Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
Коментар до рішення № 10/052
Спір про визнання недійсними рішення Антимонопольного
комітету України про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції
ХХ.07.2002 року до Господарського суду міста Києва надійшла
позовна заява від товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ" до
Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення.
Позивач у своїй позовній заяві зазначав наступне.
ХХ травня 2002 року Антимонопольним комітетом України тобто
відповідачем було прийняте рішення N ХХ0-р про порушення
законодавства про захист економічної конкуренції. Зазначене
рішення було прийнято в процесі розгляду подання та матеріалів
справи за заявою приватного підприємства "YYY" (м. Київ, Україна)
та закритого акціонерного товариства "ZZZ" (м. Москва, Російська
Федерація) (разом надалі - "заявники") про недобросовісну
конкуренцію з боку товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
тобто позивача, під час реалізації презервативів торгової марки
Rosetex корейського виробництва. Зазначене рішення відповідача
було отримане позивачем ХХ.06.2002 року.
Згідно вказаного вище рішення дії позивача щодо використання в
господарській діяльності, без дозволу уповноваженої на те особи,
словесних позначень та зовнішнього оформлення упаковок
презервативів торгової марки RRRRRRR ("Opіum", "Romantіc",
"Іmperіal" та "Гусарские"), схожих до ступеня змішування з
упаковками презервативів торгової марки CCCCCC з ідентичними
назвами, та дії, спрямовані на набуття права власності на упаковку
презервативів марки RRRRRRR з назвами "Opіum", "Romantіc",
"Іmperіal" та "Гусарские" як на промисловий зразок,
недобросовісною конкуренцією, передбаченою статтею 1 Закону
України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, у вигляді дій у конкуренції, що суперечать чесним
звичаям у підприємницькій діяльності, та статтею 4 Закону України
"Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
у
вигляді використання без дозволу уповноваженої на те особи
позначень та упаковок товарів, що призвело до змішування з
діяльністю закритою акціонерного товариства "ZZZ" та приватного
підприємства "YYY", які мають пріоритет на їх використання.
Позивача у справі було також було зобов'язано до ХХ липня
2002 року припинити порушення законодавства про захист економічної
конкуренції у вигляді недобросовісної конкуренції.
На позивача було також накладено штраф у розмірі 57872 гривні.
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "ХХХ", був не
згодний із прийнятим рішенням Антимонопольного комітету України, і
вважав, що рішення було прийнято із порушенням положень чинного
законодавства України, порушенням вимог антимонопольного
законодавства України і тому підлягало визнанню недійсним з
наступних підстав.
Як зазначалося в рішенні, прийнятому відповідачем, позивачем у
справі, без дозволу уповноваженої на те особі, дії щодо
використання словесних позначень "Opіum", "Romantіc", "Іmperіal"
та "Гусарские" на упаковках та самих упаковок презервативів марки
RRRRRRR, зовнішнє оформлення яких є схожим до ступеню змішування з
упковками презервативів марки CCCCCC з ідентичними назвами, та
дії, спрямовані на набуття права вланості на упаковку
презервативів марки RRRRRRR з назвами "Opіum", "Romantіc",
"Іmperіal" та "Гусарские" як на промисловий зразок, були вчинені з
ХХ.02.2001 року, тобто заявникам у справі стало відомо про
вчинення дій недобросовісної конкуренції щонайменше з вказаної
дати.
Позивач посилався на положення статті 28 Закону України "Про
захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
згідно якої,
особи права яких порушені діями, визначеними цим Законом як
недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня,
коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх
прав, звернутися до Антимонопольного комітету України, його
територіальних відділень із заявою про захист своїх прав.
Закінчення строку звернення із заявою є підставою для відмови у
прийнятті заяви. Якщо Антимонопольний комітет України, його
територіальні відділення визнають поважними причини пропуску
строку звернення із заявою, порушене право підлягає захисту.
З моменту, коли заявникам стало відомо про порушення їх прав діями
позивача, і до початку розгляду справи згідно повідомлення
Антимонопольного комітету України N ХХХХ28 від ХХ.11.2001 року,
пройшло більше ніж шість місяців, тобто позивач вважав, що
заявниками було порушено строк для звернення з захистом своїх
прав, встановлений ст. 28 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
. З іншого боку, на
момент прийняття рішення відповідачем в матеріалах розгляду справи
Антимопольним комітетом не містилось доказів звернення заявників
із заявою про причини пропуску строку, а також не містилось
доказів відновлення зазначениого строку Антимопольним комітетом
України.
