ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 2-15/6154.1-2004
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представника ВАТ "ХХХ" - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ВАТ
"ХХХ",
встановила:
У травні 2003 року ВАТ "ХХХ" звернулось до господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до Н-ської об'єднаної ДПІ та
управління державного казначейства в Автономній Республіці Крим
про стягнення 136 129 грн. 81 коп. пені за несвоєчасність
бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2002-2003
роки. Пізніше позивач уточнив суму позову і просив стягнути
176 961 грн. 11 коп. пені на день розгляду позову. Позовні вимоги
обґрунтовувались тим, що існує бюджетна заборгованість, у тому
числі експортне відшкодування, перед позивачем за період 2002-2003
років. Тому на підставі п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
нараховано проценти на
суму експортного відшкодування, які позивач просив стягнути на
його користь із бюджету.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15-22
липня 2003 року позов задоволено частково. Зобов'язано
відповідачів повернути позивачу з Державного бюджету 154 179 грн.
26 коп. пені за несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості. У
задоволенні решти позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
6 жовтня 2003 року вищевказане рішення суду змінено. Позов
задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету на користь
позивача 154 179 грн. 26 коп. відсотків за несвоєчасне повернення
бюджетної заборгованості. У задоволенні решти позову відмовлено.
Це рішення і постанова мотивовані тим, що бюджетна заборгованість
перед позивачем підтверджена матеріалами справи і не оспорюється
Н-ською об'єднаною ДПІ. Тому на підставі п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підлягає стягненню на користь позивача 154 179 грн. 26 коп.
відсотків за несвоєчасне повернення бюджетної заборгованості.
Постановою Вищого господарського суду України від 19-26 лютого
2004 року № 2-7/9599-2003 рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15-22 липня 2003 року та постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 жовтня
2003 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду
першої інстанції.
Постанова обґрунтована тим, що у господарського суд були відсутні
підстави для застосування до спірних відносин п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за
наявності приписів, встановлених ст. 8 цього закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
яка не містить вимог щодо нарахування процентів на суму
експортного відшкодування або відсилання до порядку відшкодування
податку на додану вартість, визначеного п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7
закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Крім того, Вищий господарський суд України
послався на те, що постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 6 жовтня 2003 року прийнято за відсутності
представників управління державного казначейства в Автономній
Республіці Крим.
Ухвалою Верховного Суду України від 10 червня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 19-26 лютого 2004 року №
2-7/9599-2003 за касаційною скаргою ВАТ "ХХХ", де поставлено
питання про скасування цієї постанови. Посилання зроблені на
неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, пояснення представника ВАТ "ХХХ", який
підтримав доводи касаційної скарги і просив її задовольнити, та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України, скасовуючи постанову суду
апеляційної інстанції щодо стягнення 154 179 грн. 26 коп.
відсотків за несвоєчасність відшкодування сум податку на додану
вартість, виходив з того, що у господарського суду були відсутні
підстави для застосування до спірних правовідносин ч. 5 п.п.
7.7.3. п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(далі - Закон) за наявності приписів,
встановлених ст. 8 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в редакції від 1
червня 2000 року ( 1783-14 ) (1783-14)
, яка безпосередньо визначає
особливості оподаткування операцій з вивезенням (пересиланням)
товарів (робіт, послуг) за межі митної території України і при
цьому не містить вимог щодо нарахування процентів на суму
експортного відшкодування, або ж відсилання до порядку
відшкодування податку на додану вартість, визначеного ч. 5 п.п.
7.7.3. ст. 7 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, що було передбачено в редакції
ст. 8 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
до внесення змін Законом України від 1 червня 2000
року № 1783-IIІ ( 1783-14 ) (1783-14)
. Крім того, Вищий господарський суд
України послався на те, що постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 6 жовтня 2003 року прийнято
за відсутності представників управління державного казначейства в
Автономній Республіці Крим (т. 3, а.с. 121-124).
Проте, такі висновки зроблені без урахування обставин справи та
вимог законодавства.
Відповідно до ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і доповненнями) суми податку, що
підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду (п.п.7.7.1 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
). При цьому
підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період (п.п.7.7.3 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Матеріалами справи підтверджено наявність бюджетної заборгованості
перед позивачем за період 2002-2003 років.
Суд апеляційної інстанцій обґрунтовано прийняв рішення щодо
стягнення суми відсотків за несвоєчасність відшкодування з
державного бюджету сум податку на додану вартість.
Так, ст. 7 Закону від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з наступними змінами має назву "Порядок обчислення і сплати
податку".
Ця правова норма регламентує всі питання, пов'язані з порядком
обчислення і сплати податку.
П.п. 7.7.3 ст. 7 зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема,
передбачає, що у разі, коли за результатами звітного періоду сума,
визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму
бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120
відсотків від облікової ставки Національного банку України,
встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії,
включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який
момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до
суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до
відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному
відшкодуванні надмірно сплачених податків.
Ст. 8 Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
має назву "Особливості оподаткування
операцій з вивезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) за межі
митної території України".
Питання, пов'язані з нарахуванням процентів на суму бюджетної
заборгованості, вона не регламентує, оскільки це питання
висвітлено у п.п. 7.7.3 ст.7 названого Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
держава
забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і
господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти
права власності рівні перед законом.
Враховуючи наведене, слід зазначити, що господарюючий суб'єкт,
діяльність якого пов'язана з вивезенням (пересиланням) товарів
(робіт, послуг) за межі митної території України, не може
знаходитись у гіршому становищі, ніж господарюючий суб'єкт, що
працює на внутрішньому ринку, щодо відшкодування податку на додану
вартість, а також суми відсотків за несвоєчасне його
відшкодування.
Посилання Вищого господарського суду України на те, що у порушення
вимог ст.ст. 4-2 - 4-3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 жовтня
2003 року прийнято за відсутності представників управління
державного казначейства в Автономній Республіці Крим, є
безпідставним.
Так, суд апеляційної інстанції повідомив в установленому законом
порядку управління державного казначейства в Автономній Республіці
Крим про день розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої
інстанції по даній справі. Тому судом прийнято було рішення про
розгляд справи за відсутності представника управління державного
казначейства в Автономній Республіці Крим, що не є порушенням норм
процесуального права (т. 3, а.с. 94-96).
З урахуванням вищевказаного постанову Вищого господарського суду
України від 19-26 лютого 2004 року № 2-7/9599-2003 слід скасувати,
а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
6 жовтня 2003 року та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 15-22 липня 2003 року - залишити в силі.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу ВАТ "ХХХ" задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 19-26 лютого 2004
року № 2-7/9599-2003 скасувати ( sp01/1038-1 ) (sp01/1038-1)
, а постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 жовтня
2003 року та рішення господарського суду Автономної Республіки
Крим від 15-22 липня 2003 року залишити в силі.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.