ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.06.2004 Справа N A27/18
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого судді,
суддів;
за участі представників
позивача: присутній,
відповідача: присутні;
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу П-ної
міжрайонної державної податкової інспекції у м. Н-ську (далі -
Інспекція) на постанову Вищого господарського суду України від 25
лютого 2004 року у справі за позовом Відкритого акціонерного
товариства "ХХХ" (далі - ВАТ "ХХХ") до Інспекції про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень від 5 червня 2002 року
про визначення податку на прибуток в сумі 6 685 200 грн. та
податку на додану вартість в сумі 497 181 грн. 83 коп.,
встановила:
З позовом до Господарського суду Ч-ської області Комбінат
звернувся в січні 2003 року, мотивувавши заявлені позовні вимоги
невідповідністю оспорюваних актів Інспекції вимогам податкового
законодавства України, а саме тим, що:
- відповідач незаконно нарахував податкове зобов'язання з податку
на прибуток в сумі 6 685 200 грн. та податку на додану вартість
(далі - ПДВ) в сумі 497 181 грн. 83 коп. і безпідставно вважав, що
суми доходів товариства в 2001 році необхідно було визначати з
урахуванням звичайних цін (підпункт 7.4.3 пункту 7.4 статті 7
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
);
- відповідач неправомірно зменшив валові витрати позивача на
114 300 грн. у зв'язку з використанням у виробництві комбінату
продукції, переданої на зберігання згідно з договором № 177/516
від 30 грудня 1998 року з ЗАТ "PPP". Вказаний договір передбачав
можливість придбання вказаної продукції, що знаходилась на
зберіганні, а тому її вартість правомірно віднесена до валових
витрат згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
;
- Інспекція дійшла помилкового висновку про те, що плата за
перетоки реактивної електроенергії є санкцією за недотримання
споживачем умов договору щодо якості електроенергії та її
параметрів і що така електроенергія не має споживчої якості,
оскільки ця плата є частиною компенсації вартості поставленої
електроенергії. Виключення відповідачем з валових витрат плати за
перетоки реактивної електроенергії спричинили безпідставне
зменшення податкового кредиту на 462 128 грн. 92 коп.;
- позивач правомірно включив до валових витрат IV кварталу 2001
року суми попередньої оплати в розмірі 455 300 грн. Так, на
виконання договорів з ТОВ "ZZZ" 31 жовтня 2001 року та 19 грудня
2001 року він перерахував 70 000 061 грн. 50 коп. При цьому згідно
з положеннями статей 5, 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
сума 58 333 400 грн. була
включена до валових витрат по першій із подій. Дата збільшення
валових витрат не ставиться у залежність від наявності
дебіторської або кредиторської заборгованості;
податковим органом здійснено необгрунтований розрахунок
матеріальних витрат у готовій продукції та незавершеному
виробництві;
- є помилковим твердження відповідача про завищення позивачем суми
амортизаційних відрахувань, оскільки корпус збагачення не підлягав
капітальному ремонту, а каскад № 3 галереї № 5 з експлуатації не
виводився і демонтаж та капітальний ремонт на цьому об'єкті не
здійснювались;
- в II кварталі 2001 року позивачем була задекларована пільга з
податку на прибуток за рахунок коштів, спрямованих на будівництво
та придбання житла для військовослужбовців та членів їх сімей в
сумі 706 тис. грн. Відповідна інвестиція була здійснена у червні
2001 року і податкова інспекція неправомірно використала
опосередковану вартість спорудження житла в розрахунку на один
квадратний метр станом на 1 жовтня 2001 року;
- відповідач безпідставно вказав на порушення позивачем пункту
11.6 статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та підпункту 8.5.2 пункту 8.5 Порядку заповнення та
подання податкової декларації з ПДВ ( z0250-97 ) (z0250-97)
,
оскільки законодавство не містить роз'яснення щодо того, яким саме
чином визначати суму податкового кредиту, сплачену у зв'язку з
придбанням товарів у разі експорту товарів в межах бартерних
операцій.
Рішенням Господарського суду Ч-ської області від 3 квітня 2003
року податкові повідомлення-рішення від 5 червня 2002 року №
59/230-00191000/1455 (0000312301/0) в частині нарахування податку
на прибуток в сумі 4 435 200 грн. та застосування штрафу з цього
податку в сумі 2 223 000 грн. та № 59/230-00191000/1455
(0000342301/0) визнані недійсними, а в іншій частині позову
відмовлено.