Позивач зробив висновок, що оскаржуване рішення було прийняте
відовідачем із умисним порушенням вимог чинного антимопольного
законодавства України щодо права заявників на звернення за
захистом своїх прав, порушених діями (якщо такі і були),
визначеними Законом України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
як недобросовісна конкуренція. За таких
підстав Антимопонольний комітет України безпідставно почав розгляд
справи і подальшими своїми діями не лише не припинив вчинення
порушення, але й продовжив розгляд справи із порушеннями чинного
законодавства.
Крім того, як вказував позивач, на момент початку розгляду справи
Антимонопольним комітетом у Г-му районному суді міста Києва,
розглядалась справа (N ХХХ/10) про визнання виключних та
невиключних авторських майнових прав порушеними, сплату
компенсації за порушення авторських прав і завдану моральну шкоду,
визнання дій відповідача актом недобросовісної конкуренції за
позовом, в тому числі і заявників до Антимонопольного комітету
України.
Під час розгляду справи позивачами у справі не було надано ніяких
доказів, які б свідчили про реєстрацію будь-яких прав заявників
або ж про отримання заявниками будь-якого пріоритету на знаки для
товарів та послуг, про які йдеться в оскаржуваному рішенні
Антимонопольного комітету України, тобто доказів про реєстрацію
знаків "Opіum", "Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские" за ЗАТ "ZZZ"
у Російській Федерації або про реєстрацію знаку "Opіum" за ПП
"YYY".
Більш того, на підтвердження факту передачі виключних авторських
прав між позивачами у справі, суду були подані в якості доказів
начебто укладені, в тому числі, між заявниками ХХ.09.1999 року,
ліцензійні договори, згідно яких від ЗАТ "ZZZ" на користь ПП "YYY"
передавались немайнові права, тобто, за першим договором, права на
реалізацію презервативів із торговим знаком CCCCCC, а також, за
іншим договором, права на твори, зазначені в додатку до цього
договору з метою використання таких творів для виготовлення і
розповсюдження упаковок презервативів CCCCCC. Додатку до договору,
рівно як і акту прийому-передачі, що мав би бути підставою для
взяття на баланс ПП "YYY" зазначених нематериальних активів, суду
надано не було. На прохання представників ТОВ "ХХХ" надати докази
передачі і взяття на баланс зазначених нематериальних активів
представниками заявників було повідомлено, що зазначені
нематриальні активи з балансу ЗАТ "ZZZ" не знімались і на баланс
ПП "YYY" не брались, що взагалі викликало на той момент сумнів у
факті укладання зазначених договорів.
Під час розгляду справи в Г-му районному суді міста Києва
уповноваженими представниками позивача, було подано клопотання про
витребування у Патентному відомстві Російської Федерації довідки
про реєстрацію в Патентному відомстві РФ договору від ХХ.09.1999
року між ЗАТ "ZZZ" й ПП "YYY" на передачу знаку CCCCCC, а також
клопотання про витребування в Державному Департаменті
інтелектуальної власності України довідки про занесення до
відповідного Реєстру договору від ХХ.09.1999 року між ЗАТ "ZZZ" та
ПП "YYY" і про публікацію відомостей про це у встановленому
законом порядку. Обгрунтування заявлених клопотань представників
поивача містилося у клопотаннях, копії яких додавалися до позовної
заяви.
З іншого боку, в матеріалах справи, що розглядалась
Антимонопольним комітетом України, не містилося ознак
уповноваження одним заявкником іншого на використання знаків або ж
доказів легального використання на території України знаків, що не
мають міжнародну реєстрацію.
