ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 7/18/46
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді,
суддів;
за участі представників
позивача: присутній,
відповідача: присутній,
третьої особи - ВАТ "YYY": присутній;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Закритого акціонерного товариства "SSS" (далі -Банк) на постанову
Вищого господарського суду України від 12 травня 2004 року у
справі за позовом Банку до Товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ" (далі - ТОВ "ХХХ"), за участі третіх осіб на стороні
відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
Відкритого акціонерного товариства "YYY" (далі - ВАТ "YYY",
Товариства з обмеженою відповідальністю "ZZZ" (далі - ТОВ "ZZZ")
та Товариства з обмеженою відповідальністю "QQQ" (далі - ТОВ
"QQQ") про звернення стягнення на заставлене майно в сумі 296 667
доларів США,
встановила:
З позовом до Господарського суду Дніпропетровської області Банк
звернувся 15 листопада 2001 року.
Рішенням від 5 липня 2002 року в позові відмовлено.
Постановою від 20 лютого 2003 року Дніпропетровський апеляційний
господарський суд зазначене судове рішення залишив без змін.
Вказані судові рішення першої та апеляційної інстанцій постановою
від 23 квітня 2003 року Вищий господарський суд України скасував,
а справу передав на новий розгляд.
За наслідками нового розгляду справи рішенням від 5 листопада 2003
року Господарський суд Дніпропетровської області в позові
відмовив, обґрунтувавши його тим, що у зв'язку з ліквідацією
боржника - ТОВ "ZZZ" припинилося основне зобов'язання, а тому
застава, що має похідний характер від останнього, теж припинилася.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
3 лютого 2004 року рішення Господарського суду Дніпропетровської
області від 5 листопада 2003 року скасовано, позов задоволено в
частині звернення стягнення на майно відповідача в сумі 256 730,2
доларів США, а в частині звернення стягнення на суму відсотків за
користування кредитом (70 787,6 доларів США) відмовлено. В решті
частин рішення залишено без змін.
Оскарженою постановою від 12 травня 2004 року Вищий господарський
суд України постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 3 лютого 2004 року скасував, а рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 5 листопада 2003
року залишив без змін.
В касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови
Вищого господарського суду України від 12 травня 2004 року з
підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з
питань застосування норм матеріального права та виявлення факту
різного застосування Вищим господарським судом України одного й
того ж положення закону в аналогічних справах. Крім того,
касаційна скарга мотивована порушенням процесуально-правових норм.
При цьому Банк вважає, що оскаржувана постанова ухвалена
незаконним складом суду, оскільки 7 квітня 2004 року розгляд
справи завершила колегія суддів у складі А.А.А. (головуючий),
Б.Б.Б. та В.В.В. з оголошенням до 21 квітня 2004 року перерви для
виготовлення постанови. Проте 14 квітня 2004 року ТОВ "ХХХ" подало
клопотання про відвід судді А.А.А., яке всупереч положенням статті
20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України) було розглянуте і ухвалою від 16 квітня 2004 року
Вищий господарський суд України його відхилив. Але, незважаючи на
завершення розгляду справи вказаною колегією суддів, одночасно з
відхиленням зазначеного клопотання справа була передана для
розгляду іншій колегії суддів (Г.Г.Г. (головуючий)), Д.Д.Д. та
Е.Е.Е.), яка ухвалою від 30 квітня 2004 року прийняла справу до
свого провадження і 12 травня 2004 року за результатами розгляду
ухвалила оскаржувану постанову.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін та
ВАТ "YYY", розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що касаційна скарга ТОВ "XXX" на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
3 лютого 2004 року була прийнята до провадження колегією суддів
Вищого господарського суду України у складі А.А.А. (головуючий),
Б.Б.Б. та В.В.В. і призначена до розгляду на 7 квітня 2004 року
(ухвала від 5 березня 2004 року).
В оскарженій постанові Вищого господарського суду України від 12
травня 2004 року (стор. 2) міститься вказівка на те, що 7 квітня
2004 року в судовому засіданні оголошувалась перерва.
В касаційній скарзі Банк посилається на те, що зазначену перерву
було оголошено до 21 квітня 2004 року після завершення розгляду
справи з метою підготовки постанови.
Відповідно до частини третьої статті 77 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суддя має право оголосити перерву в засіданні в межах
встановленого строку вирішення спору з наступною вказівкою про це
в рішенні або ухвалі.
Отже, дії колегії суддів щодо оголошення в судовому засіданні
зазначеної перерви не суперечать вказаній процесуальній нормі.
Частинами першою і другою названої статті ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено
право господарського суду на відкладення розгляду справи, але за
умови, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в
даному засіданні, а саме: нез'явлення в засідання представників
сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних
доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до
участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного
відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового
експерта. Відкладання розгляду справи оформляється ухвалою, в якій
вказується час і місце проведення наступного засідання.
Аналіз наведених положень всіх частин статті 77 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
показує, що після перерви триває те саме судове
засідання з тими ж учасниками процесу і тим самим складом суду.
У зв'язку з цим передача даної справи іншому складу суду є
неправомірною.
Відтак, після оголошення перерви в засіданні, постанову за
результатами розгляду справи мав право оголосити той склад суду,
який оголошував перерву.
Неправомірним в даній справі є і розгляд клопотання про відвід
судді, яке було заявлене після завершення розгляду справи та під
час перерви в засіданні.
Тому розгляд справи і ухвалення за результатами її розгляду
оскарженої постанови іншою колегією суддів не відповідає вимогам
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У зв'язку з цим ухвала від 16 квітня 2004 року про розгляд
клопотання ТОВ "ХХХ" про відвід судді і про передачу справи іншій
колегії суддів та оскаржена постанова підлягають скасуванню.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "SSS"
задовольнити, постанову від 12 травня 2004 року та ухвалу від 16
квітня 2004 року Вищого господарського суду України скасувати
( sp02/1020-1 ) (sp02/1020-1)
, а справу передати на новий касаційний
розгляд до Вищого господарського суду України.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.