ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2004 Справа N 6/196-24/226
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Н-ської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької
області на постанову Вищого господарського суду України від
06.04.2004 року у справі за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" до Н-ської міжрайонної державної податкової
інспекції Запорізької області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення,
встановила:
У серпні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
звернулося з позовом до Н-ської міжрайонної державної податкової
інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Позов мотивовано тим, що спірне рішення прийнято з порушенням норм
діючого законодавства.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.01.2004
року в позові відмовлено у зв'язку з відповідністю оспорюваного
податкового рішення чинному законодавству.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2004 року
зазначене судове рішення змінено та позов задоволено частково з
тих мотивів, що позивачем при формуванні валових витрат у
відповідний податковий період не було допущено порушень положень
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому господарський суд першої інстанції дійшов
помилкового висновку про повну відповідність оспорюваного
податкового рішення вимогам чинного законодавства.
Ухвалою від 1 липня 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою Н-ської міжрайонної державної податкової
інспекції порушено касаційне провадження з перегляду постанови
Вищого господарського суду України від 6 квітня 2004 року з
мотивів її невідповідності нормам матеріального права та різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного й
того ж закону в аналогічних справах.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ" не використало
наданого законом права на участь свого представника у судовому
засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача та перевіривши матеріали справи і рішення, які
приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Згідно з пунктом 1.32 статті 1 цього ж закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на
отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній
формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації
такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під
безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи
через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші
відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або
будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським
судом першої інстанції, 30.10.2001 року між позивачем та
товариством з обмеженою відповідальністю "YYY" було укладено
договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва -
водонапірної вежі, загальною вартістю 2 415 491, 58 грн.
29.12.2001 року позивач продав водонапірну вежу пов'язаній особі,
товариству з обмеженою відповідальністю "QQQ", за ціною 96 818,48
грн. Потреби у завершенні та використанні вежі за прямим
призначенням у товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" не
було.
Таким чином, господарський суд Запорізької області дійшов
обґрунтованого висновку, що, за вказаних обставин, придбання
водонапірної вежі позивачем не можна розцінювати як придбання її
для використання у власній господарській діяльності, а тому суму,
сплачену за придбання водонапірної вежі, товариство з обмеженою
відповідальністю "ХХХ" безпідставно віднесло до складу валових
витрат.
Вищий господарський суд України на вказані обставини уваги не
звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України
від 06.04.2004 року підлягає скасуванню, а рішення господарського
суду Запорізької області від 08.01.2004 року - залишенню в силі.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2004 року у
справі № X6 - скасувати ( sp01/1040-1 ) (sp01/1040-1)
, а рішення господарського
суду Запорізької області від 08.01.2004 року залишити в силі.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.