Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ХХ.11.2001 року до Господарського суду міста Києва від ПП
"Юридичне бюро "ХХХ" до ТОВ "Аудиторська фірма "УУУ" надійшла
позовна заява про стягнення 42 765 грн.59 копійки.
Спір між сторонами виник з наступних підстав.
ХХ травня 2000p. між Відповідачем та ДТГО "ААА" був укладений
договір № 8, згідно п.1.1.5. якого в ході арбітражного
врегулювання, представлення інтересів ДТГО "ААА" в арбітражному
суді, ДТГО "ААА" надало право відповідачу на власний розсуд
залучати юридичні фірми для вирішення питань за даним договором.
Враховуючи вищевикладене, ХХ червня 2000 року, між Позивачем,
основною діяльністю якого є надання юридичної допомоги, та
Відповідачем був укладений договір № 1 на представництво та
ведення справи в арбітражному суді.
Відповідно до п.2.1. вищезгаданого договору позивач взяв на себе
зобов'язання надавати юридичні консультації з приводу захисту
інтересів ДТГО "ААА" як клієнта Відповідача в арбітражному суді та
з питань діючого законодавства, що виникають під час розгляду
справи в арбітражному суді за позовом про визнання розпорядження №
5 від 09.06.2000р. про безспірне стягнення грошової суми таким, що
не підлягає виконанню, та про визнання недійсними рішень Державної
податкової інспекції у С-ському районі м. Києва про стягнення
податку на прибуток за рахунок застосування понижуючого
коефіцієнту амортизації за 1999 рік з ДТГО "ААА", прийнятих на
основі акту перевірки № 9 від ХХ.02.2000р. та акту переперевірки №
9 від ХХ.05.2000р., а також готувати заяви та інші документи
правового характеру, що необхідні для ведення вказаної справи та
представляти у встановленому порядку інтереси ДТГО "ААА" в
арбітражному суді по даній справі.
Для виконання обов'язків перерахованих вище, позивач згідно з п.
2.6. вказаного вище договору призначив юрисконсульта В., а ДТГО
"ААА" надало даному юрисконсульту довіреність № 9 від ХХ липня
2000 року, а пізніше ХХ липня 2000 р. ще одну довіреність № 9 для
безпосередньої участі у справі № 000.
Відповідно до п. 4.1. договору № 1 від ХХ.06.2000 р. за роботу,
виконану позивачем, у випадку, коли позов ДТГО "ААА" буде
задоволене, винагорода позивача складає 45 000 (сорок п'ять тисяч)
гривень.
ДТГО "ААА" ХХ липня 2000 року направило до арбітражного суду
підготовлену позивачем разом з відповідачем позовну заяву № 1 від,
ХХ.07.2000 року про визнання розпорядження № 5 від ХХ.06.2000 року
про безспірне стягнення грошової суми таким, що не підлягає
виконанню.
Суддя Ф. розглянувши позовну заяву ДТГО "ААА" до ДПІ у С-ському
районі м. Києва порушила провадження по справі № 000 та призначила
її розгляд на ХХ.07.2000р.
Юрисконсульт позивача В., - був представником по справі № 000 діяв
на підставі довіреності та приймав участь у розгляді вказаної
справи.
Після розгляду справи № 000 судом було вирішено позов задовольнити
і визнати інкасове доручення (розпорядження) № 5 від ХХ.06.2000р.
на суму 11 611 590 грн. таким, що не підлягає виконанню, а також
визнати недійсним рішення ДПІ у С-ському районі м. Києва № 5 від
ХХ.06.2000р. про стягнення податку на прибуток за рахунок
понижуючого коефіцієнта амортизації у розмірі 11611 590 грн.. про
що є рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.07.2000р. по справі
№ 000.
Відповідно до п.10.2. вищенаведеного договору закінчення виконання
роботи за ним, це отримання відповідачем остаточного позитивного
результату (остаточного рішення арбітражного суду) по справі, або
момент підписання акту приймання виконаних робіт.
