ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 25/45
(залишено без змін ухвалу ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"НТЗ" (далі - Товариство) на ухвали Вищого господарського суду
України від 26.06.2003 року, 24.07.2003 року, 22.09.2003 року,
04.11.2003 року у справі № 25,
встановила:
У січні 2003 року Дніпропетровське науково-виробниче об'єднання
електровозобудування звернулося в господарський суд
Дніпропетровської області із позовом до Товариства про стягнення
321 000 грн. заборгованості за векселем від 14.06.1999 року
№ 65305749378175.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
27.02.2003 року в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
21.04.2003 року зазначене рішення скасовано; позов задоволено
частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 300 000 грн.;
у решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.06.2003 року
Товариству повернуто касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2003
року на підставі пункту 3 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована
тим, що доданий до касаційної скарги фінансовий чек не є належним
доказом надіслання копії скарги позивачу, оскільки цей чек лише
підтверджує факт надання послуги об'єктом поштового зв'язку.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2003 року
Товариству повернуто касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2003
року на підставі пункту 2 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована
тим, що касаційну скаргу надіслано безпосередньо до Вищого
господарського суду України, а не через апеляційний господарський
суд, який прийняв оскаржувану постанову.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.09.2003 року
Товариству відмовлено у відновленні пропущеного процесуального
строку для подання касаційної скарги на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2003
року, а касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 5 частини 1
статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована тим, що попередньо подані
касаційні скарги повертались Товариству через їх невідповідність
установленим вимогам, а тому відсутні підстави вважати, що строк
для касаційного оскарження пропущено з поважних причин.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.11.2003 року
Товариству повернуто касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.04.2003
року на підставі пункту 5 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована
тим, що після повернення касаційної скарги у зв'язку з відмовою у
відновленні пропущеного процесуального строку не допускається
повторне звернення з касаційною скаргою.
24 червня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Товариства порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвал Вищого господарського суду України від
26.06.2003 року, 24.07.2003 року, 22.09.2003 року, 04.11.2003 року
у справі № 25. У касаційній скарзі та доповненні до неї ставиться
питання про скасування оскаржених ухвал та передачу справи на
розгляд до Вищого господарського суду України. На обґрунтування
підстав для оскарження зазначених ухвал Вищого господарського суду
України зроблено посилання на частину 2 статті 111-16
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційна скарга мотивується порушенням положень статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, неправильним застосуванням
норм процесуального права, невідповідністю оскаржених ухвал
рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи вперше подану касаційну скаргу ухвалою від 26.06.2003
року, Вищий господарський суд України виходив із того, що
Товариством не дотримано вимоги частини 4 статті 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до якої до скарги повинні додаватися докази надсилання
копії скарги іншій стороні у справі.
Проте з цим висновком погодитись не можна.
Товариство подавало докази надіслання копії касаційної скарги
позивачу - виданий об'єктом поштового зв'язку фінансовий чек про
відправлення рекомендованого листа. Відповідно до визначення
поняття доказів, що міститься у статті 32 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, такий чек є доказом. У
разі сумнівів у його достовірності, чи дійшовши висновку про
недостатність таких доказів, суд вправі був витребувати додаткові
докази, але не мав законних підстав для повернення касаційної
скарги.
Не відповідає дійсності посилання Вищого господарського суду
України в ухвалі від 24.07.2003 року на те, що вдруге касаційна
скарга подана інакше, ніж через апеляційний господарський суд. Про
те, що касаційну скаргу було подано через Дніпропетровський
апеляційний господарський суд, свідчить супровідний лист цього
суду від 07.07.2003 року, яким скаргу Товариства надіслано до
Вищого господарського суду України для розгляду, але без справи,
оскільки справа на цей час не була повернута з суду касаційної
інстанції.
Відхиляючи клопотання про відновлення пропущеного процесуального
строку ухвалою від 22.09.2003 року, в порушення вимог статті 53
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України не дав належної правової оцінки тій
обставині, що пропуск строку стався внаслідок незаконного
повернення Товариству вперше поданої касаційної скарги, яка була
подана вчасно, та повторної касаційної скарги. Не враховані ці
обставини також при винесенні Вищим господарським судом України
останньої ухвали від 04.11.2003 про повернення касаційної скарги
Товариства на підставі пункту 5 частини 1 статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Неодноразовим поверненням касаційної скарги Товариства за
відсутності для цього законних підстав, суд касаційної інстанції
фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав,
передбачених пунктом 8 частини З статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Враховуючи викладене, оскаржені ухвали слід скасувати як
незаконні, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "НТЗ"
задовольнити.
Ухвали Вищого господарського суду України від 26.06.2003 року,
24.07.2003 року, 22.09.2003 року, 04.11.2003 року у справі № 25
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.