Представники заявників ознайомились із поданими клопотаннями
і, замість належного на них реагування, відмовились під позову в
частині визнання дій позивача актом недобросовісної конкуренції і
звернулись із відповідною заявою до Антимонопольного комітету
України, таким чином штучно створивши суду перешкоди для
всебічного розгляду справи. На думку позивача відповідач, з
невідомих підстав, знехтував наданими поясненнями представника
позивача з цього приводу і не звернув належної уваги на сумнівний
факт укладення договорів на передачу прав на знак CCCCCC і на
твори для оформлення упаковки, тобто відповідач своїм рішенням
підтвердив фактичний нелегальний імпорт на митну територію України
інтелектуальної власності заявника ЗАТ "ZZZ" і наступний, фактично
нелегальний продаж презервативів під знаками CCCCCC та назвами
"Opіum", "Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские". На підтвердження
такого міркування позивача у справі слугувало хоча б те, шо
договір між заявниками на передачу прав на знак CCCCCC укладений
ХХ.09.1999 року, а міжнародну реєстрацію на знак Contex заявник
ЗАТ "ZZZ" отримав ХХ.06.2000 року.
Більш того, заявники ЗАТ "ZZZ" і ПП "YYY" відмовились також від
позову і в частині визнання авторських прав, відмовившись таким
чином від своїх претензій на оформлення упаковки, що була
предметом спору і в Г-му районному суді міста Києва і при розгляді
справи в Антимонопольному комітеті України.
Зазначене вище дало позивачу всі підстви вважати, що ані ЗАТ "ZZZ"
ані, тим більше, ПП "YYY" не могли звертатись до Антимонопольного
комітету України за захистом своїх прав через вчинення позивачем
так званих дій недобросовісної конкуренції, оскільки своїми діями
під час розгляду судових справ заявники фактично підтвердили
відсутність своїх претензіій до позивача в аспекті оформлення
упаковок для презервативів.
Г-им районним судом міста Києва, при розгляді зазначеної вище
справи, не було встановлено порушень авторського права.
З урахуванням такого факту у позивача були підстави вважати, що
заявники зловжили своїм правом звернення до Антимонопольного
комітету України, фактично увівши в оману співробітників комітету,
які провадили розслідування у справі.
Позивачу вбачалося досить сумнівним обгрунтування позиції
Антимонопольного комітету України, при винесенні оскаржуваного
рішення, на положеннях статті 4 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, яка встановлює, що
неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи
чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів і послуг,
інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів,
назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень
походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю
іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на
їх використання.
Відповідачем, на думку позивача, було невірно застосовано наведені
вище положення статті 4 Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, при чому невірне
трактування положень зазначеної статті полягали в наступному.
Як вбачалося із положень статті 4 ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
саме уповноважена
особа повинна надавати дозвіл на використання, в даному випадку,
упаковки товарів та відповідних позначень.
Із наданих відповідачу заявниками матеріалів можна зробити
висновок, що відповідачем у справі помилково було трактовано
термін "уповноважена особа" в сенсі Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, оскільки, на думку
позивача, уповноваженою особою щодо упаковки товару є саме особа,
яка має відповідний охоронний документ, дія якого поширюється на
всі елементи зображення на упаковці. Такими охоронними документами
на момент розгляду справи в Антимонопольному комітеті України були
саме документи належні позивачеві, тобто патенти на промисловий
зразок (копії додаються). Твердження відповідача про те, що
уповноваженою особою може бути особа, яка перша увела до
господарською обігу упаковки із відповідними позначеннями, не є
належним доказом, оскільки невідомо, в яких саме упаковках сталося
уведення до господарського обігу презервативів під знаком Contex і
який власне вид мала упаковка цих презервативів.
Посилання відповідача у тексті оскаржуваного рішення на те, що
зазначені вище патенти були згодом визнані недійсними рішенням
Господарського суду міста Києва не могло, на думку позивача,
заслуговувати на увагу, оскільки наявність охоронних документів на
момент початку розгляду справи відповідачем і зумовила те, що
позивачу не було необхідно звертатись на будь-якими дозволами
заявників, а відповідні судові процедури щодо визнання цих
патентів недійсними ще не закінчилися.
З іншого боку, позивачеві не було відомо, з яких підстав саме ПП
"YYY" могло виступити заявником у справі, що розглядалась
відповідачем, оскільки позивачеві були незрозумілі підстави, з
яких організація, статус якої щодо уповноваженості особи згідно
статті 4 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
не встановлений, може заявляти про
порушення своїх прав діями недобросовісної конкуренції.
Посилання відповідача на наявність висновку ДП "Український
інститут промислової власності" щодо порівняння елементів
зовнішнього оформлення упаковок презервативів марки CCCCCC та
марки RRRRRRR з назвами "Opіum", "Romantіc", "Іmperіal" та
"Гусарские" не визнається позивачем як належний доказ у справі,
оскільки з боку заявників не було надано доказів щодо наявності
скарг споживачів в аспекті змішування продукції в різних
упаковках. Окрім того, експертиза була проведена лише за заявою
заявника ЗАТ "ZZZ".
