ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 31/146-03-2842
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого,
Суддів,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Е" на постанову Вищого господарського
суду України від 24.02.2004 року у справі за позовом Державного
підприємства "Е" до відкритого акціонерного товариства "ЕК "О" про
стягнення суми та за зустрічним позовом відкритого акціонерного
товариства "ЕК "О" до Державного підприємства "Е" про зміну
договору,
встановила:
У квітні 2003 року Державне підприємство "Е" звернулося з позовом
до відкритого акціонерного товариства "ЕК "О" про стягнення суми.
Позов мотивовано тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань
щодо проведення оплати за поставлену електричну енергію, згідно
договору купівлі-продажу електроенергії від 14.10.1998 року за
№ 427/01.
Відповідач позов не визнавав, посилаючись на його безпідставність
та вказуючи на відсутність у нього вини за неналежне виконання
зобов'язань щодо проведення своєчасної оплати за отриману
електроенергію.
19.08.2003 року відкрите акціонерне товариство "ЕК "О" пред'явило
зустрічний позов про зміну умов договору від 14.10.1998 року за
№ 427/01 в частині реструктуризації заборгованості за
електроенергію у сумі 815 868 207, 11 грн. терміном на 20 років з
відстрочкою першого платежу на 15 місяців.
Заявою від 03.09.2003 року відповідач змінив зустрічні позовні
вимоги та просив реструктурувати борг у сумі 807 811 698, 88 грн.
з відповідною зміною умов договору.
Державне підприємство "Е" зустрічний позов не визнавало, вказуючи,
що пред'явлена вимога не підлягає розгляду у господарських судах.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2003 року,
залишеним без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 11.11.2003 року, в задоволені первісного
позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково з тих
мотивів, що після укладання договору купівлі-продажу
електроенергії від 14.10.1998 року за № 427/01 було прийнято
чимало нормативних актів, які суттєво обмежили можливості
відкритого акціонерного товариства "ЕК "О" погасити заборгованість
за отриману електроенергію, а тому у нього відсутня вина за
неналежне виконання договірних зобов'язань. Окрім того, відповідач
за первісним позовом не ухиляється від виконання договору
купівлі-продажу та намагається погасити заборгованість.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2004 року
залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції з тих самих
підстав.
Ухвалою від 20 травня 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою Державного підприємства "Е" порушено касаційне
провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду
України від 24 лютого 2004 року з мотивів її невідповідності
нормам матеріального і процесуального права та різного
застосування Вищим господарським судом України положень одного й
того ж закону в аналогічних справах.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, відповідача та перевіривши матеріали справи і рішення,
які приймались судами в процесі її розгляду, Судова палата вважає,
що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій відмовляючи у
задоволенні первісного позову та задовольнивши зустрічний позов
виходили з того, що після укладання договору від 14.10.1998 року
за № 427/01 було прийнято низку нормативних актів, які обмежили
можливості відповідача провести погашення заборгованості та
зробили висновок про відсутність вини відкритого акціонерного
товариства "ЕК "О" у порушенні договірних зобов'язань.
Проте, господарські суди, вказавши на виявлення загальної
безнадійної заборгованості споживачів відповідача у сумі
274 429 000 грн., яка відповідно до чинного законодавства підлягає
реструктуризації, не врахували, що було пред'явлено вимогу про
стягнення основної заборгованості, яка виникла з договору від
14.10.1998 року за № 427/01, у сумі 815 872 319,2 грн. та не
дослідили правих підстав виникнення решти суми основного боргу.
Вищий господарський суд України на вказані обставини уваги не
звернув, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Отже, при вирішенні даного спору суди не з'ясували всіх обставин
справи, які мають значення для правильного його вирішення.
Крім того, задовольняючи зустрічний позов, господарським судам
слід було звернути увагу на приписи статті 121 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до яких при
наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять
його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за
поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою
господарський суд, який видав виконавчий документ, та у виняткових
випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або
розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб
та порядок їх виконання.
За таких обставин, постанова Вищого господарського суду України
від 24.02.2004 року, постанова Одеського апеляційного
господарського суду від 11.11.2003 року та рішення господарського
суду Одеської області від 08.09.2003 року підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно та повно з'ясувати всі обставини
справи, зокрема, підстави виникнення заборгованості, наявність
вини відповідача у неналежному виконанні своїх договірних
зобов'язань, дати їм належну юридичну оцінку та ухвалити законне і
обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата,
постановила:
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 24.02.2004 року у
справі № 31 ( sp02/1138-1 ) (sp02/1138-1)
, постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 11.11.2003 року та рішення господарського
суду Одеської області від 08.09.2003 року - скасувати, а справу
передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.