СУДОВА ПАЛАТА У ГОСПОДАРСЬКИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
22.06.2004
(Витяг)
22 червня 2004 року Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України, розглянувши на відкритому судовому
засіданні касаційну скаргу Керченського міського центру зайнятості
на постанову Вищого господарського суду України від 17 лютого
2004 року у справі за позовом Керченського міського центру
зайнятості до відкритого акціонерного товариства Керченського
виробничого об'єднання рибної промисловості "Керчрибпром" про
стягнення суми, установила таке.
У серпні 2003 року Керченський міський центр зайнятості
звернувся з позовом до відкритого акціонерного товариства
Керченського виробничого об'єднання рибної промисловості
"Керчрибпром" про стягнення суми простроченої заборгованості з
оплати страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного
страхування на випадок безробіття. Позов мотивований тим, що
відповідач не виконував зобов'язань, покладених на нього Законом
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
у частині сплати страхових
внесків, а тому відповідає за несвоєчасність їх сплати.
Відкрите акціонерне товариство Керченське виробниче
об'єднання рибної промисловості "Керчрибпром" позов не визнавало,
указуючи на те, що борг зі сплати страхових внесків підлягає
списанню відповідно до Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
8 вересня 2003 року, залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 листопада
2003 року, Керченському міському центру зайнятості в задоволенні
позову відмовлено на тій підставі, що відповідно до чинного
законодавства позивач не має права стягувати податковий борг, яким
є заборгованість зі сплати страхових внесків на
загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття,
оскільки Керченський міський центр зайнятості не є органом
стягнення.
Постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого
2004 року залишено без змін постанову суду апеляційної інстанції
на тій самій підставі.
Ухвалою від 20 травня 2004 року Верховним Судом України за
касаційною скаргою Керченського міського центру зайнятості
порушено касаційне провадження щодо перегляду постанови Вищого
господарського суду України від 17 лютого 2004 року з мотивів її
невідповідності нормам матеріального права й різного застосування
Вищим господарським судом України положень одного й того самого
закону в аналогічних справах.
Відкрите акціонерне товариство Керченське виробниче
об'єднання рибної промисловості "Керчрибпром" не використало
наданого законом права на участь свого представника в судовому
засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача й перевіривши матеріали справи, рішення й постанови
нижчих інстанцій, Судова палата вважає, що касаційна скарга
підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,
що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
суд здійснює правосуддя відповідно до
принципу верховенства права, забезпечує захист гарантованих
Конституцією України та законами прав і законних інтересів
юридичних осіб. Частиною 3 статті 3 зазначеного Закону
встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя
для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України і
законами. Відповідно до частини 1 статті 6 цього самого Закону
всім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і
законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до
частини 3 зазначеної статті ніхто не може бути позбавлений права
на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена
процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року
визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає право юридичної особи на захист судом
своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи
можливість будь-кому захищати свої права будь-якими не
забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно
вибирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі
судовий захист. Суб'єкти правовідносин, утому числі юридичні
особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його
вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для
захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Держава повинна забезпечувати захист прав усіх суб'єктів
правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної
особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути
обмежено законом та іншими нормативно-правовими актами.
Господарські суди при вирішенні даного спору на зазначені
вимоги Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
і законів уваги не
звернули, не розглянули позов по суті, чим обмежили позивача у
здійсненні його права на судовий захист.
Крім того, висновок господарських судів першої та апеляційної
інстанцій, з яким погодився Вищий господарський суд України, про
те, що Керченський міський центр зайнятості не має права стягувати
суми заборгованості з оплати страхових внесків до Фонду
загальнообов'язкового державного страхування на випадок
безробіття, суперечить положенням статей 8, 34, 38 Закону України
"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
.
Враховуючи, що при розгляді даної справи господарські суди
неправильно застосували до спірних правовідносин норми
матеріального права, постанова Вищого господарського суду України
від 17 лютого 2004 року, постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 3 листопада 2003 року і рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 8 вересня
2003 року підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
судовий розгляд.
При новому розгляді слід всебічно і повно з'ясувати всі
обставини справи, зокрема, повноваження позивача щодо стягнення
заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття, дати їм належну
юридичну оцінку, залежно від встановленого, правильно застосувати
до спірних правовідносин норми матеріального права і винести
законне й обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-17 - 111-20 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата
постановила таке.
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Вищого господарського суду України від 17 лютого
2004 року у справі N 2-13/12765-2003, постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 3 листопада 2003 року і
рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
8 вересня 2003 року - скасувати, а справу передати на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова остаточна й оскарженню не підлягає.