Судове рішення обґрунтовано тим, що:
- відповідач неправомірно зробив висновок про заниження позивачем
доходу в 2001 році на 31 931 700 . при здійсненні продажу власної
продукції за цінами, нижчими за звичайні;
- виключення відповідачем з валових витрат позивача суми оплати за
перетоки реактивної електроенергії в розмірі 17 515 004 грн. 55
коп. є помилковим, оскільки суми платежів за реактивну
електроенергію є компенсацією вартості транспортування
електроенергії, яка використовується у виробничому процесі
споживачів, а не санкцією;
- позивач правомірно включив до валових витрат суму попередньої
оплати по договору від 1 жовтня 2001 року № 150-10/2001/536 Д з
ТОВ "ZZZ" в розмірі 58 333 400 грн., позаяк згідно з підпунктом
11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
датою збільшення валових
витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на
податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій,
що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків
платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх
придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або
дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт
(послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів
робіт (послуг). Тому дата збільшення валових витрат не ставиться в
залежність від наявності дебіторської або кредиторської
заборгованості;
- в акті перевірки безпідставно вказано на завищення позивачем
валових витрат при здійсненні розрахунку матеріальних витрат у
готовій продукції та незавершеному виробництві в III кварталі 2001
року на 1 947 600 грн., в IV кварталі 2001 року на 1 911 400 грн.,
бо відповідно до пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
платник податку
веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних товарів
(крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та
деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та
напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та
залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких
запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову
вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця
вираховується з суми валових витрат платника податку у такому
звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок
звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного
кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника
податку у такому звітному періоді;
- відповідно до пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кошти,
спрямовані платником податку на будівництво житла для
військовослужбовців та членів їх сімей, за укладеними до 1 липня
1997 року угодами враховуються для зменшення податкового
зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує
розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного
(податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування,
протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих
до 1 липня 1997 року, але не пізніше терміну, встановленого
абзацом першим цього пункту;
- відповідач не довів правомірність застосування іншої методики,
ніж та, що використав позивач, щодо зменшення податкового кредиту
на 262 156 грн. 84 коп. при здійсненні товариством товарообмінних
(бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Постановою від 4 липня 2003 року Ч-ський апеляційний господарський
суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Законність апеляційної постанови підтверджена оскарженою
постановою Вищого господарського суду України.
Інспекція просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу неправильним застосуванням
судами всіх інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій у своїх судових
рішеннях дійшли висновку, що Інспекція неправомірно зробила
висновок про заниження позивачем доходу в 2001 році на 31 931,7
тис. грн. при здійсненні продажу власної продукції за цінами,
нижчими за звичайні.
При цьому вони виходили з того, що Інспекцією при проведенні
документальної перевірки не доведено, що ціна реалізації продукції
була нижчою за статистичний рівень цін.
З цим висновком погодитись не можна.
Так, підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що
з метою оподаткування, доход, отриманий платником податку від
реалізації товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам,
визначається, виходячи із договірних цін, але не менших за
звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату
такої реалізації.
Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
поширюються також
на операції з юридичними особами, які не є платниками податку,
встановленого статтею 10 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, або сплачують
податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками
(підпункт 7.4.3. вказаного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Відповідно до пункту 1.20. Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
звичайна ціна - ціна
реалізації товарів (робіт, послуг) продавцем, включаючи суму
нарахованих (сплачених) процентів, вартість іноземної валюти, яка
може бути отримана у разі їх продажу особам, які не пов'язані з
продавцем при звичайних умовах ведення господарської діяльності.
Якщо податкові органи за результатами документальних перевірок
мають підстави для висновків щодо правомірності визначення рівня
звичайних цін платником податку, ці органи мають право звернутися
із запитом, а платник податку зобов'язаний за таким запитом надати
обґрунтування рівня таких цін. Судами попередніх інстанцій
встановлено, що відповідач звернувся до позивача з проханням
надати інформацію про визначення рівня звичайних цін. З матеріалів
справи вбачається, що позивач надав Інспекції копії прейскуранту
цін № 2 на залізорудну продукцію в 2001 році, затвердженого
генеральним директором товариства 3 січня 2001 року та листа від 5
січня 2001 року заступника генерального директора з економіки.
Проте, судами був досліджений лише прейскурант № 2, про що
зазначалося в судових рішеннях. Разом з тим, у вказаному листі
вказується, що на 2001 рік прийнято наступний рівень звичайних
цін: на концентрат - 73,68 грн. за 1 тонну, на агломерат - 116,52
грн. за 1 тонну.