З іншого боку у позивача був наявним експертний висновок щодо
аналізу ситуації стосовно промислової власності фірми ТОВ "ХХХ",
виданий Дніпропетровським державним центром науковотехнічної і
економічної інформації, в якому, зокрема робляться висновки про
порушення з боку ПП "YYY" прав ТОВ "ХХХ" на промислову власність,
а також фіксується те, що з боку ПП "YYY" до партнерів ТОВ "ХХХ"
надходили листипретензії, що спонукали до бойкоту господарюючого
суб'єкта, що підпадало під дію статті 10 Закону України "Про
захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Тобто дії саме ПП "YYY" підпадають під ознаку дій недобросовісної
конкуренції в аспекті чинного антимопольного законодавства
України.
Як було зазначено вище, в експертному висновку щодо аналізу
ситуації стосовно промислової власності фірми ТОВ "ХХХ", виданому
Дніпропетровським державним центром науково-технічної і
економічної інформації, йдеться про спонукання партнерів позивача
до бойкоту господарюючого суб'єкта, що підпадає під дію статті 10
Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
. На підтвердження цього позивач посилався, зокрема
на лист приватного підприємства "KKK" (м. Х-н), в якому
консатувався факт звернення представника ПП "YYY" до ПП "KKK" про
припинення і невстановлення в подальшому договірних відносин з ТОВ
"ХХХ" (м. Д-ськ).
Таким чином, позивач міг підтвердити належними доказами те, що
саме з боку одного із заявників до Антимонопольного комітету
України мало місце порушення положень Закону України "Про захист
від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Посилання відповідача у тексті оскаржуваного рішення на те, що
заявники та позивач є конкурентами, не зовсім відповідає
дійсності, оскільки, за наявною у позивача інформацією, заявники є
розповсюджувачами виключно презервативів CCCCCC, а позивач, в свій
час займався лише реалізацією презервативів CCCCCC отриманих
безпосередньо від виробника презервативів Contex або заявника ЗАТ
"ZZZ". Відповідачем також не було прийнято до уваги того факту, що
позивач вже протягом тривалого часу не займається реалізацією
презервативів CCCCCC. Взаємні відносини позивача та заявників
могли бути трактовані як відносини конкурентів лише в аспекті
того, що основним видом діяльності трьох зазначених компаній є
реалізація виробів медичного призначення (тобто презервативів).
З урахуванням того, що виконання рішення Антимонопольного комітету
України до прийняття рішення по справі Господарським судом міста
Києва могло суттєво утруднити фінансове становище позивача він
просив суд зупинити дію рішення Антимонопольного комітету України
від ХХ.05.2002 року N ХХ0-р. Окрім того, за наявності посиланнь у
тексті оскаржуваного рішення відповідача на статтю 48 Закону
України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, з
урахуванням підстав, наведених у п. 3 статті 48 Закону України
"Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
, відповідач
зобов'язаний був прийняти рішення про визнання оскаржуваного
рішення таким, дія якого зупиняється.
Посилаючись на вищенаведене, керуючись ст. 32 Закону України "Про
захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
ст. 60
Закону України "Про захист економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
,
ст. ст. 12, 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
позвач просив суд про визнати недійсним рішення
Антимонопольного комітету України від ХХ.05.2002 року N ХХ0-р в
повному обсязі, а також зупинити дію рішення Антимонопольного
комітету України від ХХ.05.2002 року N ХХ0-р на період розгляду
справи по суті Господарським судом міста Києва.
Також, позивач у справі керуючись своїми правами наданими статтею
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надав суду пояснення, щодо позовної
заяви про визнання недійсним рішенняв яких зазначив наступне.
Основною підставою визначення дій позивача діями недобросовісної
конкуренції за текстом оскаржуваного рішення відповідач вважає те,
що позивач використовував у своїй господарській діяльності
упаковки, ідентичні упаковкам, які використовуються заявниками до
АМК України, застосувавши таким чином положення статті 4 Закону
України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Позивач у справі вважав за потрібне провести аналіз положень
зазначеної вище статті з метою визначення можливості її
застосування до ситуації, що склалась навколо стосунків заявників
до АМК України та позивача у справі.