Згідно до п.4.3. договору № 1 від ХХ.06.2000р. відповідачем ХХ
липня 2000р. на розрахунковий рахунок позивача було перераховано
5000 (п'ять тисяч) гривень (ці кошти є частиною винагороди, яку
мав сплатити відповідач позивачу після винесення рішення
арбітражного суду про задоволення позову ДТГО "ААА", а дана
винагорода згідно п. 4.5.1. договору становить 22 500грн.).
Крім того, ХХ.09.2000 р. відповідачем було перераховано ще 1 550
грн.
ХХ липня 2000р. було винесено рішення арбітражного суду м. Києва
по справі № 000. Однак, грошові кошти згідно п. 4.5.1. договору №
1 від ХХ.06.2000р. були перераховані частково в сумі 6 550 грн.. а
про причину несплати залишкової суми коштів ні відповідач, ні ДТГО
"ААА" письмових обґрунтувань не надавали. Позивач посилався на
положення статті 161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватися належним
чином і в установлений строк відповідно до договору. А статтею 162
Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
передбачено, що
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається.
Таким чином заборгованість відповідача за договором № 1 від
ХХ.06.2000р. становила 15950грн.
Згідно п. 4.5.2 договору № 1 від ХХ.06.2000р. у випадку подальшого
оскарження рішення арбітражного суду органом ДПА України, 50
відсотків винагороди, які залишилися, відповідач повинен був
сплатити позивачу після винесення остаточного рішення арбітражного
суду про задоволення позову ДТГО "ААА".
Заяву ДПІ у С-ському районі м. Києва про перевірку рішення
арбітражного суду м. Києва від ХХ.07.2000р. у справі № 000 було
розглянуто першим заступником Голови Арбітражного суду м. Києва О.
та Постановою про перевірку рішення в порядку нагляду № 000 від
ХХ.11.2000р. рішення арбітражного суду м. Києва від ХХ.07.2000р. у
справі № 000 залишено без змін. Дану Постанову ДПІ у С-ському
районі м. Києва не оскаржувало.
Хоча, остаточне рішення арбітражного суду про задоволення позову
ДТГО "ААА" було винесене ХХ.11.2000р. відповідачем так і не було
проведено жодних розрахунків з позивачем за п. 4.5.2. договору № 1
від ХХ.06.2000р., винагорода за яким становила 22500 грн.
Таким чином, на час подання позову до господарського суду міста
Києва, відповідач мав заборгованість перед позивачем в сумі 38 450
грн. 00 коп. згідно договору № 1 від ХХ червня 2000 року на
представництво та ведення справи в арбітражному суді.
Відповідно до статті 214 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
та
Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання,
пов'язані з застосуванням індексу інфляції" № 02-5/233 від
12.05.99р. ( v_223800-99 ) (v_223800-99)
, а також, відповідно до Закону України
"Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу УРСР" від
08.10.1999р. № 1136-XIV ( 1136-14 ) (1136-14)
позивач стверджував про своє
право нарахувати відповідачу індекс інфляції за весь час
прострочення виконання грошового зобов'язання та три проценти
річних з простроченої суми.
Таким чином, з врахуванням індексу інфляції за весь час
прострочення виконання грошового зобов'язання та трьох процентів
річних з простроченої суми, заборгованість відповідача перед
позивачем відповідно до договору № 1 від ХХ червня 2000 року на
представництво та ведення справи в арбітражному суді становила 42
765грн. 59коп.
Враховуючи вище викладене позивач посилаючись на ст. ст. 1, 2, 5.
12, 13 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст. 161, 162, 214 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
просив
суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю
"Аудиторська фірма "УУУ" на користь Приватного підприємства
"Юридичне бюро "ХХХ" 42 765грн. 59 коп. згідно договору № 1 від ХХ
червня 2000 року на представництво та ведення справи в
арбітражному суді, а також вжити заходів по забезпеченню позовних
вимог, шляхом накладення арешту на поточний рахунок відповідача в
межах позовних вимог.