Договори з АТ "SSS", Корпорацією "NNN". ТОВ "LLL", ТОВ "WWW", АТЗТ
"TTT", ПЛ "OOO", "VVV", АТЗТ "MMM", заводом "EEE", ВАТ "GGG" були
укладені позивачем на поставку продукції у 2001 році із
застосуванням цін в розмір 71,50 грн. за 1 тонну концентрату і
108,69 грн. за 1 тонну агломерату Посилання судів на те, що
оскільки позивач уклав договори до 1 січня 2001 року, то на час їх
укладення та виконання, ціни були визначені згідне встановлених на
той час звичайних цін, а тому реалізація продукції після 1 січня
2001 року за даними договорами була виконанням простроченим
зобов'язань, спростовується змістом підпункту 7.4.1. пункту 7.4.
статті 7 "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
позаяк цією нормою передбачено визначення звичайної ціни на дату
реалізації, а не на дату укладання договору.
Викладені в касаційній скарзі доводи Інспекції щодо виключення з
валових витрат суми за перетоки реактивної електроенергії в
розмірі 1 751 504 грн. 55 коп. є неправомірними, оскільки
відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати
виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких
витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким
платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності. Наявність реактивної електроенергії є
необхідною умовою роботи електрообладнання і є невід'ємною
частиною транспортування активної електроенергії. Плата за
перетоки реактивної електроенергії є частиною компенсації вартості
транспортування електроенергії, що використовується у виробничому
процесі споживачів, а не санкцією.
Попередні судові інстанції дійшли правильного висновку про те, що
позивачем у IV кварталі 2001 року правомірно включено до складу
валових витрат суму передоплати в розмірі 58 333 400 грн., позаяк
чинним законодавством дата збільшення валових витрат не ставиться
у залежність від наявності дебіторської або кредиторської
заборгованостей.
Помилковими є доводи Інспекції щодо необхідності зменшення
податкового кредиту при здійсненні товарообмінних операцій у сфері
зовнішньоекономічної діяльності на 262 156 грн. 84 коп.
В касаційній скарзі Інспекція нічим не спростовує доводи судових
інстанцій про безпідставність посилань Інспекції на завищення
позивачем валових витрат при здійсненні розрахунку матеріальних
витрат у готовій продукції та незавершеному виробництві в III
кварталі 2001 року на 1 947 600 грн., та в IV кварталі 2001 року
на 1 911 400 грн. Суди, зокрема, вказали, що відповідачем при
здійсненні розрахунку матеріальних витрат у готовій продукції та
незавершеному виробництві використані дані не звітного кварталу, а
останнього місяця.
Щодо обґрунтованості посилань Інспекції на завищення ВАТ "XXX"
амортизаційних відрахувань, то слід врахувати, що відповідно до
підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном
"амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід
розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення
або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника
податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією
статтею. Підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 вказаного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що амортизації підлягають витрати на
проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та
інших видів поліпшення основних фондів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при
проведенні перевірки Інспекція не врахувала той факт, що
відповідно до інвентарної картки № 83 обліку основних засобів ВАТ
"XXX" за № 1000083 обліковується корпус збагачення, 1-10 секції.
Технологічна секція № 7 РОФ-1, яка знаходилась у плановому
капітальному ремонті, окремого інвентарного номеру не має. Під час
проведення ремонту вказаної секції весь корпус збагачення з
експлуатації не виводився, а тому позивач правомірно продовжував
здійснювати амортизаційні нарахування на основні засоби під
інвентарним номером 1000083. Податковим органом не в повному
обсязі була перевірена правомірність здійснення комбінатом
амортизаційних нарахувань щодо каскаду № 3 галереї № 5 ОПУ-2,
ДФ-1, оскільки не були перевірені факти перебування об'єкту на
ремонті та здійснення фактичних витрат на проведення такого
ремонту.
Неправомірними є і доводи Інспекції стосовно використання коштів
на будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей,
оскільки, як встановили та зазначали суди попередніх інстанцій,
інвестиція фактично була здійснена у червні 2001 року, а чинне
законодавство не ставить дату внесення інвестицій у залежність від
дати прийняття об'єкта в експлуатацію.
Відтак, суди всіх інстанцій при ухваленні рішення і постанов
неповно з'ясували всі фактичні обставини справи, не дали належної
юридичної оцінки наявних в ній доказам, а тому не можуть вважатися
законними і обґрунтованими, і у зв'язку з цим вони підлягають
скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки
сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обгрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 111-17-111-20
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова
палата у господарських справах Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу П-ної міжрайонної державної податкової інспекції
у м. Н-ську задовольнити, постанову Вищого господарського суду
України ( sp01/902-1 ) (sp01/902-1)
від 25 лютого 2004 року, постанову
Ч-ського апеляційного господарського суду від 4 липня 2003
року та рішення Господарського суду Ч-ської області від 3
квітня 2003 року скасувати, а справу передати на новий розгляд
до господарського суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.