ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 40/400-03
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Н-ської регіональної митниці на постанову Вищого господарського
суду України від 24.03.2004 року у справі за позовом товариства з
обмеженою відповідальністю спільного українсько-французького
підприємства "ХХХ" до Н-ської регіональної митниці та Відділення
державного казначейства в м. Ч-ськ про визнання недійсною довідки
та повернення 15858, 34 грн.,
встановила:
У липні 2003 року товариство з обмеженою відповідальністю спільне
українсько-французьке підприємство "ХХХ" звернулося до
господарського суду Харківської області з позовом до Н-ської
регіональної митниці та Відділення державного казначейства в м.
Ч-ську про визнання частково недійсною довідки №195/2003 від
21.03.2003 року про визначення митної вартості та повернення
15858, 34 грн. надмірно стягнених митних платежів.
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що Н-ською регіональною
митницею при визначенні митної вартості товару були порушені
положення статті 16 Закону України "Про Єдиний митний тариф"
( 2097-12 ) (2097-12)
та Порядку визначення митної вартості товарів
( 1598-98-п ) (1598-98-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 05.10.1998 року №1598, згідно з якими нарахування мита
на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладанню,
провадиться на базі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично
сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного
кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються
ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі.
Н-ська регіональна митниця проти позову заперечувала, посилаючись
на те, що при визначенні митної вартості було взято до уваги явну
невідповідність заявленої митної вартості ноутбуків, вартості
ноутбуків, що раніше пройшли митне оформлення та міститься у базі
даних цінової інформації Держмитслужби на подібні товари та
встановлено митну вартість вантажу на підставі цін на ідентичні
товари.
Відділення державного казначейства в м. Ч-ську також позов не
визнавало з тих підстав, що органи Державного казначейства
проводять повернення надмірно або помилково сплачених платежів до
бюджету на підставі висновків органів державної податкової служби
та рішень судових органів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2003
року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного
господарського суду від 14.01.2004 року, позов задоволено з тих
мотивів, що Н-ська регіональна митниця порушила положення статті
16 Закону України "Про Єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
та Порядку
визначення митної вартості товарів (1598-98-п ), затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 05.10.1998 року №1598.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.03.2004 року
зазначені судові рішення залишено без змін з тих же підстав.
17.06.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою
Н-ської регіональної митниці порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого господарського суду України від
24.03.2004 року з мотивів різного застосування судом касаційної
інстанції положень одного й того ж закону в аналогічних справах.
Товариство з обмеженою відповідальністю спільне
українсько-французьке підприємство "ХХХ" та Відділення державного
казначейства в м. Ч-ську не використали наданого законом права на
участь свого представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
Н-ської регіональної митниці та перевіривши матеріали справи і
рішення, які приймались судами в процесі її розгляду, Судова
палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Задовольняючи позов господарські суди виходили з того, що для
визначення митної вартості товарів, заявлених до оформлення,
товариство з обмеженою відповідальністю спільне
українсько-французьке підприємство "ХХХ" надало достатньо
документів на підтвердження заявленої цінової інформації, а тому
Н-ська регіональна митниця безпідставно зробила висновок щодо
явної невідповідності заявленої митної вартості товару.
Проте, з таким висновком погодитись не можна.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення
вимог статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, не дослідили належним чином заперечення Н-ської
регіональної митниці з приводу того, що позивачем було надано таку
інформацію щодо визначення митної вартості товарів, яка явно не
відповідала митній вартості товарів, що міститься в базі даних
цінової інформації Держмитслужби України, позаяк в якості
підтвердження заявленої митної вартості товариством з обмеженою
відповідальністю спільним українсько-французьким підприємством
"ХХХ" були подані вантажні митні декларації, оформлені при
попередніх поставках ідентичних товарів, але по іншим партіям
вантажу, згідно іншого контракту та супровідних документах іншого
вантажовідправника. Крім того, при визначенні митницею митної
вартості позивачем не було надано документів, які б містили цінову
інформацію щодо нових некомплектних ноутбуків, які були
пред'явлені до митного оформлення.
Згідно з частиною 2 статті 16 Закону України "Про Єдиний митний
тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
при явній невідповідності заявленої митної
вартості товарів та інших предметів вартості, що визначається
відповідно до положень цієї статті, або у разі неможливості
перевірки її обчислення митні органи України визначають митну
вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші
предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у
провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших
предметів.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3 Порядку визначення митної вартості
товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний
кордон України (1598-98-п ), затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 05.10.1998 року №1598, у разі неможливості
визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів
та/або у разі явної невідповідності заявленої митної вартості
товарів митній вартості, що міститься в базі даних Держмитслужби
України, митна вартість визначається на підставі цін на ідентичні
товари, що діють у провідних країнах-експортерах цих товарів.
Враховуючи, що за вказаних обставин митниця здійснює коригування
митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон
України, то позивач повинен був довести достовірність відомостей,
зазначених у митній декларації, декларації митної вартості та у
документах, поданих на підтвердження митної вартості товарів.
Господарський суд Харківської області та Харківський апеляційний
господарський суд на вказані обставини уваги не звернули, не
дослідили їх та не дали їм належної юридичної оцінки, що призвело
до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.
Вищий господарський суд України вказаних недоліків не виправив.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України
від 24.03.2004 року, постанова Харківського апеляційного
господарського суду від 14.01.2004 року та рішення господарського
суду Харківської області від 20.10.2003 року підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, дослідити заперечення Н-ської регіональної
митниці щодо явного заниження ціни на товар, який було пред'явлено
до оформлення, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від
встановленого правильно застосувати до спірних правовідносин норми
матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 24.03.2004 року у
справі № Х3 ( sp04/050-1 ) (sp04/050-1)
, постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 14.01.2004 року та рішення
господарського суду Харківської області від 20.10.2003 року -
скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої
інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.