Так, стаття 4 зазначеного вище закону ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
передбачає, що
неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи
чужого імені, фірмового найменування, знаків для товарів 5 послуг,
інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів,
назв літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень
походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю
іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на
їх використання.
Позивач у справі вважав за необхідне ще раз наголосити на тому, що
заявниками до АМК України не подано належних доказів того, що
упаковка товарів була створена і виготовлена саме заявниками. На
підтвердження такого факту свідчить те, що у справі про захист
авторського права В. за його позовом до К., що розглядалась в
Апеляційному суді міста Києва, не було встановлено, що В., який
начебто передавав права на зображення для упаковки заявникам до
АМК України, є автором зображень для упаковок, тим більше не
встановлено, що К., що є одним із засновників ТОВ "ХХХ", якимось
чином порушував авторські права інших осіб.
За таких підстав позивач у справі вважав, що відповідачем не було
проаналізовано підсіав виникнення оформлення упаковок, а також
було однобічно й поверхово проаналізовано об'єктивні обставини,
яки мали місце у конкурентних відносинах між позивачем та
заявниками до АМК України.
Таким чином, при більш глибокому, об'єктивному і детальному
аналізі матеріалів справи відповідач у справі міг би дійти
висновку про те, що не позивачем були порушені права й інтереси
заявників, а заявники до АМК України використали оформлення
упаковки, на яке вони не мають права. Відповідно, ЗАТ "ZZZ" і ПП
"YYY" аж ні в якому разі не можуть бути уповноваженими особами.
З урахуванням вищенаведеного позивач у справі вважав, що
відповідачем помилково трактовано поняття пріоритету на
використання упаковки, оскільки уведення товару в упаковці до
господарського обігу з фактичним порушенням авторських прав іншої
особи не може бути належним доказом уповноваження тієї чи іншої
особи на використання упаковки товару. Більш того, відсутність
належного підтвердження факту передачі авторських прав на упаковку
згідно вимог чинного законодавства, є ще одним підтвердженням
того, що рішення, прийняте відповідачем у справі було помилковим,
і таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства,
гунтувалося на припущеннях, що не відповідали дійсним обставинам
справи і тому підлягало визнанню його недійсним в повному обсязі.
Відповідач у справі надав відзив на позовну заяву, яким просив суд
відмовити у позові, мотивуючи наступним. ЗАТ "ZZZ" та ПП "YYY"
раніше, ще з 1998 року вийшли на ринок з продажу презервативів
торгової марки Rosetex з аналогічним дизайном та додатковими
позначеннями, набули певної ділової репутації та мають пріоритет
на використання цих позначень на упаковках. Як стеверджував
відповідач в ході розгляду справи ним було доведено правомірність
використання ЗАТ "ZZZ" та ПП "YYY" зазначених упаковок, тому не
було необхідності у з'ясуванні підстав виникнення оформлення
упаковок та обставин створення дизайну упаковок. Наявність у
позивача патентів на промислові зразки на оформлення спірних
упаковок не могла вплинути на кваліфікацію його дій у конкуренції,
оскільки були доведені всі складові порушення позивачем ст. 4
Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, крім того на час прийняття відповідачем спірнго
рішення вказані патенти позивача були визнані судом не дійсними.
Після того подачі відзиву на позовну зяву відповідач подав до
Господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву про
стягнення штрафу у розмірі 57872 гривні. Яку обгрунтовував
наступним.
Рішенням Антимонопольного комітету України (надалі - Комітет) від
ХХ травня 2002 року N ХХ0-р "Про порушення законодавства про
захист економічної конкуренції" визнано, дії позивача щодо
використання в господарській діяльності, без дозволу уповноваженої
на те особи, словесних позначень та зовнішнього оформлення
упаковок презервативів торгової марки RRRRRRR ("Opіum",
"Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские"), схожих до ступеня
замішування і упаковками презервативів торгової марки CCCCCC з
ідентичними назвами, та дії, спрямовані на набуття права власності
на упаковку презервативів марки RRRRRRR з назвами "Opіum",
"Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские" як на промисловий зразок,
недобросовісною конкуренцією, передбаченою статтею 1 Закону
України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, у вигляді дій у конкуренції, що суперечать чесним
звичаям у підприємницькій діяльності, та статтею 4 Закону України
"Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
у
вигляді використання без дозволу уповноваженої на те особи
позначень та упаковок товарів, що призвело до змішування з
діяльністю закритого акціонерного товариства "ZZZ" (Російська
Федерація) та приватного підприємства "YYY" (м. Київ), які мають
пріоритет на їх використання. Зобов'язано позивача до ХХ липня
2002 року припинити порушення законодавства про захист економічної
конкуренції у вигляді недобросовісної конкуренції, на нього
накладено штраф у розмірі 57872 гривні.