В свою чергу відповідач вважав з необхідне надати суду власні
пояснення, щодо позовних вимог та суті спору.
В своїх поясненнях відповідач вважав, що позовні вимоги не можуть
бути задоволені з наступних підстав.
Відповідач посилався на пункт 10.2 Договору № 1 на представництво
та ведення справи в арбітражному суді, відповідно до якого -
"закінченням виконання роботи є отримання ЗАМОВНИКОМ (тобто
підприємством відповідача). ОСТАТОЧНОГО позитивного результату (а
саме ОСТАТОЧНОГО РІШЕННЯ АРБІТРАЖНОГО СУДУ) по справі (справах),
що передбачені п. 2.1. Договору або МОМЕНТ ПІДПИСАННЯ АКТУ
ПРИЙМАННЯ ВИКОНАНИХ РОБІТ."
Як зазначив відповідач ОСТАТОЧНОГО РІШЕННЯ по справі ним від
позивача отримано не було. АКТУ ПРИЙМАННЯ ВИКОНАНИХ РОБІТ до
відповідача також не надходило, таким чином роботи за вказаним
вище договором, на час розгляду даної справи, на думку відповідача
не могли вважатися закінченими.
В ході розгляду даної справи ХХ.01.2002 р. суд, відклавши розгляд
на іншу дату, зобов'язав сторони подати додаткові пояснення
стосовно п. 4.5.2. договору № 1 від ХХ.06.2000 р. вказавши, що
сторони при укладанні договору розуміли під терміном "остаточне
рішення арбітражного суду".
У зв'язку з вищевикладеним. Відповідач по справі пояснював
наступне.
В контексті договору № 1 від ХХ.06.2000 р. на представництво та
ведення справи в арбітражному суді у п.п 4.5.2 (а також у п.п.
4.1., 4.4., 10.2 цього договору) під остаточним рішенням необхідно
розуміти рішення арбітражного суду, що не підлягає подальшій
перевірці у порядку нагляду або за нововиявленими обставинами. При
укладені договору сторони керувались Арбітражним процесуальним
кодексом України зі змінами та доповненнями станом на ХХ квітня
2000 року. Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, в редакції, що діяла на момент
укладення договору, "рішення, ухвала, постанова арбітражного суду
можуть бути перевірені в порядку нагляду не пізніше одного року з
дня їх прийняття". Відповідно до ст. 106 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зазначеній редакцій "Перевірка рішення, ухвали, постанови у
порядку нагляду Вищим арбітражним судом є остаточною, крім
випадків, коли одна із сторін знаходиться за межами України і є
угода між відповідними державами щодо іншого порядку перевірки".
Можливість перегляду рішення за нововиявленими обставинами не
обмежена річним строком з дня прийняття рішення, як це передбачено
статтею 104 АПК ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо перевірки рішень в порядку
нагляду. Також дане положення відображено у Роз'ясненні Вищого
Арбітражного Суду України від 28.04.95 p. N 02-5/310 "Про деякі
питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за
нововиявленими обставинами" ( v_310800-95 ) (v_310800-95)
.
Таким чином. Відповідач у справі вважав, що постанова про
перевірку рішення в порядку нагляду № 000 від ХХ.11.2000 р. на яку
посилається Позивач не могла вважатися остаточною. Дана постанова
могла бути перевірена за нововиявленими обставинами.
