ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 9/226
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.
Полтаві (далі - Інспекція) на ухвалу Вищого господарського суду
України від 14.04.2004 року № 9,
встановила:
У жовтні 2003 року Інспекція звернулася в господарський суд
Полтавської області із позовом до приватного підприємця Н-ї О.В.
про стягнення 1 967 191 грн. 28 коп., у тому числі 10 788 грн.
прибуткового податку з громадян, 4 308 грн. 18 коп. податку на
додану вартість та штрафних санкцій з цього виду податку, 1 952
095 грн. 10 коп. фінансових санкцій за проведення розрахунків
готівкою без застосування реєстратора розрахункових операцій.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.10.2003
року позов задоволено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
20.01.2004 року зазначене рішення скасовано, в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.04.2004 року № 9
Інспекції повернуто касаційну скаргу на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 20.01.2004 року на підставі
пункту 6 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована тим, що у
касаційній скарзі не зазначено суті порушення або неправильного
застосування норм матеріального чи процесуального права.
24 червня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
14.04.2004 року № 9. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. На обґрунтування касаційної
скарги зроблено посилання на виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення
процесуального закону у аналогічних справах, неправильне
застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що касаційна скарга повинна містити вимоги
особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми. Проте
з таким висновком погодитись не можна.
Касаційна скарга Інспекції мотивувалась тим, що постанова суду
апеляційної інстанції не відповідає положенням пункту 1.3 статті 1
та підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-111
( 2181-14 ) (2181-14)
із змінами і доповненнями.
Таким чином, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Інспекцією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Інспекцією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд
до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Полтаві
задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 14.04.2004 року № 9
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.