Копію цього рішення Комітету було передано представнику позивача
ХХ червня 2002 року.
Відповідно до абзацу першого статті 31 Закону України "Про захист
від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
порушник, на якого
накладено штраф, сплачує його у тридцяти денний строк з дня
одержання рішення про накладення штрафу.
Відповідно до абзацу третього статті 31 Закону України "Про захист
від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
у разі відмови від
сплати штрафу Комітет стягує штраф у судовому порядку.
Виходячи з наведеного, відповідно до абзацу третього статті 31
Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, пункту 3 частини першої статті 12, статті 60,
статті 82 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Антимонопольний комітет України
просив суд розглянути зустрічну позовну заяву у спільному розгляді
з позовом ТОВ "ХХХ" від ХХ червня 2002 року N ХХ/ХХ-01 про
визнання недійсним рішення Комітету від ХХ травня 2002 року у
справі N 000, відмовити ТОВ "ХХХ" у позові від ХХ червня 2002 року
N ХХ/ХХ-01, а також винести рішення про стягнення з ТОВ "ХХХ"
штрафу, накладеного рішенням від ХХ травня 2002 року N ХХ0-р, у
розмірі 57872 гривні та зарахування зазначених коштів на
спеціальний рахунок Антимонопольного комітету України.
На описану зустрічну позовну заяву позивач надав Господарському
суду відзив, яким стверджував наступне.
Зустрічний позов відповідача у справі не підлягає задоволенню.
Відповідач, у тексті зустрічного позову, посилався на положення
статті 31 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, а саме на те, що порушник, на якого
накладено штраф, сплачує його у тридцятиденний строк із дня
одержання рішення про накладення штрафу, якщо інше не визначено
рішенням, а також на те, що у разі відмови від сплати штрафу
Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення
стягують штраф та пеню у судовому порядку.
Відповідач за зустрічним позовом вважав, що факту відмови від
сплати штрафу, накладеного на нього згідно оскаржуваного рішення
позивача за зустрічним позовом не було.
Таке міркування відповідача за зустрічним позовом грунтуалося на
тому, що положеннями Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
передбачена можливість
оскарження рішення Антимонопольного комітету України в
тридцятиденний термін із дня отримання рішення.
В самому тексті оскаржуваного рішення АМК України міститься
посилання на те, що штраф підлягає сплаті у тридцятиденний строк
із дня одержання рішення.
Відповідач за зустрічним позовом, вважаючи, що рішення було
прийняте АМК України з порушенням положень чинного законодавства
України, подав позов про визнання цього рішення недійсним.
Можливість оскарження рішення АМК України передбачена чинним
законодавством і аж ніяк не є відмовою від сплати штрафу.
Таким чином, відповідач за зустрічним позовом вважав, що він
правомірно скористався встановленим законодавством терміном на
оскарження рішення позивача за зустрічним позовом, і тому у
позивача за зустрічним позовом на момент розгляду справи
Господарським судом ще не виникло права на стягнення суми штрафу
разом із нарахованими штрафними санкціями в судовому порядку.
Відповідач за зустрічним позовом також вважав, що у випадку
оскарження рішення АМК України в судовому порядку, право на
стягнення штрафу з нарахованими штрафними санкціями виникає у
Антимонопольного комітету України, у тому випадку якщо судом не
буде задоволено позов про визнання відповідного рішення недійсним,
лише після набрання законної сили таким рішенням суду.
Посилаючись на вищенаведене, відповідач за зустрічним позовом
просив суд відмовити Антимонопольному комітету України в
задоволенні зустрічного позову у справі первісний позов ТОВ "ХХХ"
до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним
рішення Антимонопольного комітету України задовольнити.
