ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.02.2004 Справа N 25/22
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого,
Суддів,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції
у м. Маріуполі
на постанову Донецького апеляційного
господарського суду
від 18.11.03
у справі господарського суду Донецької області
за позовом ВАТ "МК "А", м. Маріуполь
до 1) ДПІ у м. Маріуполі
2) Управління Держказначейства у
Донецькій області
про зобов'язання повернути з Держбюджету
України надмірно сплачений податок на
прибуток в сумі 20379000 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній,
від відповідачів: 1) присутні,
2) не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 16.09.03 господарського суду Донецької області
задоволено позовні вимоги ВАТ "МК "А" до Державної податкової
інспекції у м. Маріуполі та Управління Державного казначейства у
Донецькій області. Зобов'язано повернути з Держбюджету України
податок на прибуток в сумі 27146200 грн.
Постановою від 18.11.03 Донецького апеляційного господарського
суду рішення від 16.09.03 господарського суду Донецької області
залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що постановою Кабінету Міністрів
України від 17.05.02 за № 657 ( 657-2002-п ) (657-2002-п)
позивач включений до
Переліку підприємств гірничо-металургійного комплексу, на які
поширюється дія Закону України "Про подальший розвиток
гірничо-металургійного комплексу" ( 2975-14 ) (2975-14)
від 17.01.02. У
відповідності зі ст. 3 вищевказаного Закону ( 2975-14 ) (2975-14)
,
підприємства гірничо-металургійного комплексу сплачують до
загального фонду Держбюджету України 50 відсотків суми
нарахованого податку на прибуток, решта коштів зараховується на
окремий спеціальний рахунок відкритий в органах Державного
казначейства України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Державна податкова інспекція
у м. Маріуполі звернулась у Вищий господарський суд України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
судами невірно застосовані норми Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, Закону України "Про подальший
розвиток гірничо-металургійного комплексу" ( 2975-14 ) (2975-14)
, постанови
Кабінету Міністрів України № 652 ( 652-2002-п ) (652-2002-п)
від 17.05.02.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Статтею 3 Закону України "Про подальший розвиток
гірничо-металургійного комплексу" ( 2975-14 ) (2975-14)
встановлено, що
підприємства гірничо-металургійного комплексу, на які поширюється
дія цього Закону ( 2975-14 ) (2975-14)
, 50 відсотків суми нарахованого
податку на прибуток спрямовують до загального фонду Державного
бюджету України. Решта коштів зараховується на окремий спеціальний
рахунок відкритий в органах Державного казначейства України, та
спрямовуються на реалізацію інвестиційних проектів, утому числі
для проведення реструктуризації підприємств гірничо-металургійного
комплексу, виведення з експлуатації надлишкових та неефективних
потужностей.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.02 за № 657
( 657-2002-п ) (657-2002-п)
позивач включений до Переліку підприємств
гірничо-металургійного комплексу, на які поширюється дія
вищевказаного Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до
Порядку використання коштів від сплати підприємствами
гірничо-металургійного комплексу частини податку на прибуток" від
07.04.03 за № 477 ( 477-2003-п ) (477-2003-п)
, абзац перший Порядку доповнений
словами "нарахованого за фінансовими результатами 2002 року", а в
абзаці другому цифри і слова "до 31 грудня 2002 р. включно"
виключені, що надало можливість підприємствам у будь-який момент
після закінчення відповідного фінансового року перераховувати 50%
податку на спеціальний рахунок відкритий в органах
Держказначейства України.
Відповідно до п.п. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
заяви на повернення
надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на
їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами,
можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем
здійснення такої переплати або отримання права на таке
відшкодування.
Пунктом 21.3 ст. 21 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що сума податкових
платежів, що надміру надійшла до бюджету в результаті
неправильного нарахування, або порушення платником податку
встановленого порядку сплати податку, підлягає поверненню з
відповідного бюджету протягом десяти робочих днів з моменту
отримання податковим органом відповідної заяви платника податку
або зарахуванню на зменшення платежів до цього бюджету майбутніх
періодів, за вибором платника податку, в разі якщо не минув строк
позовної давності, встановлений законодавством.
Господарським судом Донецької області встановлено, що 09.07.02 для
позивача був відкритий спеціальний рахунок № 05703712000041 в ВДК
в м. Маріуполі УДК в Донецькій області. У зв'язку з переходом
органів Держказначейства на нове програмне забезпечення, він був
перереєстрований з відкриттям 02.04.03 рахунку № 37129001002126,
призначеного для зарахування на нього 50% суми задекларованого за
результатами 2002р. податку на прибуток, згідно Закону України
"Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу"
( 2975-14 ) (2975-14)
. Зарахування коштів на рахунок 3712 повинно було
здійснюватись органами Держказначейства до 31.12.02 включно, але в
зв'язку з тим, що Порядком не було враховано строків подачі річної
декларації та сплати податку на прибуток, підприємства
гірничо-металургійного комплексу були позбавлені можливості
перерахувати 50 відсотків суми податку на прибуток,
задекларованого в декларації за 4 квартал 2002р. на спеціальний
рахунок.
Господарським судом також встановлено, що позивачем податок на
прибуток перерахований за результатами 2, 3, 4 кварталів 2002р. до
загального фонду Державного бюджету в повному обсязі і на
спеціальний рахунок кошти не надходили.
Відповідно до п. 1.2 Порядку повернення платникам помилково та/або
надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)
( z1000-02 ) (z1000-02)
, затвердженого наказом Державного казначейства
України від 10.12.02 № 226, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 25.12.02 за № 100/7288, повернення платникам помилково
та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів)
здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах
Державного казначейства згідно з Планом рахунків бухгалтерського
обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим
наказом Державного казначейства України від 28.11.00 за N 119,
шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних
документів, у тому числі виконавчих, податкових, митних та інших
державних органів, якими відповідно до закону надано право
стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та
інших надходжень.
Отже, зазначеною нормою передбачені органи, які мають право
самостійно вирішувати питання щодо доцільності та правомірності
повернення платникам сум надмірно або помилково сплачених
податків. Державне казначейство України у даному переліку не
зазначено.
Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення зі
справи змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір
позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір
позовних вимог, тому твердження Державної податкової інспекції у
м. Маріуполі про те, що позивач неправомірно змінив предмет
позову, колегією суддів до уваги не приймається.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги Державної податкової інспекції у
м.Маріуполі відмовити.
Рішення від 16.09.03 господарського суду Донецької області та
постанову від 18.11.03 Донецького апеляційного господарського суду
у справі № 25 залишити без змін.
Головуючий
Судді