ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 02/22-88
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової адміністрації у Волинській області на ухвалу
Вищого господарського суду України від 05.03.2004 року у справі за
позовом Державної податкової адміністрації у Волинській області до
Дочірнього підприємства "Д" акціонерного товариства "КХ" та
Дочірнього підприємства "А" товариства з обмеженою
відповідальністю "АЛТД" про визнання угоди недійсною,
встановила:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.03.2004 року
касаційну скаргу Державної податкової адміністрації у Волинській
області на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 24.11.2003 року повернуто без розгляду, посилаючись на те, що
у касаційній скарзі не зазначено суті порушення або неправильного
застосування норм матеріального чи процесуального права.
17.06.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Державної податкової адміністрації у Волинській області порушено
касаційне провадження з перегляду ухвали Вищого господарського
суду України від 05.03.2004 року. Скарга мотивується неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Державна податкова адміністрація у Волинській області, Дочірнє
підприємство "Д" акціонерного товариства "КХ" та Дочірнє
підприємство "А" товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТД" не
використало наданого законом права на участь свого представника у
судовому засіданні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги
та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських
справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи без розгляду касаційну скаргу Державної податкової
адміністрації у Волинській області на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 24.11.2003 року, Вищий
господарський суд України зазначив, що у касаційній скарзі не
вказано суті порушення або неправильного застосування норм
матеріального чи процесуального права.
Проте, такий висновок суперечить нормам чинного законодавства та
фактичним обставинам справи.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України скаржник
посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції
положень ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Посилання Вищого господарського суду України на невідповідність
поданої касаційної скарги вимогам процесуального законодавства, не
зазначення касатором суті порушення або неправильного застосування
норм матеріального чи процесуального права, спростовуються змістом
касаційної скарги. Наведені Державною податковою адміністрацією у
Волинській області доводи за своєю суттю відповідають вимогам п.4
ст. 111 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин, висновок Вищого господарського суду України
щодо невідповідності касаційних скарг вимогам розділу XII-1 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відповідає положенням процесуального
законодавства.
Повернувши незаконно касаційну скаргу, Вищий господарський суд
України, всупереч статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених
пунктом 8 частини 3 статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.
За таких обставин, ухвала Вищого господарського суду України від
05.03.2004 року підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 05.03.2004 року у
справі № 2 скасувати, а касаційну скаргу Державної податкової
адміністрації у Волинській області передати до Вищого
господарського суду України для розгляду по суті.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.