Крім того, з метою повного та всебічного встановлення обставин
справи та прийняття об'єктивного рішення відповідач звертав увагу
суду на те, що відповідно до п. 10.2 Договору № 1 на
представництво та ведення справи в арбітражному суді, -
"закінченням виконання роботи є ОТРИМАННЯ ЗАМОВНИКОМ (тобто
підприємством відповідача), остаточного позитивного результату
(остаточного рішення арбітражного суду) по справі (справах), що
передбачені п. 2.1. Договору або МОМЕНТ ПІДПИСАННЯ АКТУ ПРИЙМАННЯ
ВИКОНАНИХ РОБІТ" Із вищезазначеного Відповідач робив висновок, що
Позивач ("Юридичне бюро "ХХХ") повинен був направити листом або
будь яким іншим чином на адресу Відповідача (тобто "Аудиторської
фірми "УУУ") відповідне рішення суду або акт приймання виконаних
робіт. Фактично ж підприємство Відповідача, як ЗАМОВНИК за
Договором ні акту приймання виконаних робіт ні будь якого рішення
суду до часу розгляду даної справи НЕ ОТРИМУВАЛО. Таким чином,
роботи до наступного терміну не можуть вважатися закінченими.
Відповідач, як ЗАМОВНИК, про стан виконання договору не
проінформований.
ХХ.01.2002 року господарським СУДОМ міста Києва було розглянуто
справу по СУТІ.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні
матеріали справи. СУД встановив.
ХХ.06.2000 року між відповідачем та ДТГО "Південно-Західна
залізниця" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 8 від
ХХ.05.2000 p., згідно з якою відповідач приймав на себе
зобов'язання, щодо проведення аудиторської експертизи акту
камеральної перевірки річної звітності ДТГО "ААА" за 1999 р. № 9
від ХХ.02.2000 р. та акту перевірки № 9 ви ХХ.05.2000 p..
складених працівниками ДПІ С-ського району м. Києва.
Згідно з п. 1.1.5 вказаної угоди відповідач мав право представляти
інтереси ДТГО "ААА" в органах арбітражного суду, залучаючи на свій
розсуд юридичні фірми, які у суді виступали на стороні ДТГО "ААА".
Х.06.2000 р. на підставі п. 1.1.5 угоди № 1 від ХХ.06.2000 р. між
відповідачем та позивачем було укладено договір № 1, згідно з яким
останній зобов'язувався надавати консультації відповідачу з питань
діючого законодавства, що виникають під час розгляду справи в
арбітражному суді за позовом про визнання розпорядження № 5 від
ХХ.06.2000 р. таким, що не підлягає виконанню, про визнання
недійсним рішень ДПІ у С-ському районі, прийнятих на підставі
актів перевірки № 9 від ХХ.02.2000 р. і № 9 від ХХ.05.2000p., а
також представляти у встановленому порядку інтереси ДТГО "ААА" по
вказаних справах у арбітражному суді.
Рішенням арбітражного суду м. Києва № 000 від ХХ.07.2000 р. позов
ДГГО "ААА" до ДТП у С-ському районі м. Києва було задоволене і
інкасове доручення 5 від ХХ.06.2000 року визнано таким, що не
підлягає виконанню, а рішення № 5 від ХХ.06.2000 року було визнано
недійсним. У розгляді справи брав участь представник позивача В.,
що зазначено у рішенні та підтверджувалося довіреністю № 9 від
ХХ.07.2000 року. Постановою арбітражного суду міста Києва № 000
від ХХ.11.2000 року вказане рішення залишено без змін.
Згідно п. 4.2 договору № 1 від ХХ.06.2000 року, замовник
(відповідач) зобов'язаний був оплатити послуги виконавця
(позивача) протягом 10 днів після отримання коштів від ДТГО "ААА".
Таким чином, між сторонами було укладено угоду під відкладальною
умовою, в зв'язку з чим. на підставі ст. 61 Цивільного кодексу
України ( 1540-06 ) (1540-06)
, виникнення прав і обов'язків залежить від
обставини, щодо якої невідомо, станеться вона чи ні.
На час розгляду спору ДТГО "ААА" розрахунку з Відповідачем по
додатковій угоді №1 від ХХ.06.2000 року згідно договору № 8 від
ХХ.06.2000 року не проводило, що підтверджується довідкою
відповідача № 3 від ХХ.01.2002 року, і листом ДТГО "ААА" № 1 від
ХХ.01.2002 року.
