ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2004                                       Справа N 4/1490

Судова палата  у  господарських  справах Верховного Суду України у

складі:

Головуючого

Суддів

розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  касаційну  скаргу

Житомирської митниці на ухвалу Вищого господарського суду  України

від  16.03.2004 року у справі за позовом Приватного підприємця К-а

В.М. до Житомирської митниці про стягнення суми,

                           встановила:

Ухвалою Вищого господарського суду  України  від  16.03.2004  року

відмовлено  відповідачу  у  задоволенні клопотання про відновлення

пропущеного строку для  подання  касаційної  скарги  на  постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 02.10.2003 року

та касаційну скаргу Житомирської митниці повернуто без розгляду.

Ухвалою від  17  червня  2004  року  Верховним  Судом  України  за

касаційною  скаргою  Житомирської  митниці  порушено провадження з

перегляду у касаційному порядку ухвали Вищого господарського  суду

України  від  16  березня  2003  року з мотивів її невідповідності

нормам  процесуального  права  та   різного   застосування   Вищим

господарським  судом  України  положень  одного  й того ж закону в

аналогічних справах.

Приватний підприємець  та  Житомирська  митниця   не   використали

наданого  законом  права  на  участь свого представника у судовому

засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної

скарги  і перевіривши матеріали справи,  Судова палата вважає,  що

касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посилання Вищого господарського суду України на  те,  що  підстави

для відновлення строку на касаційне оскарження відсутні,  зроблені

без врахування дійсних обставин справи.

Зокрема, судом касаційної інстанції не враховано того,  що  подана

вчасно  касаційна скарга відповідача ухвалою Вищого господарського

суду України від 17.12.2003 року була  безпідставно  повернута  на

підставі  п.  6 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу

України ( 1798-12 ) (1798-12)
         з тих мотивів,  що у поданій касаційній скарзі

не  зазначено  суті  порушення або неправильного застосування норм

матеріального чи процесуального права судом апеляційної інстанції,

оскільки  вперше  подана  Житомирською  митницею  касаційна скарга

містила посилання на те,  що господарськими судами  при  вирішенні

даного  спору  були  неправильно  застосовані  норми матеріального

права,  зокрема,  положення Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
        . При

цьому  у  касаційній  скарзі  зазначалося в чому саме полягає суть

неправильного застосування вказаних норм.

Отже, посилання   Вищого   господарського    суду    України    на

невідповідність   вперше   поданої   касаційної   скарги   вимогам

процесуального закону спростовується  змістом  касаційної  скарги,

носить надуманий характер і не відповідає дійсності.

Повернувши незаконно  касаційну  скаргу  Вищий  господарський  суд

України,  всупереч статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        ,

обмежив   суб'єкта  оскарження  у  здійсненні  прав,  передбачених

пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
        

і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

За таких  обставин  оскаржувана  ухвала Вищого господарського суду

України не є законною і обґрунтованою та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 111-17 - 111-20  Господарського  процесуального

кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         , Судова палата,

                           постановила:

Касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалу Вищого  господарського  суду  України від 16.03.2004 року у

справі № 4 скасувати,  а  касаційну  скаргу  Житомирської  митниці

передати  до  Вищого  господарського  суду України для розгляду по

суті.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.