ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 13/410
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого судді,
Суддів;
розглянувши касаційну скаргу Н-ської міжрайонної державної
податкової інспекції у м. Луганську (далі - Інспекція) на
постанову Вищого господарського суду України від 19.02.2004 року №
Х1,
встановила:
У червні 2003 року Інспекція звернулася в господарський суд
Луганської області із позовом до приватного підприємства
"Виробничо-комерційна фірма "ХХХ" (далі - Підприємство) про
визнання установчих документів недійсними з моменту реєстрації та
скасування державної реєстрації Підприємства, визнання недійсним
свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від
14.08.2002 року № 317307583, серія НБ № 247652.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги і просив
визнати недійсними установчі документи та скасувати на підставі
цього державну реєстрацію Підприємства.
Інспекція зазначала, що за установчими документами Підприємства
його засновником є А.А.А., а місцезнаходження Підприємства - в
будинку № 88 по вул. А-а в м. Луганську. При здійсненні державної
реєстрації Підприємства А.А.А. був введений в оману двома
невідомими особами; не мав наміру і можливості займатися
підприємницькою діяльністю; відповідно не мав наміру сплачувати до
бюджету встановлені законом податки і збори. За вказаною адресою
Підприємство не знаходиться; податкові декларації та документи
бухгалтерського обліку до органу державної податкової служби не
подає з моменту реєстрації. На обґрунтування позову Інспекція
посилалася на пункт 17 частини 1 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статтю 8 Закону
України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
, пункт 33 Положення про
державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності
( 740-98-п ) (740-98-п)
, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 25.05.1998 року № 740.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 17.06.2003 року
до участі у справі залучено Управління державної реєстрації та
міського реєстру Луганської міської ради третьою особою, що не
заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.2003
року в частині вимог про визнання недійсними установчих документів
Підприємства провадження у справі припинено на підставі пункту 1
частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
; в решті вимог у позові відмовлено. У частині
припинення провадження у справі рішення вмотивовано тим, що
засновником Підприємства є фізична особа, а тому вимога про
визнання недійсними установчих документів Підприємства
господарському суду непідвідомча. Посилаючись на те, що установчі
документи Підприємства у встановленому порядку не визнано
недійсними, суд зазначив про відсутність підстав для задоволення
вимоги про скасування державної реєстрації Підприємства.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.10.
2003 року та постановою Вищого господарського суду України від
19.02.2004 року № Х1 зазначене рішення залишено без змін.
10 червня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду в
касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України
від 19.02.2004 року № Х1. У касаційній скарзі Інспекції ставиться
питання про скасування оскарженої постанови та передачу справи на
розгляд до Вищого господарського суду України. На обґрунтування
касаційної скарги зроблено посилання на порушення положень статей
8, 19, 24, 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у
господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій
України" ( 3018-14 ) (3018-14)
місцеві господарські суди розглядають справи,
що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи,
віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з
частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі - позивачами і
відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені
у статті 1 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
. Державні та інші органи
мають право звертатися до господарського суду у випадках,
передбачених законодавчими актами України (частина 2 статті 1
цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
) .
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад
учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а правовідносини, щодо яких виник
спір, носять господарський характер.
На момент пред'явлення позову у даній справі були чинними Закон
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та Закон України
"Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
.
Законом України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
передбачено, що підприємство є самостійним господарюючим статутним
суб'єктом, який має права юридичної особи та здійснює виробничу,
науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання
прибутку (частина 1 статті 1 ( 887-12 ) (887-12)
); підприємство вважається
створеним і набуває прав юридичної особи з дня його державної
реєстрації (частина 1 статті 6 ( 887-12 ) (887-12)
); підприємство діє на
підставі статуту, який затверджується власником (власниками) майна
(частина 1 статті 9 ( 887-12 ) (887-12)
).
Законом України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
визначено підстави
для скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької
діяльності, і зокрема встановлено, що скасування державної
реєстрації здійснюється на підставі рішення суду в разі:
визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству,
установчих документів;
здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та
законодавству України;
несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності
пре зміну його назви, організаційної форми, форми власності та
місцезнаходження;
визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у
випадках, передбачених законодавством);
неподання протягом року до органів державної податкової служби
податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з
законодавством (частина 18 статті 8 ( 698-12 ) (698-12)
).
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
органам державної
податкової служби надано право звертатися у передбачених законом
випадках до суду з позовною заявою про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.
Слід зазначити, що вимоги, пред'явлені Інспекцією за даним
позовом, стосуються безпосередньо прав і обов'язків суб'єкта
підприємницької діяльності - відповідача у справі, оскільки
правовим наслідком цих вимог, у разі їх задоволення, є втрата
Підприємством свого юридичного статусу.
Виходячи з характеру спірних правовідносин, та враховуючи, що
суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам статті
21 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
висновком судів щодо непідвідомчості справи господарським судам
України погодитись не можна. Допущена судами помилка у
застосуванні норм процесуального права є істотною, оскільки справа
не була вирішена в суді по суті заявлених вимог, чим порушено
конституційні положення щодо поширення юрисдикції судів на всі
правовідносини, які виникають у державі.
За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-17- 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Н-ської міжрайонної державної податкової
інспекції у м. Луганську задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 19.02.2004 року №
Х1 ( sp01/1041-1 ) (sp01/1041-1)
, постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 14.10.2003 року та рішення господарського
суду Луганської області від 22.07.2003 року скасувати, а справу
передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.