ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N 29/314
(скасовано частково постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого,
Суддів,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва на постанову Вищого господарського
суду України від 19-26.02.2004 року у справі за позовом
Промислово-фінансової корпорації "ЕГТ" до Державної податкової
інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення,
встановила:
У квітні 2003 року ПФК "ЕГТ" звернулася до господарського суду м.
Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 000097/2302/1
від 16.12.2002 року та № 000097/2302/3 від 08.05.2003 року.
Позовні вимоги обґрунтовувались невідповідністю спірних рішень
вимогам пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі - Закон), згідно яких у разі
реалізації продукції або товарів за цінами нижче звичайних (у тому
числі і за цінами нижче цін придбання) особам, не пов'язаним із
платником податку, такий платник не повинен коригувати валові
витрати на суму збитків, отриманих в результаті такого продажу, а
також пп. 5.2.8. п.5.2 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яким
встановлено, що суми заборгованості, стосовно яких закінчився
термін позовної давності, відносяться до складу валових витрат.
ДПІ проти позову заперечувала, посилаючись на відповідність
спірних рішень вимогам діючого законодавства.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.10.2003 року позов
задоволене частково. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 000097/2302/3 від 08.05.2003 року в частині
визначення податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 231240 грн. за
основним платежем та 57809 грн. штрафних санкцій. В іншій частині
позову відмовлено. Суд виходив з того, що відповідачем, при
винесенні спірних рішень неправильно було застосовано п.п. 7.4.4
п. 7.4, 7.5 ст. 7 та п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 року рішення господарського суду м. Києва від
03.10.2003 року залишено без змін з тих же підстав.
Постановою Вищого господарського суду України від 19-26.02.2004
року залишено без змін постанову Київського апеляційного
господарського суду від 12.11.2003 року з тих же підстав.
10.06.2004 року Верховним Судом України за касаційною скаргою ДПІ
у Солом'янському районі м. Києва порушено касаційне провадження з
перегляду постанови Вищого господарського суду України від
19-26.02.2004 року. Скарга мотивується застосуванням
нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши
доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи Верховний
Суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню.
Вищий господарський суд України залишаючи без змін судові рішення
у справі зазначив, що суди першої і апеляційної інстанцій
обгрунтовано визнали недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ
у Солом'янському районі м.Києва яким позивачу незаконно визначена
сума податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі
234496, 00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі
113473, 00 гр. на підставі п.п. 7.4.4, п. 7.4, 7.5 ст. 7 та п. 4.5
ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Проте з такими висновками в повній мірі погодитись не можна з
наступних підстав.
Згідно з актом перевірки № 23-24/103 від 27.09.203 року
господарські суди встановили, що ПФК "ЕГТ" (далі - Товариство)
протягом травня-червня 2000 року придбало у НПП "М" блок
управління ТУ-6 за 1638659, 21 грн, а у серпні 2001 року продало
ТОВ "ШО" за 541666, 67 грн.
Частиною 3 пп 1.4 "Порядку ведення обліку приросту (убутку)
балансової вартості покупних товарів (крім активів, що підлягають
амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини
(палива), комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у
незавершеному виробництві і залишках часткової продукції (у тому
числі малоцінних предметів на складах)"( z0417-98 ) (z0417-98)
, затвердженою
наказом Міністерства фінансів України від 11.04.1998 року № 124,
зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.07.1998 року за
№ 412/2857 визначено, що у разі переоцінки товарних запасів і
матеріальних ресурсів сума доуцінки додається, а сума уцінки
вираховується із суми відображеної у графі "залишок на початок
періоду" відповідної відомості.
Відповідно до пункту 1 Положення про порядок уцінки і реалізації
продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку,
продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових
товарно-матеріальних цінностей ( z0921-99 ) (z0921-99)
затвердженою наказом
Міністерства економіки України і Міністерства фінансів України від
15.12.1999 року № 149/300, зареєстрованого у Міністерстві юстиції
України 29.12.1999 року за № 921/4214 підприємства здійснюють
уцінку товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного
призначення, що залежались (не мають збуту більше трьох місяців) і
не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та
продукції, які частково втратили свою первісну якість (далі -
товари, продукція), та надлишкових товарно-матеріальних цінностей
(матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей,
що більше трьох місяців не можуть бути використані на виробництво
продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за
відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і зовнішньому
ринках.
Пунктам 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
визначено валові витрати виробництва та
обігу - як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній чи нематеріальній формах, здійснена як компенсація
вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються,
(виготовляються) таким платником податків для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Господарська діяльність, згідно п. 1.32 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, - це
діяльність направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній
або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої
особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною
суттєвою.
Здійснивши реалізацію блоку управління ТУ-6 за значною нижчою
ціною Товариство отримало збитки.
Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у разі
коли платник придбавав товари, вартість яких не відноситься до
складу валових витрат виробництва, податки, що сплачені у зв'язку
з цим придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і
до складу податкового кредиту не включаються.
Оскільки Товариство не зменшило податковий кредит на суму ПДВ що
припадає на частку уцінки, то податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Солом'янському районі м.Києва відповідає вимогам чинного
законодавства, а посилання касаційного суду на правомірне
включення Товариством до складу податкового кредиту 219 398 грн. є
помилковим, тому у цій частині, судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
В той же час Вищий господарський суд України правильно визнав
обгрунтованим висновок місцевого і апеляційного суддів про
неправомірність донарахування Товариству податку на додану
вартість в сумі 11842 грн. за березень 2001 року.
Матеріалами справи підтверджено, що в акті перевірки дебіторська
заборгованість вітчизняних покупців: ВАТ "Л", "ЕУ", ДР, ВАТ ПКТ
"П" перед Товариством виникла протягом липня-серпня 1997 року.
Первинні документи які б підтверджували дату виникнення
заборгованості зазначених підприємств під час перевірки податковим
органом не досліджувались у зв'язку з їх знищенням на підставі
Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів
державної влади та місцевого самоврядування, інших установ,
організації і підприємств із закінченням термінів зберігання
документів, затвердженого Наказом Головного державного управління
при Кабінеті Міністрів України № 41 від 20.07.1998 р. ( z0576-98 ) (z0576-98)
(робіт, послуг), також у зв'язку з визнанням боргу покупця
безнадійним у порядку, визначеному законодавством України,
податок, нарахований у зв'язку з таким продажем, перераховується
відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує
суму податкового зобов'язання на суму надмірно-нарахованого
податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового
зобов'язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена
сума компенсації продавцю.
Підпунктом 1.25 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 року безнадійну
заборгованість визначено як заборгованість, в тому числі, і по
зобов'язаннях за якою минув строк позовної давності передбачений
ст. 71 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Отже, висновок касаційного суду щодо правильного віднесення
товариством дебіторської заборгованості до складу валових витрат,
термін позовної давності якої минув, є обгрунтованим і законним.
Керуючись ст.ст. 111, 111-17, 111-18, 111-19,
111-20 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Судова палата
постановила:
Касаційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва задовольнити
частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 03.10.2003 року,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
12.11.2003 року та постанову Вищого господарського суду України
від 19-26.02.2004 року ( sp01/1110-1 ) (sp01/1110-1)
в частині включення
промислово-фінансовою корпорацією "ЕГТ" до складу податкового
кредиту 219398 грн. скасувати, а справу направити на розгляд до
суду першої інстанції в іншому складі суддів.
В іншій частині постанову Вищого господарського суду України від
19-26.02.2004 року залишити без змін.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.