ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.07.2004 Справа N 5/54(17/486)
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
суддів;
за участю представників Н-ського районного споживчого товариства,
Ч-ського районного споживчого товариства, Р-ського районного
споживчого товариства та Я-ської райспоживспілки - присутній,
Л-ської облспоживспілки - присутній, Центральної спілки споживчих
товариств України - присутній, М-ського районного споживчого
товариства - присутній, Т-ської райспоживспілки - присутній,
Ю-ського районного споживчого товариства - присутній та Ф-ської
райспоживспілки "ХХХ" - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Н-ського районного споживчого товариства,
встановила:
Л-ська облспоживспілка звернулась до господарського суду м. Києва
з позовом до відповідачів про визнання недійсними постанови зборів
представників-членів Л-ської облспоживспілки від 19 листопада 2002
року та постанови організаційного комітету з підготовки і
проведення XIV (позачергового) з'їзду споживчої кооперації Л-ської
області від 19 листопада 2002 року. Пізніше позивач доповнив свої
вимоги і просив визнати недійсними постанови XIV (позачергового)
з'їзду споживчої кооперації Л-ської області від 12 грудня 2002
року. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що спірні постанови
суперечать вимогам Закону України "Про споживчу кооперацію"
( 2265-12 ) (2265-12)
та Статуту Л-ської облспоживспілки і прийняті не
уповноваженим на це органом, а також що зазначеними актами
порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17 жовтня 2003 року з
метою забезпечення позову заборонено відповідачам - Центральній
спілці споживчих товариств України, Я-ській райспоживспілці,
Т-ській райспоживспілці, Щ-ському районному споживчому товариству,
О-ському районному споживчому товариству, Н-ському районному
споживчому товариству, Ю-ському районному споживчому товариству,
К-ському районному споживчому товариству, а також іншим особам
вчиняти дії на виконання оспорюваних рішень XIV (позачергового)
з'їзду споживчої кооперації Л-ської області до вирішення спору по
суті.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
7 листопада 2003 року вищевказану ухвалу суду залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 30 березня 2004
року № Х1 постанову Київського апеляційного господарського суду
від 7 листопада 2003 року та ухвалу господарського суду м. Києва
від 17 жовтня 2003 року залишено без змін.
Ці ухвала і постанови мотивовані тим, що, оскільки предмет спору
стосується правового режиму діяльності Л-ської облспоживспілки і
може істотно вплинути на права та обов'язки членів даного
товариства, то згідно з вимогами ст.ст. 66, 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
слід вжити заходи до забезпечення позову шляхом
встановлення заборони вчинення дій на виконання оспорюваних рішень
XIV (позачергового) з'їзду споживчої кооперації Л-ської області до
вирішення спору по суті.
Ухвалою Верховного Суду України від 24 червня 2004 року порушено
провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого
господарського суду України від 30 березня 2004 року № Х1 за
касаційною скаргою Н-ського районного споживчого товариства, де
поставлено питання про скасування цієї постанови. Посилання
зроблені на порушення норм матеріального права та виявлення
різного застосування Вищим господарським судом України одного й
того ж положення закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, та
перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Вищий господарський суд України в оскарженій постанові зазначив,
що вважає правомірним висновок господарського суду як першої, так
і апеляційної інстанції про необхідність вжиття заходів до
забезпечення позову.
Проте, такі висновки зроблені без урахування обставин справи та
вимог законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від 1 жовтня 2003
року справу було передано на новий розгляд до суду першої
інстанції (т.4, а.с. 111-113).
Під час нового розгляду справи Л-ська обласна спілка споживчих
товариств звернулась до суду з клопотанням від 13 жовтня 2003 року
№ 01-553, в якому просила на підставі ст.ст. 66, 67 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
вжити заходів до забезпечення позову у вигляді
заборони відповідачам та іншим особам вчиняти дії, пов'язані з
реалізацією оспорюваних рішень з'їзду (т. 5, а.с. 6-7).
Згідно з ст. 66 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за
заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов,
або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення
позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії
провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити
чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що вони не містять даних, на
підставі яких можна зробити висновки, що невжиття заходів по
забезпеченню позову може утруднити чи зробити неможливим виконання
рішення господарського суду.
Статтею 67 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено перелік заходів,
які можуть бути вжиті господарським судом для забезпечення позову,
у тому числі, заборону відповідачеві вчиняти певні дії та заборону
іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору. При цьому
господарський суд повинен точно зазначити, які саме дії
забороняється вчиняти боржнику.
У даному випадку судом було забезпечено позов забороною
відповідачам та іншим особам вчиняти дії на виконання оспорюваних
рішень XIV (позачергового) з'їзду споживчої кооперації Л-ської
області до вирішення спору по суті. При цьому судом не
конкретизовано, які саме дії заборонено вчиняти відповідачам та
іншим особам (т. 5, а.с. 148-150).
У відповідності з ч. 3 ст. 15 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
втручання державних органів у господарську діяльність
підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених
законодавством України прав державних органів по здійсненню
контролю за діяльністю підприємців.
Згідно з ст. 1 Закону України "Про споживчу кооперацію"
( 2265-12 ) (2265-12)
споживча кооперація в Україні - це добровільне
об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності
з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.
Заборонивши відповідачам та іншим особам вчиняти дії на виконання
оспорюваних рішень XIV (позачергового) з'їзду споживчої кооперації
Л-ської області, який відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України "Про
споживчу кооперацію" ( 2265-12 ) (2265-12)
є вищим органом управління
спілки, до компетенції якого входить прийняття статуту, обрання
розпорядчих, виконавчих та контрольних органів, вирішення інших
питань діяльності спілки, суд на порушення вимог ст. 66 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
вирішив питання, які стосуються
внутрішньої діяльності спілки і не пов'язані з можливим
утрудненням чи неможливістю виконання рішення суду.
З урахуванням вищевказаного постанову Вищого господарського суду
України від 30 березня 2004 року № Х1, постанову Київського
апеляційного господарського суду від 7 листопада 2003 року та
ухвалу господарського суду м. Києва від 17 жовтня 2003 року слід
скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду
позовних вимог по суті.
Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Н-ського районного споживчого товариства
задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 30 березня 2004
року № Х1 (sp10/136-1 ) , постанову Київського апеляційного
господарського суду від 7 листопада 2003 року та ухвалу господарського
суду м. Києва від 17 жовтня 2003 року скасувати, а справу
передати до суду першої інстанції для розгляду позовних вимог по суті.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.