ХХ.11.2002 року відбулося судове засідання Господарського суду за
результатми розгляду даної спави було встановлено наступне.
ХХ.02.01 р. Позивач подав заявку та ХХ.05.01 р. отримав патенти
України N ХХХ3, ХХХ4, ХХХ5 та ХХХ6 на промислові зразки "Матеріал
для пакування", зареєстровані та видані Державним департаментом
інтелектуальної власності.
Відповідно до вказаних патентів України на промислові зразки
"Матеріал для пакування" N ХХ25, ХХ26, ХХ27, ХХ28 дані промислові
зразки використовуються як матеріал для пакування презервативів
марки RRRRRRR з назвами "Opіum", "Romantіc", "Іmperіal" та
"Гусарские".
ХХ.08.01 р. рішенням Господарського суду міста Києва N 002 вказані
патенти були визнані недійсними з дати подання заявок на видачу
патентів,
ХХ.05.02 р. Відповідач прийняв рішення N ХХ0-р по справі N ХХХХ-01
про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Пунктом 1 резолютивної частини вказаного рішення визнані дії
Позивача щодо використання в господарській діяльності, без дозволу
уповноваженої на те особи, словесних позначень та зовнішнього
оформлення упаковок презервативів торгової марки RRRRRRR ("Opіum",
"Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские"), схожих до ступеня
зміщування з упаковками презервативів торгової марки CCCCCC з
ідентичними назвами, та дії, спрямовані на набуття права власності
на упаковку презервативів марки RRRRRRR з назвами "Opіum",
"Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские" як на промисловий зразок,
недобросовісною конкуренцією, передбаченою ст. 1 Закону України
"Про захист від недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
, у
вигляді дій у конкуренції, що суперечать чесним звичаям у
підприємницькій, діяльності та ст. 4 "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
у вигляді дозволу
уповноваженої на те особи позначень та упаковок товарів, що
призвело до змішування з діяльністю ЗАТ "ZZZ" та ПП "YYY" які
мають пріоритет на їх використання.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення Позивача
зобов'язано до ХХ.07.02 р. припинити порушення законодавства про
захист економічної конкуренції у вигляді недобросовісної
конкуренції.
Пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення на Позивача
накладено штраф в сумі 57872,00 грн.
ХХ.10.02 р. постановою Київського апеляційного господарського суду
N 002 рішення Господарського суду міста Києва N 002 було
скасовано, у позові відмовлено. На час прийняття рішення по цій
справі вказана постанова набрала законної сили і є чинною.
Спір по справі виник з причин того, що Позивач вважав, що спірне
рішення прийняте Відповідачем з порушенням чинного законодавства
України, а Відповідач проти цього заперечував.
З огляду на встановлені, обставини справи суд вважав за можливе
врахувати доводи Позивача щодо визнання недійсним рішення
Відповідача N ХХ0-р від ХХ.05.02 р.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
недобросовісною конкуренцією є будьякі
дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим
чесним звичаям у підприємницькій діяльності. Недобросовісною
конкуренцією є, зокрема, дії, визначені главами 2 - 4 цього Закону
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Згідно з ст. 4 "Неправомірне використання чужих позначень,
рекламних матеріалів. упаковки" Закону України "Про захист від
недобросовісної конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
неправомірним є
використання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені,
фірмового найменування, знаків для товарів і послуг, інших
позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв
літературних, художніх творів, періодичних видань, зазначень
походження товарів, що може призвести до змішування з діяльністю
іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на
їх використання.
Як вбачається з змісту вказаної норми для неправомірного
використання Позивачем упаковки необхідна наявність в його діях
сукупності наступних ознак: використання чужої упаковки;
використання такої упаковки без дозволу особи, яка має відповідні
права на цю упаковку; використання такої упаковки може призвести
споживачів та інших осіб до змішування з діяльністю особи, яка має
відповідні права на цю упаковку; особа, яка має відповідні права
на таку упаковку повинна мати пріоритет на її використання.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону прав на промислові
зразки" ( 3688-12 ) (3688-12)
право власності на промисловий зразок
засвідчується патентом. Строк дії патенту на промисловий зразок
становить 10 років від дати подання заявки до Установи і
продовжується Установою за клопотанням власника патенту, але не
більш як на п'ять років.
