ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 5/206
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю приватного підприємця Ф-а С.О.,
розглянувши касаційну скаргу приватного підприємця М-а В.М. на
ухвалу Вищого господарського суду України від 12.03.2004 року № 5,
встановила:
У червні 2003 року приватний підприємець М-к В.М. звернувся в
господарський суд Рівненської області із позовом до приватного
підприємця Ф-а С.О. про дострокове розірвання договору оренди
майна від 02.01.2002 року.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.07.2003
року позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 року зазначене рішення скасовано, у позові відмовлено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 12.03.2004 року № 5
повернуто касаційну скаргу приватного підприємця М-а В.М. на
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 року на підставі пункту 5 частини 1 статті 111-3
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала
вмотивована тим, що касаційну скаргу подано після закінчення
встановленого статтею 110 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
строку, клопотання про відновлення пропущеного
процесуального строку не заявлено.
24 червня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою приватного підприємця М-а В.М. порушено
провадження з перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого
господарського суду України від 12.03.2004 року № 5. У касаційній
скарзі ставиться питання про скасування оскарженої ухвали та
передачу справи на розгляд до Вищого господарського суду України.
На обґрунтування касаційної скарги зроблено посилання на
невідповідність оскарженої ухвали дійсним обставинам справи,
виявлення різного застосування Вищим господарським судом України
одного й того ж положення процесуального закону у аналогічних
справах, неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача,
розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали
справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна скарга може бути подана протягом
одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського
суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Постанова Львівського апеляційного господарського суду у даній
справі прийнята 3 листопада 2003 року і з цього ж дня набрала
законної сили (частина 3 статті 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
). Касаційну скаргу на вказану
постанову апеляційного суду приватний підприємець М-к В.М. подав 2
грудня 2003 року, тобто вчасно. У зв'язку з цим Вищий
господарський суд України незаконно повернув касаційну скаргу,
вказавши, що касаційну скаргу подано з пропуском встановленого
процесуального строку.
Вказана помилка Вищого господарського суду України обумовлювалась,
зокрема, тим, що у вступній частині постанови апеляційного суду
була допущена описка - зазначена дата її прийняття "13 жовтня 2003
року" замість "3 листопада 2003 року". Зазначена описка виправлена
ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від
03.11.2003 року, а Вищий господарський суд України на це уваги не
звернув.
Таким чином, касаційну скаргу приватного підприємця М-а В.М.
повернуто за відсутності для цього законних підстав.
За таких обставин оскаржену ухвалу слід скасувати, а справу
передати на розгляд до Вищого господарського суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу приватного підприємця М-а В.М. задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 12.03.2004 року № 5
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.