу.
На підставі накладних, виписаних контрагентами, Товариством
було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану
вартість у лютому 2004 року у розмірі 3088162,00 грн., у березні
2004 року у розмірі 195566,00 грн., у квітні 2004 року у розмірі
408434,00 грн., у травні 2004 року у сумі 692941,00 грн.
Вирішуючи спір по суті, судовими інстанціями було взято до
уваги, що розпорядження Київської міської державної адміністрації
від 27.11.2003 N 2223 ( ra2223017-03 ) (ra2223017-03)
було надано дозвіл ТОВ
"Основа" за замовленням Товариства здійснити протягом
2003-2005 років будівництво Комплексу, а згідно Дозволу від
03.02.2004 N 0897-Пч/С Управління державного
архітектурно-будівельного контролю м. Києва на виконання
Товариством будівництва Комплексу будівельні роботи проводить СП
"Основа-Солсиф", авторський нагляд здійснює ТОВ "Бюро
інвестиційних проектів - проектний менеджмент", а технічний нагляд
здійснює Товариство.
На підставі матеріалів справи місцевий та апеляційний суд
прийшли до висновку, що витрати, понесені Товариством у 2004 року
при виконанні (замовленні) робіт по будівництву Комплексу,
пов'язані з його господарською діяльністю.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
(далі - Закон N 283/97-ВР) валові витрати виробництва - це сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Як встановлено пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, до валових витрат включаються суми будь-яких
витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з
підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем
продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з
придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Як вбачається з пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону N 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, під терміном "амортизація" основних фондів і
нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат
на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення
скоригованого прибутку платника податку у межах норм
амортизаційних відрахувань. Витрати, які підлягають амортизації,
відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону включають
витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції,
модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Також колегією суддів Вищого господарського суду України
береться до уваги, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із
сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному
періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість
яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
З правового аналізу наведеної норми Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
вбачаються дві самостійні підстави формування податкового кредиту:
перша - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку
у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу); друга - із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Щодо другої складової податкового кредиту звітного періоду
слід зазначити, що ч. 2 пп. 7.4.1 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено, що суми податку на додану вартість, сплачені
(нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають
амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого
звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію
основних фондів, а також від того, чи мав платник податку
оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
У даному випадку спірна сума податку складається з сум
податку на додану вартість, які сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з спорудженням основних
фондів, що підлягають амортизації.
Таким чином, оскільки Закон ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не пов'язує право
на включення до складу податкового кредиту такого звітного періоду
сум податку з тим, чи введено основні фонди в експлуатацію, то
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
підставним висновок попередніх судових інстанцій, що Товариство
мало правові підстави на включення сплачених ним сум податку до
податкового кредиту звітного періоду, так як споруджувані ним
основні фонди підлягали амортизації, а отже віднесення до
податкового кредиту сум, сплачених у складі витрат на виконання
(замовлення) робіт по будівництву Комплексу, є обґрунтованим.
Посилання скаржника на норми Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не спростовують,
а підтверджують правильність висновків суду апеляційної та першої
інстанцій.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, а тому посилання у касаційній скарзі на переоцінку доказів
по справі не можуть бути враховані.
На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що рішення та постанова судових
інстанцій прийняті з дотриманням вимог норм процесуального та
матеріального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх
скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу N 105/9/10-009 від 06.01.2005 державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без
задоволення.
Постанову від 22.12.2004 Київського апеляційного
господарського суду у справі N 33/585 господарського суду міста
Києва залишити без змін.