Згідно з ст. 20 Закону України "Про охорону прав на промислові
зразки" ( 3688-12 ) (3688-12)
права, що випливають з патенту, діють від дати
публікації відомостей про його видачу за умови сплати річного
збору за підтримання чинного патенту. Патент надає його власнику
виключне право використовувати промисловий зразок за своїм
розсудом, якщо таке використання не порушує права інших власників
патентів. Патент надає його власнику право забороняти іншим особам
використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком
випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим
Законом порушенням прав власника патенту.
Суд врахувавши постанову Київського апеляційного господарського
суду N 002 якою було скасоване рішення Господарського суду міста
Києва N 002 від ХХ.08.01 р. суд вважав, що патенти позивача N
ХХХ3, ХХХ4, ХХХ5 та ХХХ6 на промислові зразки "Матеріал для
пакування" презервативів марки Rosetex з назвами "Opіum",
"Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские" є дійсними, а тому Позивач з
дати подання відповідної заяви (ХХ.02.01 р.) і на час розгляду
даної справи судом був власником промислових зразків упаковок
презервативів марки Rosetex з назвами "Opіum", "Romantіc",
"Іmperіal" та "Гусарские" і мав виключне право на їх використання.
За таких обставин суд вважав, що відповідачем було неповністю
з'ясовані обставини, які мають значення для справи, та неправильно
застосовані норми матеріального права, а саме ст. 1, 4 Закону
України "Про захист від недобросовісної конкуренції"
( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
У матеріалах справи N ХХХХ-01 за якою відповідачем було прийняте
спірне рішення містився авторський договір від ХХ.02.98 р. про
створення і передачу громадянином Росії В. виробів дизайн-макетів
упаковок презервативів CCCCCC серій, в тому числі, "Opіum",
"Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские" громадянину Росії К. До
вказаного договору був доданий акт прийому-передачі від ХХ.03.
98 р. вказаних дизайн-макетів, які були додатками до цього акту.
При цьому згадані у акті додатки, які дали б уяву про вказані
дизайн-макети у матеріалах справи були відсутні.
Відсутні у матеріалах справи N ХХХХ-01 відповідні додатки, які
дали б суду уяву про вказані вироби, і до договору від ХХ.04.
98 р., яким громадянин К. дозволив використовувати вказані
упаковки ЗАТ "ZZZ", та договору від ХХ.09.99 р., яким ЗАТ "ZZZ"
дозволило використовувати вказані упаковки ПП "YYY".
Були відсутні у матеріалах справи N ХХХХ-01 також і докази
належної реєстрації патентним органом Російської Федерації
вказаних в зазначених вище договорах витворів.
Враховуючи викладене, суд вважав, що Відповідачем не було доведено
факт, що ЗАТ "ZZZ" та ПП "YYY" є особами, що мають відповідні
права на використання упаковок презервативів марки CCCCCC з
назвами "Opіum", "Romantіc", "Іmperіal" та "Гусарские" саме у тому
вигляді (дизайн-макеті), який залучений до матеріалів справи N
ХХХХ-01 та може призвести до змішування з діяльністю інших осіб.
За таких обставин суд вважав, що відповідачем недоведені
обставини, які мають значення для справи, і які визнано
встановленими та неправильно застосовані норми атеріального права,
а саме ст. 1, 4 Закону України "Про захист від недобросовісної
конкуренції" ( 236/96-ВР ) (236/96-ВР)
.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про захист економічної
конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
підставами для зміни, скасуання чи
визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету
України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для
справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які
визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у
рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування
норм матеріального чи процесуального права.
За вищевказаних підстав суд дійшов висновку, що первісний позов
був таким, що підлягав задоволенню, а рішення відповідача N ХХ0-р
від ХХ.05.02 р. підлягало визнанню недійсним. Враховуючи даний
висновок суд вважав, що зустрічний позов задоволенню не підлягав з
причини недійсності рішення N ХХ0-р від ХХ.05.02 р. та відповідно
відсутності правових підстав для його задоволення.
Виходячи з вивденаведеного та керуючись ст. 4, 49, 82, 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 59 Закону України "Про захист
економічної конкуренції" ( 2210-14 ) (2210-14)
Господарський суд міста Києва
вирішив первісний позов задовольнити, визнати недійсним рішення
Антимонопольного комітету України N ХХ0-р від ХХ.05.02 р., у
зустрічному позові відмовити.