ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              ПОСТАНОВА
 
                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.07.2004                                      Справа N 12/659
 
Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у
складі:
 
Головуючого
Суддів
 
за участю представників Львівської державної залізниці - Ш-н О.С.,
Фонду державного майна України - У-а І.В.,  товариства з обмеженою
відповідальністю "Е" - К-а Г.С.,
 
розглянувши касаційну     скаргу     товариства     з    обмеженою
відповідальністю  "Е"  (далі  -  Товариство)  на   ухвалу   Вищого
господарського суду України від 21.04.2004 року № 12,
 
                             встановила:
 
У листопаді  2003  року  Львівська державна залізниця звернулася в
господарський суд м.  Києва із позовом до Фонду  державного  майна
України  про  визнання  недійсним  додатку  до пункту 1 наказу від
21.06.2002 року  №  1116  "Про  перелік  об'єктів,  що  підлягають
приватизації"  в  частині включення до переліку об'єктів державної
власності групи А, що підлягають приватизації, цілісного майнового
комплексу  державного  підприємства  громадського харчування "РТ",
розташованого у м.  Трускавець;  зобов'язання виключити зазначений
об'єкт  із  переліку  об'єктів  державної  власності  групи А,  що
підлягають приватизації.
 
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.11.2003 року до участі
у  справі  залучено  регіональне відділення Фонду державного майна
України у  Львівській  області  третьою  особою,  яка  не  заявляє
самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
 
Рішенням господарського  суду  м.  Києва від 30.12.2003 року позов
задоволено.
 
Ухвалою   Вищого  господарського суду України від 21.04.2004  року
№ 12    Товариству    відмовлено    у    відновленні   пропущеного
процесуального строку для подання  касаційної  скарги  на  рішення
господарського  суду  м.  Києва  від 30.12.2003 року,  а касаційну
скаргу повернуто на підставі  пункту  5  частини  1  статті  XII-3
Господарського процесуального кодексу України.  Ухвала вмотивована
тим,  що Товариством не  наведено  обґрунтування  щодо  поважності
причин пропуску процесуального строку.
 
15 липня  2004  року  колегією  суддів  Верховного Суду України за
касаційною скаргою Товариства порушено провадження з  перегляду  у
касаційному  порядку ухвали Вищого господарського суду України від
21.04.2004 року № 12.  У касаційній скарзі ставиться  питання  про
скасування  оскарженої  ухвали  та  передачу  справи на розгляд до
Вищого господарського суду України.  На  обґрунтування  касаційної
скарги зроблено посилання на порушення норм процесуального права.
 
Заслухавши доповідь   судді-доповідача,   пояснення  представників
скаржника,  позивача та відповідача, розглянувши доводи касаційної
скарги,   перевіривши  матеріали  справи,  Верховний  Суд  України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
 
Згідно зі статтею 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
         однією із
основних   засад   судочинства   є  забезпечення  апеляційного  та
касаційного оскарження рішення суду,  крім випадків,  встановлених
законом. Статтею 107 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
         передбачено,  що касаційну скаргу мають  право  подати
особи,  яких не було залучено до участі у справі,  у разі якщо суд
прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.
 
У касаційній скарзі на рішення господарського суду  м.  Києва  від
30.12.2003 року Товариство зазначало, у чому воно вбачає порушення
своїх  прав,  а  на  обґрунтування  клопотання   про   відновлення
процесуального  строку  посилалося  на те,  що не будучи учасником
судового процесу у даній  справі,  не  могло  оскаржити  зазначене
рішення  раніше,  ніж  про  нього дізналося під час розгляду іншої
справи № 1/231-17/168 у  Львівському  апеляційному  господарському
суді.
 
За таких  обставин посилання Вищого господарського суду України на
те, що клопотання Товариства про відновлення процесуального строку
не  містить  обґрунтування  щодо  наявності  поважних причин,  які
призвели до пропуску строку, не відповідає дійсності. Постановивши
ухвалу, яку не можна визнати мотивованою, суд касаційної інстанції
фактично  обмежив   суб'єкта   оскарження   у   здійсненні   прав,
передбачених   пунктом   8   статті   129   Конституції    України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
 
Враховуючи викладене,  оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну,  а справу передати на розгляд
до цього суду.
 
Керуючись статтями 111-17 - 111-20  Господарського  процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
 
                             постановила:
 
Касаційну скаргу  товариства  з  обмеженою  відповідальністю   "Е"
задовольнити.
 
Ухвалу Вищого господарського суду України від 21.04.2004 року № 12
скасувати,  а справу передати на розгляд до Вищого  господарського
суду України.
 
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.