В силу викладеного, доводи відповідача про відсутність зобов'язань
щодо оплати послуг позивача суд вважав обгрунтованими.
В той же час, суд не вбачав підстав для задоволення клопотання
позивача про витребування у відповідача реєстрів розрахункових.
Документів, щодо отримання ним коштів від ДТГО "ААА" за договором
№ 8 від ХХ.05.2000 року, направлення запиту до банківської
установи відповідача щодо отримання вказаної інформації.
Зокрема, розрахунки між ДТГО "ААА" і відповідачем за надання
послуг аудиторської експертизи актів № 9 від ХХ.02.2000 року та №
9 від ХХ.05.2000 року і арбітражного врегулювання пов'язаних з
ними питань, які є предметом договору № 1 від ХХ.06.2000 року
здійснюються на підставі додаткової угоди № 1 від ХХ.06.2000 року.
Вказана інформація судом була витребувана у ДТГО "ААА" і будь-які
дані та сумніви щодо її недостовірності у суду були відсутні,
оскільки ДТГО "ААА" була незацікавленою особою щодо виконання
грошових зобов'язань між позивачем та відповідачем по договору № 1
від ХХ.06.2000 року.
Крім того, в зв'язку з тим, що рішення з господарського спору не
вплине на права та обов'язки ДТГО "ААА" щодо однієї з сторін, у
відповідності з ст.27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд не вбачав
підстав для задоволення клопотання позивача про залучення ДТГО
"ААА" в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні
відповідача.
На думку суду, не підлягало задоволенню також клопотання
відповідача щодо залишення позову без розгляду на підставі п.3
ст.81 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Оскільки вказана норма закону
передбачає підставу залишення позову без розгляду в разі невжиття
заходів досудового врегулювання спору у випадку передбаченому ст.
5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено обов'язковість
застосування претензійного порядку врегулювання спору при
обумовлені це договором.
У розділі ХХ договору № 1 від ХХ.06.2000 року на який посилався
відповідач у клопотанні, відсутнє посилання на досудове
врегулювання спору шляхом надсилання претензії. Положення п. 71.
згідно з яким всі суперечки вирішуються шляхом переговорів, не є
підставою для залишення позову без розгляду на підставі п. 3 ст.81
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Пунктом 10.2 договору № 1 від ХХ.06.2000 р. закінченням виконання
роботи передбачає отримання відповідачем остаточного позитивного
результату (остаточного рішення арбітражного суду) по справах або
підписання акту приймання виконаних робіт. За твердженням сторін,
вказаний акт між ними не підписувався.
Так як, в угоді не була конкретизована домовленість між сторонами,
щодо остаточного рішення арбітражного суду, то СУД вважає, що
вказане рішення визначається Арбітражно-процесуальним кодексом
України, який діяв на момент укладення угоди.
Згідно з ст.106 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
перевірка рішення,
ухвали, постанови у порядку нагляду Вищим арбітражним судом є
остаточною, крім випадків, коли одна із сторін знаходиться за
межами України і є угода між відповідними державами щодо іншого
порядку перевірки. Таким чином, доводи позивача про те, що
постанова арбітражного СУДУ м. Києва про перевірку рішення в
порядку нагляду на підставі ст. 102 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
остаточним рішенням СУДУ є необгрунтованими.
Чинним Господарським процесуальним кодексом України передбачено,
що остаточним рішенням суду, яке не підлягає оскарженню, є
постанова Верховного Суду України. Крім того, законодавством
передбачена можливість поновлення строку, встановленого для подачі
касаційної скарги та оскарження прийнятих рішень у встановленому
порядку.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 61 ЦК України ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.
77, 82-85 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
СУДОМ у даній справі було
вирішено відмовити Приватному підприємству "Юридичне бюро "ХХХ" у
позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аудиторська
фірма "УУУ" про стягнення 42 765.95 грн.