ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2004 Справа N 17-6-26/02-553
(скасовано постанову ВГСУ)
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
головуючого
суддів
за участі представника
відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованого автомобільного державного підприємства № 15 (далі
-Підприємство) на постанову Вищого господарського суду України від
20 лютого 2004 року у справі за позовом Приватного підприємства
"Т" (далі - ПП "Т") до Підприємства про стягнення 1 296 915 грн.
31 коп. боргу,
встановила:
З позовом до Господарського суду Одеської області ПП "Т"
звернулося 22 січня 2002 року.
Заявлена позовна вимога мотивована відмовою відповідача оплатити
пред'явлений ПП "Т" простий вексель № 753281355539, емітований 15
січня 2002 року Кооперативом "В", зі строком платежу "за
пред'явленням" на суму 1 296 915 грн. 31 коп., через відсутність
коштів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2002
року між сторонами затверджено мирову угоду та припинено
провадження справі.
Постановою від 20 лютого 2004 року Вищий господарський суд України
вказану ухвалу залишив без змін. Постанова обґрунтована тим, що:
законодавством не передбачена можливість оскарження і, відповідно,
перегляду в касаційному порядку такої ухвали суду в частині
затвердження мирової угоди; щодо оскарження ухвали в частині
припинення провадження у справі, то на підставі пункту сьомого
частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України) вона може оскаржуватися,
а тому суд правомірно припинив провадження у справі.
Підприємство просить постанову Вищого господарського суду України
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу невідповідністю оскарженої
постанови Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та порушенням судом
норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача,
розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Ухвалюючи оскаржену постанову Вищий господарський суд України
виходив з того, що ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає
оскарження ухвали про затвердження мирової угоди, а тому ухвала
господарського суду першої інстанції в частині затвердження
мирової угоди не може бути переглянута в касаційному порядку.
Зазначений висновок суду касаційної інстанції суперечить пункту
восьмому частини третьої статті 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, а також положенням ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Згідно з зазначеною нормою Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
учасникам судового процесу забезпечується право на апеляційне та
касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених
законом.
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
такого випадку для ухвал про затвердження
мирової угоди сторін не містить.
Натомість, відповідно до частини четвертої статті 78 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
про затвердження мирової угоди сторін господарський
суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.
Зазначена норма кореспондує з нормою пункту сьомого частини першої
статті 80 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно з якою господарський
суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову
угоду і вона затверджена судом. А частиною четвертою вказаної
статті Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що ухвалу про припинення
провадження в справі може бути оскаржено.
Відтак, контекстуальний аналіз перелічених процесуальних норм
показує, що затвердження господарським судом мирової угоди сторін
з одночасним припиненням провадження в справі є одноактною
(нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два
самостійних акти -окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо
припинення провадження у справі.
Тому Вищий господарський суд України в оскарженій постанові
помилково вважає, що така ухвала може бути оскаржена лише в
частині припинення провадження у справі і не підлягає оскарженню в
частині затвердження мирової угоди.
У зв'язку з цим така постанова підлягає скасуванню як незаконна.
Незаконність ухвали суду першої інстанції про затвердження мирової
угоди і припинення у зв'язку з цим провадження у справі в
касаційній скарзі Підприємства і касаційному поданні заступника
прокурора Одеської області, які подавалися до Вищого
господарського суду України, але не були розглянуті по суті,
обґрунтовувались тим, що Підприємство не мало права відчужувати
засоби виробництва, що є предметом мирової угоди, без згоди
Української державної корпорації по будівництву, ремонту та
утриманню автомобільних доріг (Укравтодор).
Крім того, зазначене майно на момент затвердження мирової угоди
перебувало у податковій заставі.
При цьому робиться посилання на пункт 4.4. статті 4 статуту
Підприємства, відповідно до якого відчуження засобів виробництва,
що є загальнодержавною власністю і закріплені за Підприємством,
здійснюється за погодженням з органом управління майном у порядку,
що встановлений чинним законодавством, а також - на підпункт
8.6.1. статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно з яким будь-яке відчуження майна, що
перебуває у податковій заставі, повинно бути узгоджено з
податковим органом.
Проте, ухвала господарського суду першої інстанції про
затвердження мирової угоди від 1 лютого 2002 року між; позивачем і
відповідачем, згідно з якою останній зобов'язався передати у
власність позивача рухоме і нерухоме майно у вигляді цілісних
майнових комплексів, не містить висновків про правомірність такої
передачі. Обмежившись констатацією того, що зміст мирової угоди не
суперечить як матеріалам справи, так і діючому законодавству, суд
не дослідив питання, чи мав право керівник позивача одноособово
відчужувати майно Підприємства і чи не було законодавчих перешкод
на його безпосереднє відчуження. Відтак, зазначена ухвала не може
вважатися законною і обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з
передачею справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно
з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно
оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і
вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки
сторін і, залежно від встановленого, правильно застосувати норми
матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та
ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями
111-17 - 111-20 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах Верховного Суду
України
постановила:
Касаційну скаргу Спеціалізованого автомобільного державного
підприємства № 15 задовольнити, постанову Вищого господарського
суду України від 20 лютого 2004 року ( sp12/061-1 ) (sp12/061-1)
та ухвалу
Господарського суду Одеської області від 18 лютого 2002 року
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.