ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2004 Справа N 7/145
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у
складі:
Головуючого
Суддів
за участю представника колективного виробничого підприємства "ЧТ",
розглянувши касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.
Чернівці (далі - Інспекція) на ухвалу Вищого господарського суду
України від 10.03.2004 року № 7,
встановила:
У квітні 2003 року колективне виробниче підприємство "ЧТ"
звернулося в господарський суд Чернівецької області із позовом до
Інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
від 10.01.2003 року № 0000022600/0 про визначення податкового
зобов'язання з прибуткового податку з громадян у сумі 227007 грн.
54 коп., у тому числі основний платіж - 75669 грн. 18 коп.,
штрафні санкції - 151338 грн. 36 коп.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 14.07.2003
року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 17.12.2003 року, позов задоволено.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 10.03.2004 року № 7
Інспекції повернуто касаційну скаргу на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 17.12.2003 року на підставі
пункту 6 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Ухвала вмотивована тим, що хоча
Інспекція і посилається на порушення та неправильне застосування
норм матеріального і процесуального права, але фактично у
касаційній скарзі аналізуються докази, вказується про
недоведеність обставин справи.
27 травня 2004 року колегією суддів Верховного Суду України за
касаційною скаргою Інспекції порушено провадження з перегляду у
касаційному порядку ухвали Вищого господарського суду України від
10.03.2004 року № 7. У касаційній скарзі ставиться питання про
скасування оскарженої ухвали та передачу справи на розгляд до
Вищого господарського суду України. На обґрунтування касаційної
скарги зроблено посилання на порушення положень статті 64
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, порушення норм процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
позивача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши
матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного
Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з
таких підстав.
Вимоги до форми і змісту касаційної скарги визначено статтею 111
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і
зокрема встановлено, що касаційна скарга повинна містити вимоги
особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення
або неправильного застосування норм матеріального чи
процесуального права.
Повертаючи касаційну скаргу, Вищий господарський суд України
послався на недотримання Інспекцією вимог зазначеної норми. Проте
з таким висновком погодитись не можна.
Касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 17.12.2003 року мотивувалась тим, що судом
не дотримано вимоги статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
; не застосовано норми матеріального права, які
підлягали застосуванню до спірних відносин, а саме положення
статті 4 Закону України "Про металобрухт" ( 619-14 ) (619-14)
, пункту 1
статті 5 та пункту 3 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, підпункту 5.23
пункту 5 Інструкції про прибутковий податок з громадян
( z0064-93 ) (z0064-93)
, затвердженої наказом Головної державної податкової
адміністрації України від 21.04.1993 року № 12; не враховано
роз'яснення, викладене в пункті 8 роз'яснення президії Вищого
арбітражного суду України від 12.05.1995 року № 02-5/451 "Про
деякі питання практики вирішення спорів за участю органів
державної податкової служби" ( v_451800-95 ) (v_451800-95)
.
Таким чином, посилання Вищого господарського суду України на
невідповідність поданої Інспекцією касаційної скарги вимогам
процесуального закону спростовується змістом касаційної скарги.
Наведені Інспекцією доводи за своєю суттю відповідають вимогам
пункту 4 частини 1 статті 111 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
За таких обставин оскаржену ухвалу Вищого господарського суду
України слід скасувати як незаконну, а справу передати на розгляд
до цього суду.
Керуючись статтями 111-17 - 111-21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Судова палата у господарських справах
Верховного Суду України
постановила:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Чернівці
задовольнити.
Ухвалу Вищого господарського суду України від 10.03.2004 року № 7
скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського
суду України.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.