ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 року (залишено без змін ухвалу ВГСУ) #37/27(A27/32)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська,
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у
Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - Інспекція) на
ухвалу Вищого господарського суду України від 19.04.2004 року
№ 37,
встановила:
У червні 2003 року адвокатська контора "ФП" звернулася в
господарський суд Дніпропетровської області із позовом до
Інспекції про визнання недійсним рішення від 19.07.2001 року
№ 569/26-10462, яким позивачу донараховано 4200 грн. податку на
прибуток та застосовано фінансові санкції в сумі 1050 грн.;
донараховано податку на додану вартість у сумі 19836 грн. та
застосовано фінансові санкції в сумі 5065 грн.; донараховано збір
до інноваційного фонду в сумі 3845 грн. та застосовано фінансові
санкції в сумі 1091 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області
від 21.08.2003 року, залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2004
року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.04.2004 року
№ 37 Інспекції повернуто касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.01.2004
року на підставі пункту 3 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована
тим, що доданий до касаційної скарги фінансовий чек не є належним
доказом надіслання копії касаційної скарги позивачу, оскільки цей
чек лише підтверджує факт надання послуги об'єктом поштового
зв'язку.
24 червня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
19.04.2004 року № 37. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. На обґрунтування касаційної
скарги зроблено посилання на невідповідність оскарженої ухвали
рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм
процесуального права, виявлення різного застосування Вищим
господарським судом України одного й того ж положення
процесуального закону у аналогічних справах, порушення норм
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що до скарги додаються докази надсилання її
копії іншій стороні у справі.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми. Проте
з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає
дійсності.
Як вбачається з оскарженої ухвали, Інспекція подавала докази
надіслання копії касаційної скарги позивачу - виданий об'єктом
поштового зв'язку фінансовий чек про відправлення рекомендованого
листа. Відповідно до визначення поняття доказів, що міститься у
статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, такий чек є доказом. У разі сумнівів у його
достовірності, чи дійшовши висновку про недостатність таких
доказів, суд вправі був витребувати додаткові докази, але не мав
законних підстав для повернення касаційної скарги.
За таких обставин Вищий господарський суд України помилково
застосував пункт 3 частини 1 статті 111-3 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якого
касаційна скарга повертається судом, якщо до скарги не додано
доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.
Враховуючи викладене, оскаржену ухвалу слід скасувати як
незаконну, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Бабушкінському
районі м. Дніпропетровська задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 19.04.2004 року № 37
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.