7
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2004 Справа N 5/367
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі
головуючого судді,
суддів;
за участі представника
відповідача - присутній,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України Н-ського району в м.
Кременчуці (далі - Управління) на постанову Вищого господарського
суду України від 16 березня 2004 року у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова
компанія "ХХХ" (далі -Товариство) до Управління про визнання
недійсним повідомлення № 31 від 24 липня 2003 року,
встановила:
З позовом до Господарського суду Полтавської області Товариство
звернулося у серпні 2003 року, мотивуючи заявлену позовну вимогу
тим, що оспорене повідомлення Управління не відповідає фактичним
обставинам справи і законодавству України про іноземні інвестиції
щодо пільг в оподаткуванні.
При цьому позивач вказував, що він є господарським товариством,
частка корпоративних прав в якому Спільного українсько-канадського
підприємства "YYY" (далі - СП), яке є підприємством з іноземними
інвестиціями, складає 70%, а тому відповідно до статті 9 Закону
України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
(далі - Закон про
іноземні інвестиції) на Товариство, як дочірнє підприємство СП,
протягом 10 років поширюються державні гарантії захисту від змін
законодавства, зокрема, податкового. Оскільки на дату реєстрації
іноземної інвестиції для СП (24 вересня 1992 року) кошти, що
виплачувалися фізичним особам на виконання угод цивільно-правового
характеру, не були об'єктом оподаткування збором на
загальнообов'язкове пенсійне страхування за ставкою 32%, то
наступне законодавче встановлення зазначеного збору не повинно
поширюватися ні на СП, ні на Товариство.
Рішенням від 21-27 серпня 2003 року Господарський суд Полтавської
області позов задовольнив, обґрунтувавши його тим, що:
- Товариство є дочірнім підприємством СП, частка якого в
статутному фонді останнього становить 70%;
- відповідно до частини другої статті 25 Закону про іноземні
інвестиції ( 2198-12 ) (2198-12)
пільги та гарантії, встановлені цим Законом
( 2198-12 ) (2198-12)
для підприємств з іноземними інвестиціями, поширюються
на створені ними дочірні підприємства за умови, що не менше 51%
статутного фонду останніх належить підприємству з іноземними
інвестиціями, що виступило засновником цього дочірнього
підприємства;
- ухвалою № 4-уп/99 Конституційного Суду України від 5 жовтня 1999
року у справі за конституційними зверненнями підприємств з
іноземними інвестиціями та іноземних інвесторів, за
конституційними поданнями народних депутатів України і Кабінету
Міністрів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58
Конституції України та окремих положень Закону України "Про
іноземні інвестиції" , Декрету Кабінету Міністрів України "Про
режим іноземного інвестування", Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств", що стосуються спеціального податкового,
митного та іншого режиму іноземного інвестування (справа про режим
іноземного інвестування) ( va04u710-99 ) (va04u710-99)
зазначені гарантії не
можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених
у період дії цих гарантій.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28
жовтня 2003 року рішення суду першої інстанції скасовано, а в
позові відмовлено з тих підстав, що:
- відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
(далі - Закон про збір на
пенсійне страхування) казаний збір сплачується всіма суб'єктами
підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому
числі підприємствами з іноземними інвестиціями, які сплачують
податки відповідно до Закону України "Про режим іноземного
інвестування" ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
(далі - Закон про режим іноземного
інвестування);
- Товариство створено у 1999 році в загальному порядку і не
містить ознак дочірнього підприємства;
- СП стало засновником Товариства з 23 січня 2003 року шляхом
внесення змін до установчих документів останнього.
Оскарженою постановою Вищий господарський суд України постанову
апеляційного суду скасував, а рішення суду першої інстанції
залишив в силі.
Касаційна постанова обґрунтована тим, що СП є підприємством з
іноземними інвестиціями і відповідно до Закону України про
іноземні інвестиції ( 2198-12 ) (2198-12)
користувалося пільгами з
оподаткування. Згідно з положеннями статті 8 Закону про режим
іноземного інвестування ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
, що набрав чинності з 17
травня 1996 року, для таких підприємств зберігається захист
іноземних інвестицій протягом 10 років з дня набрання чинності
законодавством, що змінює такі гарантії. Ці гарантії змінені
статтею 20 названого Закону ( 93/96-ВР ) (93/96-ВР)
, згідно з якою
підприємства з іноземними інвестиціями сплачують податки
відповідно до законодавства України. Тому, на момент включення СП
до складу засновників Товариства, останнє не втратило встановлених
пільг по оподаткуванню.
Управління просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судом норм матеріального права і застосуванням законів, що
суперечать Конституції України. При цьому воно посилається на
статтю 46 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, згідно з якою
громадяни мають право на соціальний захист, що гарантується
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, зокрема,
за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і
організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального
забезпечення.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Дочірнє підприємство може мати лише одного засновника, яким
виступає материнське підприємство.
Цей висновок випливає з положень статті 25 Закону про іноземні
інвестиції ( 2198-12 ) (2198-12)
, згідно з якою підприємства з іноземними
інвестиціями (СП є українсько-канадським підприємством у формі
товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією)
можуть створювати дочірні підприємства, і статті 9 Закону України
"Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
, згідно з якою
господарське товариство має право створювати на території України
та за її межами дочірні підприємства.
В даному випадку першими засновниками Товариства у 1999 році
виступили кілька осіб, серед яких не було підприємства з
іноземними інвестиціями, - це фізичні особи: А.А.А., Б.Б.Б.,
В.В.В., Є.Є.Є., що не суперечить положенням частин першої і другої
статті 1 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
,
згідно з якою господарськими товариствами, в тому числі і
товариствами з обмеженою відповідальністю, визнаються
підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди між
юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та
підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
У 2003 році до складу засновників Товариства прийнято СП, Л.Л.Л.
та М.М.М. Цей факт не змінив його організаційно-правової форми
господарського товариства на статус дочірнього підприємства СП,
незважаючи на 70-відсоткову частку останнього в статутному фонді
Товариства.
У зв'язку з цим в оскарженій постанові Вищий господарський суд
України дійшов помилкового висновку про юридичний статус
Товариства як дочірнього підприємства СП і, відповідно,
неправильно застосував до спірних правовідносин законодавство
України про іноземні інвестиції.
Натомість, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив
Товариству в позові.
Відтак, постанова Вищого господарського суду України підлягає
скасуванню, а апеляційна постанова - залишенню в силі.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17 - 111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Н-ського
району в м. Кременчуці задовольнити, постанову Вищого
господарського суду України від 16 березня 2004 року скасувати
( sp01/1042-1 ) (sp01/1042-1)
, а постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 28 жовтня 2003 року зали1шити в силі.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.